2 Глава: Щасливий нещасний випадок

            -Ха, а ти не вірив. Таки спрацювала моя ідея, – промовив Гріндолф

-Та,- зі сльозами на очах відповів Г.

- Нумо хлопче, біжи на пошуки правди. Ми всі віримо в тебе.

   Г розвернувся і побіг сам не знаючи куди. Всі привиди що стояли біля виходу, вигукували йому побажання удачі. Але раптом з натовпу  пролунав сиплий голос:

- Не пожалій про свої дії, не завжди правду хотілося б знати . То був старий Боб який єдиний не радів за Г. Та ці застереження не зупинили хлопця і він продовжив бігти.

      Г  біг і біг, аж раптом із  провулку на нього вилетіла машина .Г не помітив її і транспортний засіб врізався в нього. Г  відлетів від удару і впав перед авто, водій не встиг зупинитися і проїхав по Г. Хлопець з жахом зрозумів, що колеса пройшли скрізь його тіло, що означало, що він знову не живий . Від жаху Г закричав. Але тут з авто в паніці вийшов водій, і підбіг до хлопця. Це був високий, стрункий чоловік з коротким каштановим волосся, одітий в коричневий діловий костюм .

             -АААА, що я накоїв, хлопче не хвилюйся зараз викличу швидку і тебе підлатають,- зі страхом прокричав водій.

 І тут Г полегшало він зрозумів що дар воронів все ще працює. І мало того, схоже він все ще може використовувати здібності привида. Але як це контролювати хлопець поняття не мав. В цей час невідомий  чоловік вже встиг викликати швидку.

            -Боже, хлопче все добре, швидка вже їде. Не йди головне на світло.- Тремтячим голосом сказав чоловік дивлячись на 15 річного хлопця одітого в темно синю футболку і зелені шорти. Чиє кучеряве темно-каштанове волосся розтріпалося від удару. А в зелених очах читалося здивування

            -Яке світло?

            -В кінці тунелю.

            -Я не бачу ніякого тунелю- Зі здивуванням відповів Г

             -Фух, от і добре. Як тебе звати? Де твої батьки?

             -Г.

             -Як? Г?

             -Так, Г.

             -Просто Г?А далі щось є?

             - Я цього не пам’ятаю.

             -От лихо, не вже ти від удару все забув. -Голос чоловіка ще більше затрясся. І він взявся за голову і почав хитатися з боку вбік. Г дивився на нього, як на якогось одержимого. Згодом після 5 хвилинного хитання туди сюди невідомого, вже під’їхала швидка.

 Вони відвезли Г до відділення і попри його відмовляння, що в нього все добре. В лікарні всі метушилися навколо збитого хлопця. Як же був здивован у весь медперсонал після його обстеження. У хлопця всі органи і функції були в порядку, ніщо навіть не натякало на те, що він потрапив під колеса автомобіля...

          -Містер Дроу, із фізичним станом хлопця якого ви збили, на щастя все добре. - Тихим і спокійним голосом доніс інформацію до чоловіка черговий лікар.

          -ВУАААААА, УРАААА , ЯК ЖЕ ЧУДОВО, -не давши договорити лікарю, радісно закричав містер Дроу. Від щастя чоловік с пригати на місці піднявши руки в гору.

          -Але,- різке слово лікаря змусило Дроу зупинитися. – Хлопець абсолютно нічого не пам’ятає. Він не знає хто він, звідки і де його батьки. Я вже подав заявку до поліції, щоб вони спробували його опізнати через базу даних.

          -Зрозуміло,- чоловік відразу зблід.  – А що буде, якщо його не опізнають?

         -Не знаю, напевно відправлять до дитячого будинку.

         -Зрозуміло, чи можу я відвідати хлопця?

         -Так звичайно. Медсестра Стейсі вас проведе. Стеееейсі проведи цього чоловіка в 205 палату.

Із-за вугла визирнула дівчина років 27 з світлим волоссям  та блакитними очима.

          -Добрий день, пройдіть за мною пане.- Тихо сказала медсестра.

          -Добрий день, пані,- відповів пан Дроу і вони відправились до палати. Провівши Дроу до палати , медсестра пішла далі займатися своїми справами. Хвилину постоявши біля дверей, Дроу наважився зайти в середину, і у цей час Г дивився у вікно на те, як вітер грається з пожовклим листям дерев.

          -Гей хлопче, як ся маєш ? – нервово спершись  ліктем об стіну спитав пан Дроу.

     Хлопець повільно повернув голову до чоловіка і  з посмішкою відповів: - Добрий день, краще ніж ніколи!

 Дроу здивувався цій відповіді, що ж то таке його сьогодні збило машиною, а він почувається краще ніж ніколи. От дивина.

          -Слухайте, дядьку ви не знаєте, що зі мною далі буде ?- різко запитав Г.

           -Ну лікар мені сказав, що якщо поліція не зрозуміє хто ти і не знайде твоїх батьків, то тебе відправлять до дитячого будинку.

Хлопець відразу похмурнів. ‘’Це ускладнить мені пересування, а значить і перешкодить пошуку інформації’’.

          -Г, ти би не хотів, випадково жити зі мною і моєю дружиною?-перебиваючи похмурі думки хлопця запропонував пан Дроу.

         - Справді? Чого це ви раптом?– зі здивуванням запитав Г.

         -Ну ми з дружиною давно хочемо завести дитину. Але нажаль в нас не виходить зачати свою. Тому ми хотіли найближчим часом взяти з дитячого будинку. А тут ось ти. І я подумав, що може це знак. Тож якщо ти не проти, то я гадаю ми б з радістю усиновили б тебе. Звичайно тільки якщо твої батьки не об’являться.

      - Так, я згоден- радісно відповів Г. ’’Це могло б дати мені більшу свободу в моїх діях’’ подумав хлопець.

      -ОООО ЧУДОВО, тоді мені потрібно оповістити дружину про це !!!-Радісно закричав пан Дроу. На цей божевільний крик прибігла медсестра.

      -Ой божечки пане, що ви розкричалися на всю лікарню, перелякали всіх пацієнтів, - сказала вона і вивила чоловіка  з палати.м