розділ 63

— Кон, відчепись від нього, — велів чоловік із сивими скронями.

Русявий хлопець хмикнув, підбадьорливо посміхнувся Марині і знову подивився на Денеєна.

— Але ж він не міг просто так опинитися тут! Нехай розповість, що робив, і я відстану!

— Нелюдям не потрібні боги! Вони існуючим не підкоряються, навіщо їм неіснуючі? Відчепись від нього! У тебе що, інших діл немає!

— Ні, хай він скаже…

Цей цирк тривав уже хвилин десять. Денеєн чесно пояснив людям, що вийшли з мерехтливого шляху, куди поділася тінь з напарником, більшість цих людей тут же побігли до недобудованої вежі, що приховувала вхід у гору, а менша залишилася пильнувати. І все б нічого, але Кону захотілося причепитися до Денеєна, а він, замість того, щоб відповісти чи послати в дупу, гордо мовчав.

Дракон на скелі прикидався сплячим і на нього ніхто не звертав уваги. Марина переступала з ноги на ногу, розмірковуючи, чи відпустять її в кущики одну? Ще трохи і вона згодна буде сходити туди під конвоєм. Знати б ще, в кого цей конвой просити.

— Нехай скаже… — вкотре завів свою пісню хлопець, що не довіряв демонам без меча, і за його спиною з'явився демон з мечем.

— Ілієн, — ляснула в долоні Марина.

Кидатися йому на шию вона не ризикнула. Снігурчин братик був ще блідіший, ніж зазвичай. Волосся сплутане. Штани явно чужі, широкі і як тримаються — незрозуміло. Натомість меч не забув. Ось як у нього мізки влаштовані?

— Ілієн.

Він підійшов сам, обійняв, погладив по спині.

— Все гаразд, — сказав.

— Ілієн, я її розбудила. Будила тебе, а вона теж прокинулася. Вона була в скрині, уявляєш? Вони все це спеціально.

— Богиня лікарок не найгірша богиня на світі, — посміхнувся демон. — Нехай собі ходить. Не будемо їй мститись.

Марина кивнула. Мститися богині їй не хотілося. Вона ні в чому не винна, спала в скрині і не підозрювала, що інші боги заради неї підкидають книги і вчать мовам.

— Ілієн, а те місто не може знову стати нормальним? Адже книжка з того міста! Раптом те, як воно виглядає, якось пов'язане з тим, що богиня спала в скрині.

— Сходимо, подивимося, — посміхнувся демон.

І Марині нарешті стало спокійно. Якщо буде час щоб просто піти і перевірити чи не ожило місто, то все знову добре. Можна діставати з сумки фотоапарат і знімати, знімати все поспіль. Дракона також. Можна сфотографувати бравих солдатів імперії, більшості з яких дуже йшов синій із чорним мундир, або як воно тут у них називається. Ще потрібно купити обіцяне каміння і віднести до якоїсь печерки, щоб дракону було зручно його охороняти. І частину рубінів можна залишити. Бо бовтаються в сумці без діла.

Все знову гаразд. Тепер можна думати про дрібниці.

***

Неміна сиділа обхопивши коліна руками. Поруч із нею сиділи Дару та Еллан, але чіпати її та втішати не ризикували.

— Це я винна, це я винна, це я винна, — бурмотіла тінь.

— Набридло! — сказав Денеєн.

Він збирався піти і забрати з собою брата з його обраницею, але Денеєна дуже чемно попросили почекати. Інакше обіцяли наскаржитися його правителю. Напівкровку чомусь пройняло. Тепер він сидів, нудьгував і чекав, поки переможці закликачів нового бога домовляться з обірваним і брудним магом, який заявив, що він господар гори і попроси всіх піти в вельми непристойне місце.

— Це я винна, а що коли він помре?

— Він не помре, — похмуро сказав Денеєн. — Його забрала з собою богиня, і навряд чи щоб подивитися, як він помирає.

— А якщо він уже помер? — не захотіла заспокоюватися Неміна.

— Він живий, — похмуро сказав Денеєн. Таким тоном можна повідомляти про кінець світу, а не втішати дівчат.

— Він же!.. — піднялася тінь.

— Він служить богині, я не розібрався якийсь, але служить і точно жінці, це відчувається. Запах майже такий, як від магії Вікіна, тільки тут щось інше. Щось, що впливає на людей, що по-доброму впливає, — заявив напівкровка. — Його забрала інша богиня. Щойно сама повернулася до життя. Вона прокинулася і одразу кинулася його рятувати. Іншого пояснення я не бачу, ця богиня не воїн і в битві їй робити нічого. Мертвого вона забирати б не стала, трупи боги взагалі не бачать, вони для них не відрізняються від каміння. У цьому я впевнений. Тож він живий, досить тут страждати. Дратує.

Звучало цілком розумно, але тон такий, що Денеєна хотілося вдарити, навіть Марині. Як стрималася Неміна, залишилося загадкою.

— Дежавю, — задумливо мовила Марина. — Якось ти вже доводив, що він живий, він живий!

Ілієн усміхнувся.

Денеєн пересмикнув плечима, мляво посміхнувся і сказав:

— Я мав рацію.

— Сподіватимемося, що й цього разу не помилився, — зітхнула Марина.

Капітана Келена було дуже шкода. І страждаючу Неміну теж.

А потім з'явився високий чоловік із сивими скронями і стомлено сказав:

— У нас проблеми.

І Неміна ожила, як людина, якій дали ціль у житті.

Проблеми виявилися великими. Їх було дві.

Перша — брудний і обірваний маг, який, як виявилося, прокинувся разом із Ілієном та богинею. Цей дядько благополучно проспав майже шістсот років, його одяг не врятувало навіть заклинання оновлення, що висить на ньому. У молодості цей маг посварився з батьком, урочисто від нього пішов, і перетворив скелю на свій новий будинок. Ще він збудував храм Матері Ураганів із знаменитим органом, копію якого Марина купила. Також був батьком-засновником стандартизації у заклинаннях. А його учні вигадали для цих заклинань сховища. Загалом знаменитість. Яка надовго випала із життя. Тепер ця знаменитість вимагала уваги, усамітнення та відомостей про світ. Причому всього й одразу.

Друга проблема виявилася набагато гіршою від ексцентричного мага, що раптово ожив. Придурки, що викликали бога, примудрилися витягнути у світ демона. Нижчого, але величезного та порівняно розумного. Він спочатку ховався в якомусь коридорі. Коли прокинувшийся маг його там виявив і спробував спопелити, тварюка просочилася в повітропроводи, зжерла трьох закликачів, які намагалися пробратися до виходу в надії втекти, і весело вилетіла в щілину, після чого начебто вирушила на захід до варварів. Але швидше за все до них не долетить, зупиниться перекусити мешканцями найближчих поселень. Саме тих, з яких набігла більшість призивателів. Хоч бери, відпускай цих недоумків по хатах, і сподівайся, що демон зжере саме їх.