А в цей час...

   — Як думаєш, у дівчинки вийде? — спитала статна білявка.

   — Хто знає? — усміхнувся худий чоловік. — Але спробувати треба. Адже ми втручатися не можемо. Наше втручання гірше за атомну війну.

   Блондинка зітхнула.

   — І все ж таки... Вона добра, може захотіти допомогти. Але її блондин. Він заборонить. Знаю я таких чоловіків, з одним була одружена, коли була людиною.

— Тоді нам треба позбавитися блондина, — знову посміхнувся чоловік.

   Блондинка обурено охнула.

   — Ні, ні, — поспішив заперечити її співрозмовник. — Не вбити, що ти. Просто змусити не втручатися.

   — У підземелля ти його посадиш? — глузливо спитала жінка.

   Чоловік невдоволено підібгав губи.

   — Ні, більше я такої помилки не зроблю. У мене є краща ідея.

  ***

Капітанові корабля снився сон. Про храм на скелі. У цьому храмі йшла церемонія. Приносив клятву богині новий служитель. Лунав орган. Вібрувала у такт підлога. Все було таке знайоме. Але щось у цьому сні було негаразд.

Капітан не одразу зрозумів що. Але коли подумав, зрозумів, що дивиться на церемонію з боку, хоч раніше був її учасником.

— Правильно, — прошелестів у ліве вухо жіночий голос. — Ти давно не він. Не захоплений хлопчик, який поспішив вручити свою честь і служіння в перші руки, що попалися. Негідні цього руки.

— Я правильно здогадався? — спитав капітан. — Якщо той, кому принесли клятву служіння, помре, служитель стає вільним.

— Хто знає? — сказала невидима жінка. — Але моя сестра більше не буде прив'язана до негідних людей. Може тебе це втішить.

— Втішить! — рішуче кивнув капітан. — Їй боляче.

— Їй часто боляче, це той тягар, який моя сестра звалила на свої тендітні плечі. Але в інших випадках під руку з болем ідуть гордість та радість. А в цьому…

— Все погано, — зітхнув капітан. — Нехай буде так. Я хоч би її звільню від принесеної з дуру клятви.

— Подорослішав, — видихнула жінка.

— Подорослішав, — підтвердив капітан. У тому, що порозумнішав, він був не впевнений. Але хоч би так.

Біла чайка зірвалася з балки під стелею та вилетіла у вікно. Прямо крізь вітраж, не пошкодивши його. І капітан прокинувся.

***

Дівчина, яка нудьгувала в каюті, вирішила перебрати речі, що зберігалися у бездонній сумці. Навіщо воно їй потрібне, вона сама не знала. Просто потягло.

Тепер перед нею височіла купка різноманітного мотлоху. Звідки взялися деякі речі, вона навіть не уявляла. Точніше, уявляла — засунула та забула. Навіщо ці речі їй потрібні, інше питання.

Ось підкова потрібна, бо її брат коханого чоловіка подарував і на землях демонів доведеться цю красу підвішувати до пояса.

Ножі незрозуміло звідки взялися, але можуть стати в нагоді. Раптом у темному провулку нападе маніяк. Тоді буде шанс зарізатися та засмутити його.

Книжка взагалі окрема історія. Давно зараза не потрібна. Але ж не позбудешся. А все Денеєн, потягнуло його до того колишнього міста.

Дівчина зітхнула та продовжила виймати речі.

Гарна пір'їна з хвоста якогось птаха.

Хутряні рукавиці з вишивкою. Затишні та теплі.

Відріз темно-зеленої тканини, куплений на базарі. Знайти б швачку і пошити сукню. Чи самій згадати захоплення дитинства? Пам'ятається, для ляльок сукні виходили. Хоча ні, дурість.

Гаманець. І навіщо потягла земні гроші у цей світ? Не блондинка начебто.

Рубін. Ще один.

Конверт…

— Забула! — ляснула себе по лобі дівчина і поспішила відкрити лист.

Краще б вона цього не робила.

Тому що хтось знав набагато більше, ніж вона. Про все знав. І про традиції демонів. І про те, за що їх шанують родичі. І про вільних, які всім потрібні ще більше, ніж невільні.

— Отже, вибираючи жінку, подумай, що вона принесе до родини, — сказала дівчина.

А прикидався. Красень і простушка, яку він по душевній доброті вчить.

Чи не прикидався?

Чи прикидався?

Як тепер зрозуміти?

— Сім'ї точно знадобиться дівчина, здатна скасувати будь-яку магічну дію. Як там… — вона зазирнула до листа. — Навіть те, що не зможуть зробити боги. Тому що не зачепить решту світу. Яка гидота… Точковий вплив, точна апаратура, а не людина. Зараза!

Не міг про це не знати.

Але, може, для нього не це головне?

А чому тоді не сказав?

Чи автор листа дурить? Пропонує роботу, а сам схопить, засуне в мішок і радісно потягне черговій місцевій шишці, яка має сильну річ.

Дівчина зітхнула і почала засовувати речі назад у сумку так і не наважившись нічого викинути. Над листом слід було подумати. І за коханим чоловіком поспостерігати. І взагалі…

Дуже не хотілося розчаровуватись.

***

Ще одна дівчина в цей же час отримала відповідь від начальства і почала сваритися. Гучно і натхненно.

Виявилося, серед столичних нюхачів є люди розумніші, ніж вона. Вони і без знайдених у гада записок відьомською мовою про все здогадалися.

Хтось ловить неініційованих відьом.

Демони знають для чого.

Але, напевно, не для чогось хорошого.

Відьом уже почали трясти, щоб знайти ще не викрадених дівчат і спробувати викраденню запобігти. А краще зловити викрадачів. Може, вони щось знають.

А в іншому…

Слідуйте куди слідували. Раптом вам пощастить там. Вам взагалі щастить часто та незаслужено. Тому й поставили в пару, щоб щастило вдвічі частіше.

І за подруг сміливо продовжуйте мститись. Начальство благословляє. Раптом ще щось цікаве знайдете.