розділ 47

— Так, і що це означає?

Сигналки, розвішані Неміною по кущах спрацювали на світанку, і дівчина легконогою кізкою поскакала в садок, не забувши прихопити напарника. У саду вона почала крастись як кішка і на будь-який шурхіт обіймала Дару, і вдавала, що жити без нього не може. Виражалося це в широкій усмішці і поцілунках абияк. Яким дивом хлопець все це терпів, не смикався і не намагався ухилитися, він і сам не знав. Настрій напарниці його лякав. Ще захопиться, а потім згадає про свої труднощі із заміжжям і вирішить, що Дару не найгірший варіант. Ні, він у це не вірив, але позбутися бажання якимось чином зникнути з цього саду, а краще з міста, не міг.

До стежки вони якимсь дивом дійшли без проблем. Потім Неміні захотілося поповзати, і Дару довелося пояснювати їй, що від повзання занадто багато шуму. Тихенько пояснювати. Та й повзати вона не вміла. Просто хотілося. Злість штовхала на дурниці. Сильно напарницю зачепив місцевий начальник варти.

— Ось що це таке? — обурено шепотіла Дару дівчина.

Йому теж хотілося обурюватись. Після всіх мук виявити, що якісь типи тягнуть до будинку рибальську сіть, в якій матюкається людина. Чоловік. Голос із жіночим не сплутаєш навіть за бажання.

— Може, вони й мужиків у рабство продають, — сказав Дару.

— Дурниця. Чоловіків-відьом не буває.

— Так вони не через відьом, а просто так. Грошей на щось не вистачає. А міцні мужики у копальнях цінуються.

— Виродки. А що нам робити? Раптом цей тип знає щось таке, за що його тягнуть убивати?

— Хм, — сказав Дару.

Резон у словах напарниці був, але нападати і відбивати бранця — це начхати на все, про що говорив і чого вимагав улюблений начальник.

— Може, нам замаскуватися… — запропонував обережно.

— Точно! — засяяла Неміна. — Зараз. Ти стеж за ними.

І помчала швидше за вітер.

Чоловіка в сіті благополучно затягли до будинку. Дару сів біля дірки в паркані і замислився. Йому спало на думку, що тепер доведеться штурмувати будинок. А мужик може виявитися викрадачем дівчат, який просто проштрафився. Може, він своїх пограбував. Ось його спіймали та потягли вибивати вкрадене.

У саду надривно цвірінькали пташки, а Дару подумки обзивав себе не дуже розумною людиною. Ось навіщо було подавати напарниці ідею з маскуванням? Якщо людина в сіті була спійманим чужинцем, то напад ще можна списати на рятувальників та месників. Може він комусь пообіцяв одружитися, і тепер її брати стежать за ним день і ніч, щоби не втік. Мало що буває. Але якщо він із тієї ж банди, яка викрадає дівчат... Нападом на будинок зацікавляться, дуже. Після цього взагалі можуть втекти подалі від цього будинку.

Коли думки стали зовсім похмурими, з'явилася сяюча Неміна, що весело розмахувала маскою з довгим носом. Волосся вона сховала під хустку.

Дару встав, глибоко вдихнув і спробував пояснити, до чого додумався. Вона відмахнулася, начепила маску і помчала рятувати невідомого.

— Віддайте мого нареченого! — заволала ця божевільна і врізала ногою по дверях. Хороших таких дверях. Дубових.

Двері з гуркотом звалилися.

  — Зараз же поверніть!

Голос Неміни змусив пташок замовкнути. Здавалося, навіть листя тремтить.

З вікна вилетіла людина. Потім ще одна. Кілька чоловіків, мабуть найрозумніших, вибігли надвір і рвонули кудись углиб саду. Дару запідозрив, що десь там вони зберігають зброю. Або ховають особливо небезпечних спільників.

— Ах, ось ти де, мій коханий! — продовжувала репетувати Неміна. — Вони нічого тобі не зробили?! Добре, що я простежила за ними!

Дару звалився на траву і стиснув голову долонями.

Що вона творить? Невже хтось повірить, що в того чоловіка така шалена наречена?

Неміна тим часом звалила свій скарб, запакований у сіть, на плече і, весело підстрибуючи, потягла його до стежки. Бадьорим кроком дійшла до першої діри. Жестами покликала за собою Дару і поспішила до другої. А вийшовши до пустиря, шпурнула чоловіка в бур'яни погустіше і вище, і потягла туди напарника.

— Вони стежать за нами, — сказала серйозно. — Нехай думають, що я потягла його на базар. А там загубиться будь-хто. Не дарма вони цією стежкою користуються.

Дару закрив обличчя руками. Неміна остаточно з'їхала з глузду. Тіні взагалі нетерплячі та рвучкі особистості. Але це занадто. Якщо цей ідіотський план ще й спрацює, то вони справді дуже везучі. Найвезучіші нюхачі в імперії.

Натовп мужиків, озброєних кийками, пробіг повз бур'янів. Дару зітхнув. Тепер вони добіжать до ринку і почнуть розпитувати лоточників, які почали викладати свої товари. А ті ні шаленої дівки не бачили, ні її нареченого. Тоді мужики розділяться і напевно здогадаються пошукати в навколишніх будинках.

Дару зітхнув, невдоволено подивився на палаючу оптимізмом напарницю... і тут на базарі закричали. На подив голосно та злагоджено. Потім піднявся до небес вогонь і почали стріляти феєрверки.

— Е-е-е-е… — сказав Дару.

Чоловіки, які встигли відбігти досить далеко, здивовано завмерли.

— Так, — прошепотіла Неміна. — Поки вони дивляться, повземо глибше. Боюся, зараз ще сюди хтось прибіжить.

І поповзла. Не забувши підозріло мовчазного мужика у сіті.

Дару довелося наслідувати її приклад. А потім він не без задоволення спостерігав за тим, як стежкою туди-сюди гасають підозрілі типи. Вони розмахували руками, щось питали один у одного, хапалися за голови і голосно матюкалися. Закінчилося тим, що прийшов великий дядько з залисинами, щось сказав першому типу, що попався на шляху, потім другому, потім вліз у дірку і напевно знайшов усіх інших. Біготня одразу припинилася. Типи зібралися в натовп на пустирі, про щось поговорили і дружно пішли до базару, що все ще димився.

— Повзем до паркану, на стежці нас можуть помітити, — вирішила Неміна, почекавши й переконавшись, що нікого немає.

Дару слухняно поповз, розсовуючи здерев'янілий полин, намагаючись не назбирати на волосся реп'яха і плутаючись руками в тонких блискучих травинках. Чоловіку в сіті він уже співчував. Навряд чи Неміна буде тягнути його акуратно.