Чергова втрата

Час настав. Брама, що до цього стояла пуста почала стікати водою, вода закрутилась в водоверті, і засяяла білим кольором. Так продовжувалось деякий час. Хлопець був насторожений, він не знав які чудовиська могли з’явитися з порталу. Поруч з ним безмовно стояв повернутий до життя троль, а на плечі сиділа Луна. Минуло декілька хвилин, вода в порталі заспокоїлась, і з нього вийшло декілька людей. Рейвен був зрадів, бо людей він не бачив вже багато років «Можливо в нас вийде домовитись?». Але не тут то було, люди одразу почали атакувати.

І тут наш герой побачив дещо до болі знайоме – магію. Магія, що давно залишила його рідні землі, вони користувались саме нею. В першу чергу вони зосередились на тролі, як на найнебезпечнішому противнику, в нього летіли вогняні шари та льодяні борульки. Рейвен помітив в цьому дещо дивне, в його світі маги могли творити всілякі дива, управляти природою, і намагались не використовувати одне заклинання двічі. А люди перед ним користувались одними і тими ж атаками. «Невже це ті самі навички гравців? Подібні до магії, от би мені такі роки два назад, можливо я зміг би…» Рейвен згадував обличчя своєї давньої подруги Еліс, та її смерть від рук мертвих.

Хлопець оглянувся, людей було п’ятеро, усі чоловічої статі. Над їх головами були цифри: 17, 19, 23, 23, 36. «Можливо це їх вік? Але не схоже», Більшість з них були доволі молодими, а чоловік з дев’ятнадцятим рівнем виглядав найстаршим. Бій продовжувався, і Рейвен зрозумів, що чим більша цифра, тим сильніший гравець, і більшу кількість навичок може використовувати.

Луна стежила за полем битви з неба. Хлопець на пару з велетнем явно програвали, тож птаха спустилась нижче, щоб використати свою особливість. Її помітив один з гравців, той що з цифрою тридцять шість, і дуже здивувався. Він одразу закрив очі, ніби знав що станеться далі. Ворона спустилась нижче, її очі на секунду стали червоними, і всі гравці завмерли немов в трансі. Всі, окрім одного.

- Знайшов!

Радісно вигукнув гравець, і радісний побіг до ворони. В раз, його швидкість досягла швидкості вітру, і він немов телепортувався, та схопив Луну. Після чого кинув петарду.

Від гучного звуку інші гравці прокинулись.

- Відступаємо!

Скомандував гравець з цифрою тридцять шість, тримаючи ворону у руках. Усі гравці побігли до порталу. Рейвен попросту нічого не встиг вдіяти, він погнався вслід за гними, але портал закрився прямо перед його обличчям. І знову, як тільки він прив’язався до чогось, то обов’язково це втрачає.

Герой впав на коліна, і почав думати. «Що я роблю не так в цьому житті?».