Пролог 2

Чарівний ліс, озеро, простора галявина на побережжі. На краю галявини стояла брама, в ній, замість дверей, кружляла в водоверті і світилася білим кольором вода. Це був портал.

Перед порталом стояв легкий туман, крізь нього виднілися десятки фантастичних істот, орки, гобліни, тролі та багато інших. Але з ними було щось не так. Вони дивилися на портал мов зачаровані, їх очі горіли синім полум’ям, а з тіл сочилась темна аура. Обличчя ж не виражали жодної емоції.

Від них дуже відрізнявся чоловік, що стояв попереду групи. На відміну від істот, це була звичайна людина, ні темної аури, ні вогню в очах. Чоловік був високий, і мускулистий, вдягнений в шубку з медвежої шкіри, і з череп якоїсь тварини замість шолому, а в руках він тримав дві сокири.

Вода в порталі заспокоїлась, і потроху з відти показалась людська голова з довгими вухами. Це були ельфи. Вони виходили з порталу один за одним озброєні мечами та луками, в кінці вийшла дівчина з посохом. Почалася битва.

Зі сторони ельфів летіли стріли, а лучників прикривали рицарі. Позаду стояла дівчина, і метала полум’яними шарами в темних істот. Це була ідеальна комбінація, і здавалося вони можуть перемогти будь кого, але… Вони хоробро бились, одначе монстри були сильнішими. Вони зовсім не відчували болю, емоцій, та виснаженості, на відміну від простих людей.

Ельфійських рицарів було замало щоб втримати таку орду монстрів, а стріли майже не допомагали. Єдиною надією був маг, що своїми чарами стримував істот. Але не помітно, позаду чарівниці появився чоловік з сокирами, і наніс один єдиний удар в голову.

Після часової бійні, жоден з ельфів не вцілів. Чоловік з сокирами підійшов до тіла мертвого ельфійського мага, витягнув руку у перед.

- Повстань.

Ельфійка, яка до цього лежала й не дихала, піднялася. Встала на одне коліно, і вклонилася.

- До ваших послуг, володарю