розділ 38

Голова варти на Неміну дивився, як ласун на цукерку. Ледь не облизувався. Дару старанно відводив погляд і намагався не хихикати. Цього разу напарниця перевершила саму себе і йому хотілося б дізнатися, хто її так виховував і чого вона намагається досягти.

Сукня у Неміни виявилася із секретом. Підійшовши до управи вона озирнулася, мабуть не хотіла потрапити на очі пристойним людям. Нікого не знайшовши, витягла з-за корсажу дві мотузочки і почала за них смикати. З кожним ривком декольте ставало дедалі глибше. І подивитися там було на що.

Розмовляла дівчина з головою варти, спершись ліктями на стіл і нахилившись уперед. Вона скаржилася та вимагала допомоги. Він співчував і обіцяв щось невиразне. А Дару за нього було соромно. Ганьба чоловічого роду. Навіть не намагається зобразити пристойного молодого чоловіка.

Наговорившись досхочу, Неміна різко встала, не дослухавши чергові обіцянки глави варти і гордо вийшла. Дару наздогнав її біля самих сходів.

Дівчина на ходу підтягувала корсаж, намагаючись зменшити декольте, але виходило не дуже.

— Що ти робиш?

Неміна посміхнулася, ясно та наївно.

— Так, — смикнула корсаж двома руками. — Хочу перевірити одну теорію. Один мій вчитель стверджував, що работоргівці та інше лихо з'являється в тому місті, де начальник варти чи міський голова це дозволяють.

— І як тобі допомогла розмова, що тільки що відбулася?

— Може, й ніяк. А може, мене спробують викрасти.

— Викрасти? — перепитав Дару.

У те, що зніжений і надто юний голова варти дурний настільки, щоб викрадати нюхача зі столиці лише через продемонстроване непристойне декольте, він не вірив. Такому ідіоту навіть тато імператор не допоможе, швидше сам придушить.

— Викрасти. Екстракт семилистки чомусь зовсім не діє на блондинів та рудих. Поганенько діє на шатенів. А ось брюнети можуть і голову втратити, якщо вдихати не один день. Не дарма ж її забороняють. Наш брюнет подихав не дуже довго, але характер у нього підходящий. Розпещених і самовпевнених у цю пастку зловити простіше.

Дару тихенько висварився. Це ж треба було додуматися… Облилася любовним екстрактом, зобразила привабливу картинку і тепер чекатиме, що її викрадуть. На місці брюнета Дару б сходив до відьми. Тому що ситуація не є стандартною. Але самовпевнені часто попадаються. Скількох у столиці обікрали дівчата, які стали раптово снитися.

— Заплуталося, — видихнула Неміна, втомившись смикати сукню. — У тебе носовичка немає? Хоч його засуну.

— Є, — широко посміхнувся Дару. — Вже використаний.

Дівчина хмикнула і пішла вниз.

Люди на вулиці, як на зло, з'явилися. Неміна ще раз смикнула корсаж, гордо задерла ніс і пішла далі, вдаючи, що зацікавлені та засуджуючі погляди її не стосуються.

Ще один план напарниці Дару, відверто кажучи, не подобався. Незважаючи на те, що викрадати обдаровану Лучницею, м'яко кажучи, нерозумно.

Та й що це їм дасть? Ну, доведуть вони, що Гайран Табса нечистий на руку. Можливо, навіть доведуть, що він зв'язаний із работоргівцями загалом та викрадачами Еллан зокрема. А далі? Навряд чи голова місцевої варти знає, де шукати викрадених дівчат. Адже Неміну крастимуть для нього і повезуть туди, куди він скаже. І не факт, що ті, хто Неміну ловитиме, цю таємницю знають. Допитувати та йти шукати їх начальство? Для цього потрібні люди. Удвох багато не наловиш. Місцевій варті навряд чи варто довіряти. А чекати на допомогу… Навіть якщо обіцяна допомога з'явиться дуже швидко, найрозумніші та багато знаючі встигнуть втекти.

Або втечуть ще раніше. Тому що допит — справа довга. А кораблі в них, напевно, швидкі. Знати б ще, де шукати ці кораблі. По паперах — усі чесні купці та рибалки.

Виходило, що план у Неміни дурний. Єдина втіха — місто позбавиться Гайрана Табса. І не факт, що на його місце прийде хтось краще. То навіщо воно напарниці?

Дару трохи подумав, згадав про екстракт семилистки. Про відьму, якій напарниця двері вибила. І зрозумів, що може бути ще одна можливість.

— Неміна, та відьма тобі тільки семилистку дала?

— Не дала, а продала, — посміхнулася дівчина. — І не лише його.

— Зрозуміло, — видихнув Дару.

Напарниця збирається й надалі порушувати закони. Добре знаючи, що допитувати людей за допомогою відьомських зілль, без письмового дозволу начальства, дуже погана ідея. Її ж потім і звинуватить у всіх гріхах. З іншого боку, хіба в цьому випадку потрібний папір заднім числом не випишуть?

— Ти допитувати не вмієш, — сказав хлопець.

— Зате ти вмієш, — безтурботно озвалася напарниця, і спробувала в черговий раз підтягнути корсаж, дуже вже несхвально на неї подивилася немолода жінка, що йшла назустріч.

— Прекрасна сіна… — свиснув капітан Келен, що з'явився з нізвідки посеред вулиці. — Вічно я тебе зустрічаю у негідному стражниці вигляді.

А голос схвальний.

І з'явився він із провулка. Поки Дару проводив поглядом незадоволену зустріччю з Неміною жінку, він встиг вийти, помітити своїх пасажирів і підійти до них. Не можна нюхачам так замислюватись. Наступного разу вийти, побачити та підійти може вбивця. Хоча кому вони потрібні? Особливо після того, як на шляху зі столиці зображували галасливих, але безпечних ідіотів.

Капітан Келен тим часом заглянув у декольте, почухав потилицю і запропонував дівчині лікоть. Захисник.

Шкода, що він не брюнет. Нанюхався б семилистки і запропонував Немін вийти за нього заміж. Порадував би дівчину. У неї зараз справи, на романтику часу не вистачає. Але, напевно, хочеться. Он як усміхається.