Частина 35

  Паелья була готова і поширювала по кухні приємний аромат шафрану, часнику, солодкого перцю, цибулі і морепродуктів. Ярослав тим часом нарізав салати по моїй вказівці. Прийшла Валентина, задоволено заглянула на кухню і пішла у кімнату, щоб накрити на стіл.

  Коли все було готове, ми розклали наїдки по тарілках і понесли в кімнату. І заклякли на порозі від несподіванки.

  - Заходьте, не бійтеся – розсміялася Валентина.

  - Мамо, що це таке?! – вигукнув Ярослав. – Ти перетворила стіл на вівтар для чорної меси!  

  - Ставте тарілки, – наказала вона. – Не забувайте, що я тут не живу і не держу іншої скатертини, окрім цієї, що використовую в роботі.

  На чорній скатертині, якою Валентина застелила стіл, була намальована велика пентаграма, оточена написами на івриті, рунними знаками та іншими незрозумілими малюнками, що викликали містичний трепет. Я незворушно розставила наїдки навколо пентаграми у симетричному порядку.  

  - Непогано, – сказала я відступивши на крок і милуючись справою моїх рук. – Схоже на відьомский бенкет на Лисій горі. Наїмося і полетимо на шабаш.

  - Свічок не вистачає. Зараз запалю, – під стать мені відгукнулася Валентина. – А ви тим часом сідайте.

  - Я відчуваю себе жертвою на закланні, – реготнув Ярослав, дивлячись на пусту тарілку і виделку з ножем, що я поклала перед ним. – Сатану будемо викликати, чи спочатку просто поїмо?  

  - Та ну тебе! – Валентина легенько штурханула сина в потилицю. – Скажи краще, які свічки запалювати? Рожеві? На кохання?

  - Краще зелені, на гроші, – відгукнувся Ярослав.

  - На гроші так на гроші. Як скажеш. Тобі видніше. Але мушу сказати, що це вперше ти знаймомиш мене з дівчиною!

  - Це тому, мамо, що Дана – мій друг. А інші дівчата – просто дівчата.

  - А дружба – це важливіше? – запитала мати.

  - Так.

  - Щось я перестала розуміти сучасну молодь – зітхнула вона. – Видно, старію. У мої часи друзів було багато, а дівчина, з якою зустрічаєшся, – одна і найголовніша.

  - А тепер все інакше. Дівчат для сексу – багато, а справжніх друзів важко знайти.

  - Так, досить! – жартівливо гримнула Валентина. – Я, мабуть, вже стара, але не хочу говорити  про секс з сином, навіть якщо мій син – здоровий, вусатий та бородатий дядечко!      

  Валентина запалила зелені свічки і розставила їх у центрі столу, прямо на пентаграмі. Я тим часом наклала усім паельї, так щоб величезні та вусаті лангостини живописно лежали зверху. При мерехтливих свічках на чорному оксамитовому тлі вони виглядали по-пекельному загрозливо. Здавалося, ніби їх довгі тонкі вусики та ніжки рухаються.  

  - Потойбічна їжа. Моторошно, але смачно, – сказав Ярослав, підчепивши ножем панцир лангостина.

  - Їж вже! – жартовливо гримнула на нього мати. – Ах, який принадливий запах...

  Моя паелья мала успіх. Ми їли з задоволенням, перекидаючись дотепними жартами на оккультні теми.  А коли майже закінчили їсти, то Ярослав зненацька сказав:

  - Вчора я зробив щось дивне. Не знаю, чи ви схвалите, чи, навпаки, посварите мене.

  - Ти вже дорослий, відповідальний за власні вчинки. - Давай, розповідай, що ти зробив?

  - Я ходив до ворожки Соломії, – видав він.

 Виделка ледве не випала з моїх рук.

  - Що ти зробив?! – здивовано, навіть злякано витріщилася я на Ярослава.

  - Я ходив до Соломії.

  - Навіщо?! – це ми вигукнули разом.

  Ярослав потиснув плечима:

 - Сам не знаю. З цікавості, що там за ворожка така хитра. А також, щоб подивитися, чи можна якось повернути Данині гроші.

  - Ну і що ж ти там виходив? – запитала Валентина.

  - Ти знаєш, мамо, що завдяки тобі я багато знаю про так звану магію, а тому мене не залякаєш ні гнівом вищих сил, ні курячими кістками, ні землею, що набрали під найближчим деревом, а видають за цвинтарну... Зараз я все розповім по порядку!

  І Ярослав розповів!

  А сталося таке.

  Ярослав вилучив вільну хвилинку, щоб піти до Соломії. Це було неважко, адже його ранки були вільними. Через мою необережну поведінку він знав, де приймає ворожка. Тож подзвонив їй і домовився про зустріч. Сказав, що він –  бізнесмен, хоче запитати про свій бізнес і йому потрібна консультація негайно, бо він такий зайнятий, що аж страх!

  Соломія для порядку покомизилася. Дала зрозуміти, що вона така затребувана та відома ворожка, що в неї всі консультації розписані на місяць наперед. Але якщо у пана бізнесмена виникла така нагальна потреба, що він не може чекати, то вона перенесе одну з консультацій. Зрозуміло, що на такий крок вона піде тільки заради нього. Їй доведеться відмовити одному клієнту, а тому було б справедливо, щоб пан бізнесмен заплатив подвійну ціну...

  Ярослав був вимушений погодитися: коли граєш роль дуже поважного бізнесмена, смішно торгуватися через сто гривень. Соломія пообіцяла подзвонити через п’ять хвилин.