Два роки потому

Здавалося з тих пір як Рейвен потрапив у цей дивний ліс минула ціла вічність. Хлопець приблизно розумів, що минуло дві зими і скоро буде третя, а значить він тут вже близько двох років.

Увесь цей час вони з вороною ледве виживали. Троль велетень якого вони перемогли, був далеко не найголовнішою проблемою. Буквально через тиждень після його смерті виник туман, після якого в лісі з’явилося куди більше небезпечної живності, і здоровий зелений орк, з поросячим рилом. З часом, Рейвен з вороною перемогли і його, знов з’явився туман, і знову нові небезпеки, і так тривало до тих пір, поки на другий рік не з’явилася дивна, химерна істота, не схожа ні на що інше.

Звичайно і до цього з’являлися істоти про яких хлопець нічого не чув. Одначе цього разу, був дійсно дивний монстр, він мав чотири руки, великий кривий ріг, і лице в нього було чи то оленячим, чи то конячим. На розум приходило тільки одне – демон.

В рідних краях хлопця знали про демонів не дуже багато, але все ж певні чутки ходили. Поговорюють, що це колись були люди, які в погоні за силою відбирали людські душі. Від цього вони змінювались зовні, в них відростали роги, руки, крила і інші кінцівки, чи просто перекошувало обличчя і багато іншого. Тому кожен демон був по своєму унікальним, у світі Рейвена з покоління в покоління передавалися легенди про демонів. В обмін на людські душі, вони виконували бажання, робили людей сильнішими, гарнішими, навчали новому, але натомість ті люди втрачали частинку себе, і чим складнішим було бажання, тим більше демон забирав. Зазвичай ті у кого забирали душу повністю - вмирали одразу, на інших же падало прокляття. У кожного воно було своє, і зазвичай впливало на розум контрактора, роблячи його зовсім іншою людиною. Згодом, указом імператора, людям було строго заборонено заключати контракти з цими істотами.

Демони ніколи не проявляли ворожості до людей, тож якщо це був демон то боятися було нічого. Але це міг бути і не він, тож герой приготувався до бою. За рік з вбитих монстрів він створив собі цілий арсенал зброї, легкий і міцний меч з ребра виверни був основною зброєю, також, кинжали з зубів медведя, і обладунки з черепів міфічних звірів. Сили в нього також прибавлися, якщо раніше він змушений був тікати від троля велетня, то тепер міг би помірятись з ним силами лоб в лоб. Зазвичай люди не могли стати такими сильними, але рід хлопця таїв багато секретів, і деякі з його предків, володіли силою, що в рази перевищує людську. Тож такий приріст в силах здавався не дуже і дивним.

Рейвен вийшов озброєний перед істотою, що стояла біля озера. Але та не стала атакувати, здавалося він був чоловічої статі, одягнена в кімоно, і з довгим сивим волоссям. Істота спокійно підійшла до хлопця, і хриплим гучним голосом запитала.

- Це ти вбиваєш моїх тваринок?

Був день, але різко настала ніч, увесь ліс що кипів життям затих, час наче уповільнився. Рейвен оцепенів, і йому стало тяжко дихати. Демон глянув на зброю і обладунок хлопця що був зроблений з кісток, і моторошно посміхнувся, настільки страшно, що у героя ледь серце не встало. Істота швидко, немов вітер, вхопила хлопця за шию, і здається вже хотіла просто звернути її. Але на поміч поспішила ворона вона врізалась монстру в обличчя, і він від несподіванки кинув Рейвена на землю, схопивши ворону. Хлопець швидко оговтавшись що є сили кинувся на істоту, але марно, демон одним ударом руки відправив героя у політ на кілька десятків метрів. Після чого заговорив.

- Що ж, мій шедевр провалився, але нічого, зроблю новий. А ви люди… якби не бажання володаря, я  б вже давно вас людисьок, обох на той світ відправив… що ж з вами робити?

Хлопець трохи здивувся, адже крім нього самого людей він тут не зустрічав, а ця потвора чітко сказала про двох. Демон тим часом трохи подумавши сказав.

- Придумав! Тепер ти будеш моїм шедевром! Але якийсь ти слабенький… Як ти взагалі тут вижив з такою силою?

Демон трохи задумався.

- О! і тримай ось що.

Потвора протягнула вперед руку, немов хотіла допомогти хлопцеві встати. Рейвен також потягнув руку у перед, але це було зовсім не по його власній волі, ним ніби щось керувало, і він не міг з цим боротися.

Перед хлопцем з’явилася дивна, на пів прозора дощечка з текстом. «Невже це той самий контракт з демоном?» - Подумав він.

- Такс, певно тебе ще буде потрібно ввести в курс справ.

Істота відпустила ворону, прогремів грім, здійнявся вітер, і герої опинилися в дивній печері. Перед ними стояв стіл, на столі були різні напої та їжа. А демон тихенько сидів навпроти.