3 Глава : Зелена Леді і її тваринки

       Після цієї розмови пройшло вже 3 дні, як і очікувалось батьки Г не з’явилися. Тому пану та пані Дроу було дозволено взяти опіку над хлопцем. Під час перебування в лікарні Г намагався зрозуміти, як працює перехід між живим тілом і мертвим. Але нажаль він так і не розібрався. Прийшов час, коли його мав забрати Пан Дроу і відвести  до себе до дому. Тому пан Дроу під’їхав до виходу з лікарні, де на нього чекав хлопець.

-Гей Генрі, стрибай у авто – крикнув з машини Пан Дроу . Генрі - це ім’я вирішив дати хлопцю його новий опікун, бо Г звучало надто дивно при заповненні документів. Хлопець був не проти відкликатися  на це ім’я.  Тому Г посміхнувся і сів в машину.

- До речі, як я можу до вас звертатися, ви все ще не сказали мені своє ім’я,- запитав Генрі у чоловіка.

- Ой, лишенько, зовсім із голови вилетіло,- з соромом сказав пан Дроу.- Моє Ім’я Ендрю. Ти вибач малий, з пам’яттю маю невеликі проблеми.

- Розумію вас, приємно познайомитись, - з посмішкою сказав Генрі.

   Вони доволі швидко доїхали до двох поверхового будинку з бардовим дахом. На подвір’ї  перед будинком їх зустрічали незвичні кущі у вигляді звірів: два зайці, горобець і жирафа. Біля цього зоопарку стояв дерев’яний, стіл за яким сиділа доволі висока жіночка, яка була одягнена майже у все зелене: зелена блузка, зелена юбка з квіточками та навіть її окуляри були зеленими. І тільки її руде волосся було перев’язане червоною хустинкою. Вона попивала чайок, аж поки не побачила машину Ендрю. Жінка встала і пішла на зустріч. Генрі вийшов із машини, зі здивуванням розглядаючи дім і листовий зоопарк біля нього.  Він так захопився цим видовищем, що  не помітив жінку, яка бігла до нього з обіймами. Тому коли вона раптово  обняла Генрі , він дуже здивувався.

           -Ой який солоденький,- закричала жінка,- як же добре що ти його зустрів Ендрю, тільки подивись який він милий.- Генрі стояв в шоці від такої раптової атаки. Але вже скоро жінка відпустила його і сказала, - можеш називати мене Люсі , я твоя нова мама,- з великим щастям сказала Жінка

- Приємно познайомитись, я Генрі. Дуже радий нашій зустрічі, – радісно відповів хлопець. Його душу дуже гріла думка , що тепер в нього буде сім’я.

      -Люба ,ну чого ж ти так накинулася на хлопця, не лякай його, – вийшовши з машини сказав Ендрю,- Ходімо покажемо Генрі його нову кімнату.

      - Так звичайно, Генрі ми так готувалися до твого приїзду . Сподіваюсь, тобі все сподобається,- тепло промовила Люсі.

     Після вони всі разом пішли до будинку, який і всередині був наповнений чудернацькими звірами. На стінах висіли картини із котами та собаками, на шафах стояли статуетки у формі коней . А на дивані в гостьовій кімнаті валявся великий, в’язаний ведмідь з рожевим бантиком.

Розглядаючи цю картину, Г тихо спитав у пана Ендрю:

   - Пане Ендрю, я вибачаюся, але чого в вас такий зоопарк в будинку?
   - А, то Люсі дуже любить тваринок, а так як вона в нас дуже творча людина . То вона, то малює їх ,то в’яже, то ліпить , то вирубує. Чесно кажучи, мені іноді страшно, що я в якийсь момент прокинусь зранку, а в мене на голові буде зачіска у вигляді бобра, – тихо з  настороженям прошептав Ендрю хлопцеві на вухо.

      На  превеликий жаль для нього, їхнє шепотіння було помічено. Пані Дроу різко повернулася до них і спитала:- Що ви там хлопці шепочитесь? Невже щось проти мене?

-Ні, ні , Люба як ти могла таке подумати, просто Генрі соромився спитати,  де знаходиться туалет. От я і сказав що на другому поверсі, зліва від його кімнати- на обличчі Ендрю проступив піт. А губи розтягнулися в тремтячу посмішку, здавалося ще трохи і він посидіє.

- Це правда Генрі?- насторожено спитала Люсі

- Так- сором’язливо відповів Г. Розуміючи, що якщо правда про страхи його опікуна спливе, то він реально буде ходити з бобром на голові.

- Ну що ж ти так любчику. Не треба нас соромитись, ми ж тепер сім’я. Не треба нас соромитись.-Тепло відповіла Люсі.

Пан Дроу від полегшення видохнув. За цією розмовою вони вже встигли піднятися на другий поверх.

          -Дивись Генрі , ось справа твоя кімната. Далі по коридору знаходиться туалет з ванною про які ви з Ендрю вже говорили.-Чоловік через несподіване нагадування  поперхнувся, - А навпроти наша з Ендрю кімната,- продовжила пані Дроу.

Вони зайшли до нової кімнати хлопця. Вона виглядала доволі великою. Стіни обклеєні темно синіми  шпалерами. Біля вікна у кутку стояло одномісне ліжко, на якому сидів в’язаний вовк. Навпроти ліжка стояв робочий стіл із комп’ютером. Над ним висів великий годинник, а ближче до виходу стояла книжкова шафа. А ось шафа для одягу була розміщена біля ліжка. Г дуже сподобалася кімната, ну в принципі йому сподобалося б будь-що , що краще за цвинтар.

      -Ми прикупили для тебе трохи речей, вони у шафі . Але нам все рівно треба буде на днях сходити і купити тобі все, що потрібно. Ти поки звикай до кімнати, а потім спускайся на вечерю через 30 хвилин.- Привітно сказав Ендрю.  

Потім  новообрані батьки покинули кімнату.

        Г вирішив відразу перевірити наскільки ліжко зручне і з розбігу бахнувся на нього. Воно буле таке м’яке і зручне, що хлопцю відразу захотілося спати. Але тут раптом його погляд впав на комп’ютер. Він згадав, що він взагалі-то хотів дізнатися причину своєї смерті. Г встав з ліжка і сів за стіл. Ледве розібравшись, він увімкнув комп’ютер і зайшов в інтернет. Г зібрався подивитися новини 15-ти річної давнини. Проте його увагу привернула реклама нової гри про ловлю привидів. Хлопець не втримався і з цікавості завантажив її. Як тільки завантаження закінчилося, він відкрив її. ’’О боже, мій як же цей старигань схожий на Боба’’ Подумав Г побачивши першого мпс *, який зустрів його. Хлопець так захопився грою, що забув про пошуки і грав до самої вечері.

*Мпс-*Не ігровий персонаж у комп’ютерній грі