☽⚜☾ Розділ 18 ☽⚜☾

Минув тиждень. Здавалось мої дні були такими ж як завжди. Академія та тренування – все  що займало мій час. Проте думки все-таки були геть інші.

Під час тренувань все ще було важко очистити розум, тож я досі почувалась значно втомленішою аніж колись.

Тільки недавно було чаювання з Вів'єн.

Я продовжувала по колу прокручувати спогади, щоб до чогось підчепитись. Те що стане важливим пізніше.

А також той день з Авеліною не виходив з голови. Ми дійсно стали надзвичайно близькі й це всього за один день. Я так раптово розкрила свій секрет, геть не роздумуючи про наслідки. Та все ж, я їй вірю. Просто вірю. Бо вона розповіла мені куди більше, про своє минуле та про Вів’єн.

Це все було надто складним психологічно.

Я знала що після моїх п’ятнадцяти почнуть відбуватись різні події, але я б краще виводила себе на тренуваннях, аніж повинна думати про всі стратегії та розробляти плани.

Та поки все спокійно. Вів’єн ймовірно не турбуватиме вже до кінця весни, тож час ще є.

З Авеліною ми поки обмінялись короткими листами з закінченням тижня, як робили це раніше, наче і не було того дня близькості. Все як колись.

Тож зараз залишається просто навчатись, тренуватись, та попри це вигадувати майбутній план.

⚜

Я повернулась з академії, плануючи швидко пообідати та замкнутись в кімнаті до наступного ранку.

Але раптом покоївки, що завжди тільки мовчки чекали наказу, зупинили мене.

- Панно, сер Леон приїхав кілька годин тому, просив передати що має справи й залишиться на віллі деякий час.

Я не очікувала ще такої несподіванки при всіх останніх подіях. Цього точно не було в моїх планах та в сюжеті!

- Брат зараз тут? - Вражено перепитала я, невпевнена, чи маю радіти, чи зітхати.

Мій стан зараз надто нестабільній і я не хочу знову змушувати Леона хвилюватись. Тим паче якщо побачу його, то не певна чи стримаюсь.

- Так, у своєму кабінеті, просив не турбувати.

Я тільки видала тихий сміх на її слова. Пішла до своєї кімнати, хотілось зробити вихідний від тренувань, але коли почула що на віллі є брат, чомусь відчула дивний наплив енергії.

Тож вечір я провела з мечем. Навряд чи нам вийде потренуватись разом, якщо він приїхав у справах. Але до останнього сподівалась, що він прийде сюди в таємну кімнату.

Врешті, цього дня я його не бачила.

Як і кілька наступних днів. Я перепитувала у слуг що дня, чи ще не поїхав він. Але нам так і не доводилось перетнутись.

Він кудись їздив ще до того як я поверталась з академії, а повертався пізно й одразу ховався працювати. Тож я вже бува, змирилась з тим, що хоч ми й під одним дахом, ймовірно все одно не побачимось аж до літа.

А вже ввечері, перед вихідними, мені принесли одразу три звістки. Лист від Авеліни: як і зазвичай про те як минув тиждень, але ще вона спитала, чи могли б ми зустрітись. Також лист від Ксав'є: він попередив що приїде завтра. Я вже так скучила за ним! А третя новина, що брат просив зранку поснідати разом.

Вони що змовились всі!?

Гаразд, я відписала Авеліні, просячи про зустріч на наступних вихідних. Зранку поясню Леону ситуацію з Ксав'є. Я ж досі не розповіла, що він знає мій секрет, до того ж я треную його... Ну а з Ксав'є все простіше, треба показати йому ще кілька нових вправ і подивимося настільки він став кращим після зими.

Так, я маю все стерпіти, я люблю цих людей і вони люблять мене, з ними я точно забуду про клятву Вів'єн та свої плани уникнення смерті.

Ранок починався незвично, замість сніданку в кімнаті, мені довелось спуститись у зал, де вже чекав Леон.

- Доброго ранку, брате. - Мовила стримано і сіла напроти нього.

- Доброго, було багато роботи, тож не міг зустрітись з тобою досі. - Відповів, одразу пояснюючи чому не приходив до мене.

- Я все розумію, ти приділив свій час тепер, тому вже рада бачити тебе. - Не стримала посмішки, але старалась бути спокійною. - Як довго ти будеш в столиці?

- Ще тиждень або два, залежить від обставин.

- Сьогодні й наступних вихідних в мене будуть гості, ти не проти?

Леон вигнув брову, наче не повірив моїм словам.

- Ти ж не влаштовуватимеш бал на сотню людей, тож це мене хвилює.

- Дякую... Сьогодні приїде другий принц, ти зможеш вийти привітатись?

- Буде неввічливо, якщо не привітаюсь. Цікаві в тебе друзі... - Він тихо пхикнув.

- Сказав той хто дружить з кронпринцом... - Мовила я їдко, майже ображено і він нахмурився.

- Може колись це було щось на кшталт дружби, але зараз не більше, аніж спільна робота на благо королівства. Точно не так, як ти з другим принцом. – Мовив він досить розлючено.

І мені стало моторошно, знову пригадавши його сварку з Гідеоном. Тож треба швидко зіскочити з цього спогаду.

- Наша дружба дійсно унікальна... - Почала я і важко ковтнула. - Брате, Ксав'є знає мій секрет, а ще вважає мене своїм вчителем.

Леон застиг всього на секунду, а тоді тільки весело хмикнув.

- Ти тренуєш другого принца? Серйозно?

- Так, доєднаєшся до нас сьогодні? - Я говорила впевнено та спокійно.

І на обличчі брата з'явився зухвалий вираз.

- Ти зацікавила мене, термінової роботи немає, тож з радістю погляну.

Ну і навіщо я його спровокувала!? Збиралась ж просто розповісти та попросити не втручатись. Ах, здається мені мало розуму Белли, що вона набула за свої двадцять п’ять, і мого досвіду за п’ятнадцять, я все ще роблю дурниці…

Ксав'є виглядав здивованим, коли ми з Леоном зустріли його разом.

- Сер Леон, не очікував вас побачити в столиці.

- Є певні справи... Моя сестра із захватом розповідала про ваше навчання, не проти якщо я доєднаюсь до вас сьогодні?

Леон був спокійним та серйозним як і завжди, а ось Ксав'є розгублено глянув на мене. Я тільки впевнено кивнула, мовчки запевняючи, що все гаразд.