☽⚜☾ Розділ 14 ☽⚜☾

Якщо про плітки знав навіть Леон, то батьки тим паче мали все знати. Хоч вони нічого не спитали, але було наївним припустити, що все на цьому і закінчиться.

Зима проходила спокійно та буденно. Тренування і байдикування - все, чим я займалась протягом канікул.

Але скоро весняний бал та повернення до столиці.  

Мені повідомили про приїзд кравчині. Я сподівалась, що все, як завжди пройде швидко: зняття мірок і решта залишу на вибір кравчині. Просто покажу нові рукавички від Леона та сережки, які цьогоріч надіслав Ксав'є, щоб плаття підходило під них.

Але все пішло не за моїм планом, від початку. А точніше: коли разом з кравчинею прийшла герцогиня.

- Матінко? Вітаю. - Я не приховала легкого подиву, але одразу прибрала ввічливого тону.

- Я оберу тобі сукню на цьогорічний бал. - Одразу пояснила вона, сідаючи на крісло поряд мене.

- Дякую, матінко. - Відповіла стримано, взагалі не розуміючи, з чого це раптом їй захотілось зіграти роль матері, що вдягає та чепурить доньку.

Доки не прийшов час вибору фасону.

- Плаття робимо під ці рукавички? - Спитала кравчиня, оглядаючи мої руки.

Ці рукавички мали маленькі вишиті крила з чорних діамантів, що нагадували кулон Леона, мабуть, він спеціально замовив такі після мого подарунка.

- Так. - Швидко відповіла я, а далі говорила матінка.

- Ось такий фасон, тільки щоб декольте було ще глибшим, а корсет меншим та твердішим.

І я, і кравчиня, широко розкрили очі.

- Ах, герцогине, але цей фасон зазвичай носять леді трохи старшого віку, а юна панна завжди носить закриті фасони... - Почала жінка схвильовано, але очі матінки її зупинили.

- Вона має виглядати жіночною, їй вже п'ятнадцять. Потрібно підкреслити всі чари її фігури.

То ось яке плаття вона хотіла мені обрати. Все ж, плітки, що донька герцога є прихованим хлопцем, не могли не зачепити її гордість. Саме тому вона зібралась одягнути мене так, щоб будь-які сумніви на рахунок моєї статті зникли.

Ах, я ж буду ледь не гола!

- Матінко, боюсь що це може бути трохи незручно і кхм... вульга..

Я не договорила, її строгі очі змусили замовкнути й мене. Я глянула на кравчиню, ледь не благаючи її щось придумати.

- Герцогине, у панни насправді досить об'ємні груди, тому таке декольте може раптово зіслизнути, тож як щодо такого? Це не прямокутна, а трикутна форма вирізу, можна його трохи подовжити вниз, щоб це виглядало жіночно, але не вульгарно. - Почала кравчиня, вказавши на інший фасон.

Так, це було трохи краще, але все одно надто відверто!

За останній рік, об’єм моїх грудей збільшився на десять сантиметрів. Хоч зазвичай я ношу закриті плаття, але навіть в них мої груди досить великі, як мене взагалі можуть вважати хлопцем з моїми об'ємами!?

Дякую кравчині, що врешті переконала матінку, не оголювати мене так сильно.

⚜

А дякувала я, рівно до настання п'ятого дня весни.

На прохання матінки, мене нафарбували яскравіше аніж колись: темні тіні, рожеві рум’яна, багато пудри, й червона помада. І я вже не впізнавала себе.

Тоді дві покоївки допомогли одягнути плаття. Після чого, ми втрьох шоковано дивились на моє відображення у дзеркалі.

Так. Мене точно більше не назвуть хлопцем. Зате мене назвуть вульгарною та розпусною дитиною! Хоча на дитину я вже геть не схожа.

Я давно не придивлялась до змін свого тіла. Завдяки тренуванням все моє тіло було струнким та підтягнутим, а завдяки бездоганним генам, в мене високий зріст та ідеальні пропорції. 

Боялась, чи не надто м'язисті мої оголені руки та плечі, тож напружуватися мені не можна. Як і нахилятися, бо мої груди здавалось можуть випасти (навіть якщо намертво затягнуті корсетом).

Коли ми вийшли з карет, матінка хитро оглянула мене і додала задоволено:

- Тобі личить.

Тихо подякувавши їй, я глянула на Леона, який шоковано оглядав мене кілька секунд, тоді прокашлявшись, простягнув лікоть.

Коли я взяла його під руку, ми рушили за батьками до палацу. Леон на ходу нахилився до мене та прошепотів:

- Не знав, що тобі подобається такий стиль...

Його голос звучав саркастично, а я ледь стримала роздратування.

- Це помста матінки, через плітки.

Відповіла йому пошепки й помітила як піднялись його брови. Мабуть, він не очікував що саме наша строга мати одягне мене так розпусно.

І ось знову події, які ніколи не змінюються. Повний зал аристократів, десятки поглядів в нашу сторону, гучні перешіптування та вражені вигуки,  тоді привітання монархів, та знову єдина зустріч за рік з кронпринцом.

Леон як завжди відпрацьовує за двох у привітанні королю, а я дивлюсь на суворого Гідеона, який знову поїдав мене поглядом, як своє найбільше нещастя. Він коротко кивнув з похмурим поглядом та відвів очі в сторону.

Я стримала зітхання, тепер навіть зоровий контакт для нас під забороною? Я вже не прошу про зустрічі, не бігаю в спробі заговорити, не наполягаю на заручинах. Просто хочу раз на рік насолодитись його прекрасним виглядом.

Серце стискалось і навіть усміхнений Ксав'є не зумів підняти мені настрій. Я посміхнулась другому принцу у відповідь, але це точно не було щирою посмішкою.

Леон потягнув мене і ми відійшли від королівської родини.

Але далі, я зазвичай залишалась сама і чекала коли зможе звільнитись Ксав'є. Та тепер Леон який завжди відходив від мене, як тільки закінчували з привітанням, чомусь залишався поряд.

- Брате, чому ти не йдеш веселитись? – Спитала я пошепки, зі щирою цікавістю.

Хоча це звучало, наче я хочу по швидше прогнати його.

Він нахилився до мене та відповів так само пошепки:

- Боюсь, тебе зжеруть, якщо залишу саму. - Його голос звучав радісно, але мене це тільки більше дратувало.

- Віддаси свій піджак? Але тоді матінка вб'є нас обох. - Сказала йому і не стримала легкого сміху.