Початок історії

Магічний світ. Імперія семи королівств зі стародавніх часів славилась своїми знаннями, розвинутою магією та наукою. Тисячі років нею правили наймогутніші чарівники. Одначе ніщо не буває вічним.

Три роки тому чари покинули цей світ, на зміну магії і вічному миру прийшов хаос та пітьма. На півночі сформувались сили, які мали намір стерти людство з лиця землі, і імперія погрузла в хаосі.

Після втрати магії, люди мали захищатися власними силами. Тисячі хоробрих воїнів були призвані на службу, аби упокоїти живих мерців, які все прибували з півночі. Одним з таких воїнів був наш герой, молодий хлопець, якому не виповнилося ще й двадцяти років, колишній гладіатор на ім’я Рейвен.

Часи були, м’яко кажучи, не дуже. Провізія скінчувалась, їсти було нічого. Наш герой став учасником загону смертників, які в составі невеликої групи відправлялись на розвідку в землі мерців. Його група налічувала усього дві особи, хлопець, та дівчина ельф на ім’я Еліс. Колись їх було більше, одначе ці три роки для більшості стали фатальними. Відносин між Рейвеном та Еліс як таких не було, але і просто друзями їх назвати було складно. Декілька років вони прикривали спини один одному, і були найкращою командою. Все дійшло до того, що на розвідку посилали їх у двох, без допомоги.

Цей раз не став виключенням, Рейвен та Еліс у двох відправились на розвідку до старого покинутого міста, де колись загинуло багато городян. По слухам там було місце збору нежиті, від них же потрібно було тільки роздобути інформацію, про кількість ходячих мерців, та незвичайну нежить, якщо така є. Це була зима, під ногами метр снігу. Для Еліс це не було проблемою, вона немов пушинка крокувала по верхівці снігу навіть не лишаючи слідів. А ось Рейвен як танк розмітав сніг ногами.

В місті було на диво спокійно. Але герої все-одно були обережними, рухались провулками, і остерігались відкритих місць. Але в місті було тихо, навіть дуже тихо. Не було навіть ворон, які зазвичай слідували за мертвяками великими стаями. Тож все вказувало на те, що ніяких мерців тут не було. Наші герої трохи розслабились, і стали менш обережними, навіть вийшли на центральну площу оглянутись.

Площа була зметена товстим шаром снігу, хлопець крок за кроком просувався вперед. І відчув під ногою щось тверде, це була рука, рука мерця, яка схопила Рейвена за ногу. Хлопець зреагував доволі швидко, і відтяв ту руку. Зі снігу повстали десятки мерців, і продовжували вставати по всій місцевості. Герої кинулись тікати, але через товстий шар снігу Рейвен не міг пересуватися достатньо швидко, і Еліс не могла його покинути, і бігла позаду, відбиваючись від нечисті. Вони бігли так швидко як тільки могли, і вже майже досягли лісу, де можна було б сховатися. Але прямо на виході з міста, несподівано, під Еліс постав мрець, і встромив кинджал їй в ногу. Дівчина впала.

- Рееейвен, допоможи.

Хлопець оглянувся, і побачив як напарниця впала на коліна, а за нею ціла тьма нежиті, яка швидко її накрила. Він кинувся у натовп орудуючи мечем, ріжучи мерців на немов листи салату. І ось, він досяг Еліс. Вона стояла серед мерців немов своя, і нічого не говорила, її обличчя більше не виражало емоцій, а шкіра була білою і холодною. Сльози виступили на очах Рейвена, він стиснув зуби, і побіг пробивати собі шлях до виходу. Він біг декілька годин, у невідомому напрямку, зранений, змучений, і дуже засмучений. Мерці відстали, і хлопець ліг відпочити під деревом. Але відключився на кілька хвилин.

Відкривши очі, він побачив великі дерева, в кілька разів більші ніж ті, які які він бачив до цього, і простору галявину, снігу не було, замість нього на землі лежало опале листя, що говорило про осінь, і в цілому, пейзаж дуже змінився.

Розглядуючи пейзаж, хлопець помітив дещо, що уважно спостерігло за ним…