Вечеря з демоном

Рейвен очутився в дивному, просторому місті, оповитому туманом. Перед ним стояв стіл, на якому був накритий цілий пір. Попереду сидів демон. Здавалося, поряд з ним сидить ще хтось, одначе хлопець не міг і оком поворухнути щоб огледітись.

Демон заговорив.

- Їжте, не соромтесь.

На цей раз його голос звучав доволі спокійно, і навіть лагідно. Увесь той жах, що Рейвен відчув при зустрічі в лісі, просто розсіявся. Але хлопець як і раніше, не міг контролювати власне тіло, і як тільки почув слова демона, сам, без власної волі приступив до трапези.

В той же час, поблизу хлопця почувся цокіт тарілки, і стало ясно, поруч з ним є хтось ще. Але здавалося це була така ж жертва обставин як і він сам.

Краєм ока він зміг угледіти, що то була дівчина, з  довгим темним волоссям. Але обличчя нажаль розгледіти не вдалось.

Демон також приступив до трапези. Вони продовжували їсти, і лише легкий цокіт виделок було чути і глухій тиші.

«Він мене хоче закормити до смерті?» - Подумав про себе Рейвен. А потім вгледів на столі випивку «Ммм… що ж, не погана буде смерть».

Демон обірвав тишу.

- Чаю бажаєте?

Хлопець хотів би попросити трохи випивки, що стояла прямо перед ним. Але руки самі потяглись до чашки. Рейвен підніс її до демона, і той налив туди трохи чаю.

«Хай би йому грець, хоч би дав напитися перед смертю…» - Думав хлопець.

- Мене до речі Бафометом звати, а вас як?

Але ніхто не міг вимовити ані слова.

- Ойй, що ж це я, ви ж говорити не можете.

Демон клацнув пальцями, і чари, що стримували хлопця стали трохи слабшими. Але повноцінно рухатись, а тим паче розмовляти він не міг. Таке враження, ніби до його рук і ніг прив’язали мішки з цементом які важать з тонну.

- Охх, а це проблема. Ви такі слабкі що навіть поворушитись в моїй присутності не можете.

Бафомет почесав руками підбородок.

- Що ж, думаю кілька додаткових навичок допомогли б вам зрівняти сили.

Демон, ледь чутно бурмотів про себе.

- Добре, введу ж вас у курс справ. Місце, де ви бешкетували – це локація для гри мого володаря...

Демон продовжував розповідати. Виявляється, всі «гравці» отримують систему, яка дозволяє їм ставати сильнішими вбиваючи монстрі і поглинаючи остатки їх мани, сили, що дозволяє використовувати навички. У кожного гравця є власний набір навичок, і у всіх свій власний шлях до сили. Нові навички відкриваються з підвищенням рівня, а рівень підвищується після вбивстава монстрів, та зачистки локацій.

І тепер, в покарання за не плановану зачистку, хлопець має стати босом цієї локації, і якось виживати. 

Також Рейвен дізнався, що те напівпрозоре віконце, що висіло перед ним у повітрі було ніяким не контрактом, а як раз таки і являлось цією самою системою, але трохи інакшою, не такою як у гравців. Щоб відкрити чи закрити вікно, достатньо просто подумати про це.

- Що ж, я подарував тобі систему монстра, базова для всіх навичка, це «Поглинання переможеного». Твоя ж власна, унікальна навичка видана за перший рівень «Око диявола». Звичайно це додасть тобі трохи сил, але не допоможе стати сильним босом. Хмм..

Бафомет знов задумався.

- Якби ж я тільки міг дати тобі помічників…

Бормотав він собі під носа.

- О! Є одна думка.

Одразу після цих слів, перед хлопцем з’явилась дощечка з написом «Отримано нову навичку»

- Нажаль багато я тобі дати не можу, але думаю цього вам вистачить.

Увесь цей час хлопець потроху тягнув руку до пляшки з випивкою, і ось, він майже досяг своєї цілі. Як тут, після слів демона, кімнату заполонив туман, і він прокинувся у своєму саморобному ліжку в барлозі.

«Якось плакати хочеться…» Думав він про себе. Життя своє хлопець не дуже і цінував, адже в ньому лишилося не багато сенсу, а ось скуштувати винця уперше за стільки років було б не погано.