Про те, як ширяться чутки

Про страшне чудовисько, що жере всіх поспіль Крива Рит дізналася від сусідки. Та у свою чергу дізналася про нього від чоловіка, який їздив до міста за покупками. А йому розповіли рибалки.

Сама Крива Рит жодних чудовиськ не бачила, але поговорити любила. Тому за великим секретом розповіла іншій сусідці про те, що ледве забрала ноги з лісу, в якому збирала цілющу кору. І тікала вона не від ведмедя і навіть не від дракона. Там було чудовисько. З величезними іклами, страшне мордою та й взагалі. І якби не доблесні діви прекрасної Лучниці, напевно б не втекла. Як вони билися! Як боролися! Давно б усі полягли, якби не допомагали дракони. Два дракони. Один рудий, а другий сірий у смужку.

Кольори драконів Рит назвала злякавшись, що її викриють на брехні. На очі саме потрапили сусідські коти відповідних мастей, ось воно й назвалося.

Далі розповідь вийшла зім'ятою, але згадати імперський флот, молодого чи то загиблого, чи ні  капітана, дресирувальників драконів і дівчину, яка напевно була відьмою, Рит не забула.

А про те, як вона все це побачила, якщо одразу втекла в неї не спитали.

Сусідка поохала, поахала і пішла розповідати про чудовисько подружкам. А то мало, раптом вони теж у ліс зібралися. Розповідаючи, трохи прикрасила, зовсім випадково. І драконів уже стало три, а винні в тому безглузді курки, що втрьох перелітали на сусідський двір. Засіли в голові зарази.

Подружки вислухали дуже уважно і пообіцяли, що нікому не скажуть. А то мало, раптом це таємниця і за неї можна на копальні потрапити?

І не сказали. Нікому вони не сказали, навіщо їм щось казати якомусь незнайомому нікому? Вони розповіли страшну історію родичам, іншим подругам і навіть заїжджому купцю, який посміявся і показав папір, де говорилося, що невідоме чудовисько насправді лише нижчий демон, просто дуже великий. Чутки цей папір не зупинив, він їх лише підігрів.

Через три дні історія хороброї збиральниці кори вийшла за межі селища, дійшла до міста і дивним чином переплелася з історією про те, як капітани, нюхачі, нелюди і обдарована рятували викрадених дівчат. Далі ця історія пішла гуляти вже у такому вигляді. Поки вона діставалася столиці, кількість драконів все збільшувалася і збільшувалася. З'явилися вигнані діти аристократів та самого імператора. Відьми стали плести захисні пологи та обдаровувати зіллями. Армії знімалися з місця і дружно вирушали до Серединного моря. А чудовисько за величиною могло посперечатися з площею столиці. Як воно при цьому примудрялося ховатись — залишалося загадкою.

А ви кажете казка, казка. Насправді реальна історія. Просто прикрашена. Зовсім трошки. Зовсім трошки її прикрашав кожен, хто розповідав, а тих, хто розповідав, — більшість жителів імперії.