Глава 9: довгоочікувана зустріч

      Після довгих пошуків в інтернеті інформації про смерть або зникнення Г, які не увінчалися успіхом, Карлу в голову прийшла ідея. Якщо не виходить знайти інформацію в людському просторі, то слід спробувати розвідати у потойбіччі. Може слід знайти когось хто міг би допомогти не звичайними силами. В голову прийшов зелений чоловік із потойбіччя. Карл знав, що не давно він відкрив магічний магазинчик у сусідньому місті. До якого хлопець мріяв потрапити. Тому хлопці вирішили поїхати до магічної лавки і попросити про допомогу у розслідуванні.

      Після школи хлопці взяли свої велосипеди і поїхали до сусіднього міста. Їх батьки не знали куди вони подалися і думали, що вони будуть кататися у межах міста.

      Дорога була доволі складною, так як вже по троху ставало прохолодно. Проте хлопці успішно добралися до потрібного місця.  

     Перед їхніми очима постала не велика  чорна будівля, над дверима якої виднілася зелена вивіска із надписом ‘’Магазинчик з потойбіччя’’

   -Н-н-не можу повірити, це той самий магазинчик в якому можна найти все. Я замовляв декілька речей в онлайн магазині, проте це не зрівняється с тим, що ми зараз стоїмо тут. У мене нарешті з’явився шанс зустріти зеленого чоловіка із потойбіччя. - схвильовано промовив Карл.

   - Радий, що твоя мрія здійснилася.-сказав Г і тепло усміхнувся.- Ну що ж, ходімо у середину.

Хлопці припарковали велосипеди біля найближчого стовпа і приблизилися до дверей крамнички. Відкривши двері вони почули доволі гучний дзвін. Відтягнувши чорну мішуру, що висіла на вході, Г з Карлом змогли потрапити у середину.

   Зайшовши вони побачили доволі темну кімнату, яка трохи освітлювалась поодинокими світильники у вигляді свічок . В крамничці було дуже багато поличок, на яких стояло купа чудернацьких речей. Наприклад: черепи, якісь дивні кульки, монетки, різні статуетки і таке інше….

  Раптом хлопців відволік  окрик:

 -УХО-ХО до мене завітали сміливці! Я радий вітати вас, смертні, у себе у крамничці. Що із потойбіччя вам потрібно!?

      Повернувшись на нього, хлопці побачили чоловіка одягненого в зелений костюм, який стояв за прилавком. На голові у нього був одягнен дивний капелюх у формі мертвого щура. З під диво-капелюха виглядало його каштанове волосся підстрижене під каре. Чоловік був доволі високий та дуже худий. .

    -Уааааа ! - Карл не зміг стримати радість при  і закричав.

   - Карле, Карле спокійніше. – Г намагався якось заспокоїти свого друга, який, здається, скоро від щастя на стелю полізе.

   - А, ой! Вибачте будь ласка. - Сказав Карл, сором’язливо водячи  ногу по підлозі. Він не міг витримати такого сорому, це ж його перша зустріч із його кумиром, а він ось так осоромився. Як так можна?

  - Та не хвилюйтеся, я розумію ваші хвилювання все ж таки перед вами постав я, великий експерт з потойбічних  справ ‘’Зелений чоловік із потойбіччя’’.- На обличчі власника крамниці виднілася самозакохана либа .

  Здавалося, що Карл зараз впаде від хвилювання.

  - Пане зелений чоловік, нам потрібна ваша допомога у одній справі.- Рішуче сказав Г.

  - І Що ж це за справа? Ви хочете когось викликати? Чи може навпаки вигнати? А може ви щось загубили і хочете це знайти? Або вам потрібен амулет для захисту від не чистих сил ? В мене тут багато всього, що може допомогти вам.

    - Я хочу дізнатися причину своєї смерті. – З максимально серйозним обличчям відповів Г.

  -  Ахахах, хлопче знати своє майбутнє – часто не приємна річ. Ти ще такий молодий, у тебе все життя по переду. Рано тобі ще хвилюватися про смерть.

 - Ви не зрозуміли пане, я вже давно мертвий.

 - Е? Хлопче не жартуй ти так. Не гніви свою долю.

  - Пане, він не жартує. Хіба такий експерт в потойбічних справах, як ви не може відлічити живого від мертвого? Хоча на справді Генрі і туди, і сюди не відноситься.- Карл задувався на декілька секунд.- Генрі покажи йому як ти переходиш в стан привида!

   -Ех, добре. - Не задоволено  відповів Г.

   Хлопець зосередився і шагнув у перед, спокійно пройшовши крізь   прилавок.

  -АААААААА!!!- пролунав  крик жаху. Тільки що стоявший чоловік у зеленому костюмі, вже валявся на підлозі і тремтячою рукою тягнувся до найближчого хреста.

  - Все добре я вас не скривджу, - сказав Г обережно відступивши назад за вітрину. Бо хто зна якою чудернацькою зброєю його зараз відкине.

Чоловік ледве піднявся на ноги і тримаючи хрест направлений на Г, тремтячи запитав:

- Т-т-ти щойно пройшов к-к-крізь п-п-прилавок?

В  очах  чоловіка застиг страх, і в цей момент в Карла з’явилися  сумніви щодо його компетенції. Тож він запитав:

- Пане, а чого ви так налякані ? Ви ж величний дослідник потойбіччя . Чому вас так налякав Генрі? Ви ж розповідали на каналі про такі страшні речі, а зараз лякаєтесь звичайного, доброго привида.