Епілог

Якби хтось поцікавився думкою Неміни, вона віддала б перевагу сидіти у Вер'єні до кінця своїх днів. Навіть Катаршах був би краще зборища божевільних дівчат, котрі все літо читали книжки великого і загадкового знавця кохання, такої собі Безіменної. Захопилися цими книжками так щиро і так багато дівчат, що тінь теж поцікавилася. Більшого марення їй зустрічати не доводилося. Деякі речі з тих, що там описувалися, були неможливі анатомічно. Про нелюдів з-за гір Неміна знала достатньо, щоб не повірити в такі великі відмінності між ними та звичайними чоловіками. А вже як Безіменна знущалася з географії та покликаних богів… Та й самих богів не оминула увагою. Неміна б на місці богів письменницю вбила, причому вбивала б довго і видовищно. А потім ще б і опудало зробила, щоб виставити на головній площі столиці іншим у науку.

Зате дівчата захоплюються не на жарт, навіть ті, котрі в дитинстві, начебто, були розумними. А деякі ще й щиро вірять, що то не просто фантазії заради розваги.

— Хех, — тихенько видихнула тінь.

Деяких речей уникнути неможливо. І якщо свято влаштовано на честь дня народження, іменинниця проігнорувати його не має права. Тим більше, батька вона поважала і любила. Заради нього готова була терпіти і перуку з довгими кучерями, і сукню підмітаючу спідницею підлогу. Хто ж знав, що доведеться терпіти ще й подружок-ворогань дитинства?

Еллан можливо могла б скрасити перебування у цьому кошмарі, але вона поїхала вчитися. На відьму-лікарку. Матінка була не в захваті від такого рішення дочки, а батько і дядько пишалися.

— А ще, кажуть, сьогодні вранці приїхав цей адмірал, — захоплено прощебетала майже незнайома худа білявка.

— Який ще цей? — спитала Неміна, сподіваючись, що дівчата відволічуться і хоча б на якийсь час забудуть про великого знавця кохання.

Дівчата відволіклися. Вони одночасно обурювалися, захоплювалися та боялися. Бо де це бачено, щоб нікому не відомий вискочка ставав адміралом? А він ще й досить молодий. Подумаєш, довгий час таємними операціями та іншими дивними речами займався, встигнувши дослужитися. То хай би й ставав таємним адміралом. Так ні. Коли Старий Лис Сходу вирішив насправді піти на спокій, багато хто вже уявив себе на його місці. У імперії купа адміралів без флоту. Але ні, з'явився якийсь вискочка, і імператор вручив східний флот йому. Крику було. Новоспеченого адмірала навіть убити намагалися, тому тепер імператор радіє, що нарешті є чим притиснути деякі старші сім'ї. Через подібний доведений замах можна і титулів позбутися, і землі, і допомагатиме лише повний дурень. Бо якщо сам попався, то й помічників потягне за собою.

А боялися дівчата адмірала через те, що він був потворний, але незважаючи на це багато батьків не заручених дочок визнали його підходящою кандидатурою в чоловіки. Он блондинку тато навіть змушує з ним знайомитись. На щастя адмірал сидів у столиці і дівчині нічого не загрожував.

Зате тепер загрожує, раз приїхав. І не їй самій. І раптом йому хтось сподобається?

— Хех, — видихнула Неміна.

Їй би їхні проблеми. Розмріялися про прекрасних нелюдів і богів, що втілилися в смертних, тепер чоловіками перебирають. Дурепи! Що краще, мот і картяр на шиї, від якого користі ніякої крім гарненької фізіономії, або адмірал, який буде часто зайнятий і на заподіяння особливого занепокоєння дружині часу в нього навряд чи буде багато?

— Ой, он він, — злякано пискнула блондинка і почала ховатися за спинами подруг.

Неміна обернулася, щоб подивитися на чудовисько, яке залякало цих ненормальних цінительок спотвореного кохання, і завмерла. Потім рипнула зубами, підхопила сукню і пішла до сходів, сама не знаючи, що збирається робити.

Не може ж дочка гідної людини, на очах інших гідних людей бити адмірала східного флоту.

Чи може?

— О, прекрасна сіна, — усміхнулася сволота, що запропастилася, і елегантно вклонилася.

Неміна якимось дивом утрималася від того, щоб штовхнути його в коліно. Якраз центр ваги змістився, гарно падав би.

— Ти! — тицьнула дівчина пальцем йому в груди. — Як ти… Та я… Ти корабель покинув!

Він здивовано подивився на неї.

— Не кинув, — безтурботно сказав. — Міражник переборки погриз так, що їх знадобилося міняти, тож довелося розбирати всю палубу. Тепер збирають.

— Ти не з'явився!

— А навіщо? Там є комусь слідкувати за порядком.

Неміна глибоко вдихнула і спробувала зібратися з думками. Гості, присутні при цій чудовій розмові, дружно витріщалися. Батько чомусь усміхався. Старший брат поплескував долонею по стегні, так він робив коли нетерпляче чогось чекав.

— Навіщо ти тут? — видихнула тінь. Не дуреп, котрі дружно висіли на балюстраді і витріщалися на іменинницю, приїхав сватати. Такого він точно не заслуговує. Доведеться рятувати.

— Я ж обіцяв офіційно залицятися, — усміхнувся нині адмірал.

— О, — сказала дівчина, яка зовсім про це забула.

Чомусь їй здавалося, що він обіцяв несерйозно. Але якщо вже так. Не віддавати ж його худій білявці, яка мріє про нелюда з величезною гідністю. Це буде надто жорстока помста.

***

Марина захоплено помішувала вариво в казанку, час від часу звіряючись із книгою. Порошки вона начебто змішала правильно, колір хороший, яскраво-синій, і бульбашки великі. Якщо все вийде, вона нарешті зможе роздивитись, який на вигляд її вітер. Цікаво ж.

І у пра-пра-прабабусі Ілієна вчитися було цікаво. Чи вона такий гарний учитель, чи то в Марині прокинулась потяг до знань. Університет дівчина нахабно прогулювала, нарешті визначившись із тим, чим справді хоче займатися, але думала, що диплом отримає. Адже головне все вчасно здавати, а непотрібні знання можна запхати в тимчасове сховище і спокійно списувати, навіть відповідаючи усно.

Ілієн найчастіше пропадав десь, де робили сильні речі, що притягали нижчих демонів, приходив стомлений і сумний. А Марина вчилася, бігаючи хвостиком за учителькою, що ширяла над підлогою.