Маска скинута.

— Прокидайся, вже час працювати!

Дівчина миттю встала.

— Та я й не сплю!

— Тобі пощастило, що капітан не помітив. Інакше довелося б відповідати за свою лінь!

— Тоді, виходить, я маю тобі подякувати. Ти мене врятував.

— Якщо, звісно, я сам усе не розповім, — з усмішкою додав Гарольд.

— Ну то розповідай, — байдуже відповіла Арісен.

Гарольд спантеличено подивився на неї.

— Не бійся, салаго. Ти новачок, тож, імовірніше, сильно тебе не покарають. На жаль, — удавано поспівчував він.

— Що?

— Нічого, — усміхнувся він. — Час до роботи. Митимеш палубу.

— Що?! Та я ж учора її до блиску вимив!

— А ти думав, піратське життя — це казка? — пирхнув Гарольд.

Він схопив її за зап’ястя й потягнув на палубу. Там уже стояло відро з водою, а поруч лежали швабра й ганчірка.

— А тепер до справи. Капітан, як завжди, усе перевірить, — кинув він наостанок.

Арісен стримала зітхання й узялася до роботи.

«Заспокойся, Арісен. Треба лише потерпіти. Скоро дістануся Едо, і більше не доведеться возитися з цими ублюдками. Я не перший раз на судні й чудово знаю, що робити, хоч тут і все не так, як має бути на кораблях! Головне — не видати себе».

Вона поринула у свої думки, але раптовий копняк в зад змусив її здригнутися.

— Давай швидше, а не повзи, як черепаха! — гаркнув Кенджі.

— Та як ти смі… — почала Арісен, але вчасно урвала себе.

— Щось хотів сказати, Скаю? — з усмішкою перепитав боцман.

— Ні, Кенджі. Просто хотів сказати, що все зроблю як слід. Вибач, — крізь зуби процідила вона.

— От і чудово. А тепер працюй!

Кенджі й Гарольд перезирнулися, задоволено всміхаючись. Невдовзі до них приєднався Нейт, який не проґавив нагоди звалити на новачка частину своїх обов’язків. Зрештою, Арісен довелося допомагати йому з роботою, яку він цілком міг виконати самотужки.

Ранок видався виснажливим. Коли її нарешті відпустили, дівчина ледве дісталася каюти й упала на ліжко. Кожна хвилина спокою здавалася справжнім подарунком.

Приблизно за десять хвилин тишу порушив дивний звук.

Арісен миттю підвелася й вибігла назовні, але, озирнувшись, нікого не побачила. Вирішивши, що їй почулося, вона повернулася до каюти.

І завмерла.

Усередині стояв незнайомець. Він був одягнений у все чорне, а обличчя ховав глибокий каптур. Непроханий гість стояв до неї спиною, наче зовсім не боявся її присутності.

Арісен безшумно зачинила за собою двері й обережно наблизилася.

— Хто ви? І що робите в моїй каюті?

— Важливіше інше. Хто ти? — хижо всміхнувся незнайомець, навіть не обернувшись.

— Що це ще означає? Хоча стривайте! Ви перебуваєте в моїй каюті, тож раджу негайно піти. До того ж я жодного разу не бачив вас на цьому судні!

— А ти стала сміливішою, Арісен Курогамі.

Дівчина насторожилася.

— Що?

Незнайомець нарешті повернувся до неї й повільно відкинув каптур.

— Ронін?!

— Саме так. Я тримався в тіні й спостерігав за командою. Від самого початку мені здавалося, що тут щось нечисто. А коли матроси почали підозрювати недобре, я вирішив особисто перевірити свої здогадки.

— Чорт!

— Паршивко! Як ти посміла пробратися сюди й обдурити всіх?!

— Тебе це не стосується. Як і моє життя! Я чудово пам’ятаю, як ти зі мною поводився і що витворяв!

— І ні про що не шкодую! — огризнувся Ронін. — Як тебе там прозвали? Пантера? Ха! Ти не гідна цього звання. На відміну від тебе, я не просто боєць, а справжній пірат. А ти тут ніхто!

Не чекаючи відповіді, він кинувся на неї, вихопивши меч, захований неподалік.

Арісен різко відступила вбік, і клинок просвистів повз неї. Ронін одразу розвернувся й завдав нового удару, цілячись їй у корпус. Дівчина перехопила його руку й подвійною підніжкою збила противника з рівноваги й відскочила назад, не дозволяючи йому схопити себе.

Більше не було сенсу гаяти час на хитрощі.

Арісен скинула плащ, під яким ховала зброю, і вихопила нагінату. Наступної миті вона сама перейшла в наступ.

Ронін ледве встиг виставити меч. Сталь зі дзвоном зіткнулася зі сталлю. Дівчина намагалася тіснити противника, використовуючи перевагу своєї нагінати, й утримувати його на відстані. Однак Ронін швидко пристосувався до її рухів.

Він різко змінив напрямок атаки й обрушив на неї серію потужних ударів. Арісен відступала, відбиваючи кожен із них держаком нагінати, але з кожним зіткненням її руки дедалі сильніше німіли. Противник не давав їй перепочинку, змушуючи зосередитися винятково на захисті.

Коли черговий удар ледь не вибив зброю з її рук, Арісен різко відштовхнулася ногою від противника, змусивши його відступити. Ронін утримав рівновагу, але знову зближуватися не став.

Натомість він жбурнув у неї кілька сюрикенів.

Арісен ухилилася від першого, відхилилася від другого й відступила, уникаючи траєкторії третього. Цієї миті Роніну вистачило. Він стрімко скоротив відстань і притиснув дівчину до стіни.

Арісен спробувала вирватися, але він перехопив її зап’ястя й міцно притиснув їх до стіни. Нагіната залишилася затиснутою в одній із її рук, проте скористатися зброєю дівчина не могла.

— Попалася, мишко! — самовдоволено вишкірився Ронін. — А я думав, чутки про тебе чогось варті. Та ти навіть за себе постояти не можеш! Дурне дівчисько, сама загнала себе в пастку!

Арісен зустріла його погляд, намагаючись не виказати напруження.

— Гадаю, тобі краще триматися від мене подалі.

— А я гадаю інакше. — Ронін нахилився ближче. — Цікаво, що з тобою зробити? Може, просто тут відрубати тобі голову?

— Спробуй.

Арісен несподівано наступила йому на ногу, змусивши послабити хватку. Скориставшись цією миттю, вона різко вивільнила одну руку, відштовхнулася від стіни й підстрибнула, водночас завдавши кругового удару ногою.

Ронін не встиг ухилитися. Удар припав йому в корпус, і він відлетів назад, утративши рівновагу. З глухим стуком він гепнувся на підлогу.