4 Глава : Підготовка

    І ось пані Люсі покликала Генрі вниз на вечерю. Він спустився, сів за стіл. Майже відразу перед ним з’явилася запечена курка. Пані Дроу відрізала шматочок від курки і поклала до тарілки хлопця, додавши ще й салат з огірків і капусти. Зовсім скоро до них приєднався Ендрю. І вони почали

трапезу.

      -І так Генрі, як тобі твоя нова кімната?-почала розмову Люсі.

      -Вона, дуже крута, я просто в захваті, а комп’ютер просто шикарний,- не стримуючи захоплення відповів Г

      -Радий, що тобі сподобалось, я дуже хвилювався за це. Але нам ще треба купити тобі одяг і всяке інше. Доречи, Генрі, тобі ж 15. То ти маєш ходити до школи і виходить, що тобі потрібне шкільне приладдя.Тож пропоную завтра поїхати в торговий центр. В вас же не має інших планів? - Чавкаючи втрутився у розмову чоловік.

       -Звичайно немає. Мене тільки сьогодні випустили з лікарні,-  трохи спохмурнівши промовив  Г.

       - Що ти такий сумний любчику? – Занепокоєно спитала Люсі

       - Я знайшов одну дуже цікаву гру на комп’ютері, про привидів. Там треба ловити і перемагати духів знаходячи їхні слабкості. І мені дуже сумно, що я не дізнався за неї 3 дні тому, адже там був івент де давали дуже крутий скін.

         Весь час, що залишився, Генрі розповідав про цю гру. І ось вже настав час лягати спати. ’’Ой , а чи є в мене  піжама?’’-подумав Г. Він вирішив перевірити шафу і навіть не здивувався тому, що там лежали футболка і штани з зображеннями бобрів. ‘’Страх пана Дроу справдився, але по відношенню до мене. Тепер я не привид, а людина-бобер.’’

        Наступного ранку після сніданку сім’я відправилася за покупками. Першим ділом вони купили для Генрі одяг та взуття. Потім зробили не велику перерву на обід в піцерії. Г був у захваті від такої смачної піци. Опісля Генрі вирішив зайти в книжковий магазин, щоб прикупити чогось цікавенького на вільний час. Нажаль Ендрю довелося відлучитися до вбиральні, а Люсі загубили у магазинчику для рукоділля. Тож хлопцю дали гроші і відправили самого до книгарні. Він доволі довго  вибирав, що йому взяти та ніяк не міг наважитися, адже він не чув про жодну з книжок. І тут із за його спини роздався тремтячий голос: - Привіт, ти тут вже хвилин 15 стоїш. Може тобі допомогти? Я тут майже всі книжки  перечитав.

Г обернувся і побачив біля себе хлопця свого віку. Той був трохи нижчий за Г, носив окуляри за якими скривалися карі очі, мав пухнасте каштанове волосся. Вдягнутий він був у зелену клітчату сорочку з коротким рукавом і темно сині джинси, які були йому трошки завеликі. Тож чорний ремінь, який їх тримав – був необхідний.

        -Ооо привіт, так був би радий допомозі. Я шукаю щось таке пригодницьке, щоб було цікаво читати.

        -Ну дивись, якщо тобі потрібні пригоди з елементами фентезі, то тобі має підійти ось ця історія. Тут про героя, який шукає свою подругу дитинства, але на шляху йому зустрічається багато випробувань. Ще може підійти ось ця трилогія, тут вже про пригоди молодого мага, який ходить по світу і допомагає людям. Вона доволі популярна зараз серед підлітків

        -Оооо чудово, слухай. А може ти можеш порадити якісь детективи, які б могли навчити мене як правильно вести розслідування. І ще якийсь довідник про привидів .

       -ПРО ПРИВИДІВ!?- радісно закричав хлопець,- ТИ ТЕЖ ЦІКАВИШСЯ ПРИВИДАМИ!?

не очікуючи такої бурхливої реакції Г завмер від здивування.

     -Еем ну типу того,- насторожено сказав Г.

      - ООО як же добре, що я тебе зустрів. Я б навіть сказав би, що це моя спеціалізація. Я знаю майже все про них. Усі теорії. Я навіть намагався виходити з ними на зв’язок, та на жаль, поки що  не вийшло. Взагалі з книг можу порекомендувати ось цей хоррор про випадок в закинутому дитячому садку. Проте якщо шукати щось по типу інформаційної довідки краще подивися в інтернеті відео Зеленого чоловіка із потойбіччя. Він робить дуже цікаві і інформативні відео. А так може якщо ти теж цікавишся цією темою,- його розповідь різко перервав гнівний крик, що пролунав на весь зал : КАААРЛЕЕЕ Я Ж СКАЗАЛА, ЩО НЕМАЄМО БАГАТО ЧАСУ . КУДИ ТИ ВЖЕ ПОДІВСЯ, БІСОВЕ ДИТЯ.

    - Ой йой, мама .- Хлопець різко розвернувся і побіг на крик.

‘’Дивний цей Карл трошки. Але прикольний’’- подумав Г. Він взяв ті книги, які йому порекомендували і відправився до каси. На шляху до неї він ще прихопив трохи канцелярії. Після того як Г оплатив покупки – його опікуни вже закінчили зі своїми справами і вони разом відправились на пошуки рюкзаку. Їх вибір припав на доволі великий коричневий рюкзак. В додачу Г захотів придбати не велику сумочку на пояс того ж кольору. Коли з шопінгом було покінчено, сім’я повернулася до дому. І батько почав вирішувати питання з подачею документів до школи. Вибір пав на найближчий навчальний заклад, щоб до нього було легко добиратися. Генрі доволі швидко зарахували і вже через тиждень він мав йти навчатися до школи. Свій вільний час Генрі потратив на підготовку зі шкільних предметів по типу математики, англійської, хімії і так далі….Адже пам’ять його дуже підводила. Звичайно пан Ендрю відчував провину через амнезію хлопця, тому допомагав йому з навчанням. Але попри підготовку до школи Г встиг повчитися в’язанню у Люсі і помалювати в її майстерні. І встиг ще доволі багато часу провести у комп’ютерних іграх. За всіма цими справами у нього навіть вилетіла з голови ідея про розслідування.

    І ось настав час йти до школи. Пішки йти до неї було 30 хвилин. Але пан Ендрю вирішив підкинути хлопця на машині. Все рівно школа знаходиться на шляху до його роботи. Після приїзду Г пішов шукати свій 9б клас блукаючи шкільними коридорами.