розділ 8

   Спочатку було завивання. Моторошне. Пробираюче до кісток. Так мабуть вовкулаки виють над свіжою могилою.

   Хлопці, які радісно проводили час за побиттям беззбройного нюхача, відірвалися від цього захоплюючого заняття і здивовано переглянулися.

   Дару приречено задумався, яку саме напасть знову несе на його бідну голову? Невже його тут будуть їсти? А що, обстановка саме та, приємний пейзаж, для підвищення апетиту: карликові дерева з різьбленим листям, кована лавка під кущом, що солодко пахне, яблучка на десерт. Контрабандисти, напевно, розбіжаться, він відповзти не встигне.

   Потім з'явилася напарниця, верхи на якомусь хлопцеві.

   Хлопець був страшний сам собою. Босий. Одягнений у шкіряні штани та широкий браслет на лівому зап'ясті. Обличчя залите кров'ю. Широка усмішка з однаковою ймовірністю могла б належати акулі, скаженому псові і буйному божевільному. Погляд страшний, вираз обличчя ще гірший, волосся частково злиплося, частково стирчить найнеймовірнішим чином. У лівій руці меч. Острівний. Довгий, вузький, трохи вигнутий. Лезо заточене з одного боку повністю, з іншого до половини. У правій руці широкий піратський тесак. Судячи з озброєння — моряк, котрий у недобру годину зайшов у бордель і зустрівся на своє лихо з Неміною.

Сама напарниця гордо сиділа на плечах морячка, тримаючись за нього ногами, і розмахувала своїми різнокольоровими мечами. Завивала саме вона, можливо від страху, по даху морячок мчав, як по бруківці.

   Одягнена Неміна просто чудово. Червоний корсет, мереживна спідниця, що майорить нальоту, і високі чоботи. Дивне видіння, наче якась войовнича богиня з неба спустилася. Та,що боїться впасти з даху.

   Контрабандисти завмерли, не знаючи як реагувати, навіть ті, які всього секунду тому з насолодою били спійманого нюхача. Дару теж настільки захопився спогляданням несподіваної появи напарниці, що не здогадався відповзти убік. А коли схаменувся, рятувальники вже прибули.

  — Цих? — спитав морячок, спритно зістрибнувши з сусіднього даху.

   — Крім блондина на землі, це мій напарник, — спокійно відповіла Неміна, миттєво припинивши свої несамовиті завивання.

Розважалася вона так, чи що?

Контрабандисти невпевнено перезирнулися. Дару поспішив відповзти, бо затопчуть. Неміна почала погрожувати, дуже голосно, але цензурно. А морячок стрибнув уперед, заїхав найбільшому з присутніх поміж ніг, комусь врізав у щелепу і, не спускаючи войовничу дівчину з плечей, пішов честити всіх інших. Дівчина на плечах йому, мабуть, не заважала. Дару поквапився, не бажаючи потрапити рятівникам під ноги. Контрабандисти ожили, похапали зброю і дружно переключились на дивну парочку. Знали б вони, з ким зв'язуються.

Неміна нарешті скотилася з плечей морячка, закрутила мечами і за мить розштовхала першу трійку. Морячок врізався в інших як добрий таран. Хтось відлетів одразу, хтось упав під ноги. Він рухався навіть швидше ніж Неміна. Його противники не встигали захищатись, не кажучи про напад. Силою хлопець теж ображений не був і зброю мав чудову, чийсь меч вилетів із натовпу разом із кистю.

   Цікавий морячок. Ще один обдарований Небесної Лучниці. Вроджений воїн. Де вона його знайшла?

   Дару якраз відповз від місця подій і зручно влаштувався під деревом, коли до контрабандистів дійшло, що час робити ноги. Сімнадцять чоловік не та кількість, яка може тягатися з парочкою шалених. Двоє не роздумуючи стрибнули з даху, ледве по дорозі до огорожі не потоптавшись по Дару, третього морячок стусаном послав їм навздогін. Дару подумки поспівчував трійці. Високо падати. Неміна відштовхнула свого останнього супротивника і з жадібністю подивилася на рослого жителя півночі, який обережно задкував від морячка. Той остаточно злякався і кинувся тікати, за що й отримав шматком черепиці по потилиці. Морячок струсив з себе пару здорованів, що висіли на ньому, як запорошені килими на стовпчику, і оглянув поле битви. Охочих подати ознаки життя противників не залишилося. Всі дружно зображували глибоку непритомність, не бажаючи привертати до себе увагу. Навіть той, що міцно тримався за свою чоловічу гідність, мовчав, як мертвий.

   — Все, — сказав моряк. — У тебе більше важливих справ немає?

   Неміна невпевнено похитала головою.

   А хлопець не набагато вищий за неї. Дару над ним височітиме майже на голову, коли зможе на ноги встати. Ще й худий якийсь. Безтурботний спокій не зробив його обличчя привабливішим, як і зусилля Неміни зі стирання з крові.

   — Я тобі розбила голову, — якось підозріло ласкаво сказала дівчина.

   — Я помітив, — криво посміхнувся морячок.

   — Ти ж розумієш, що я не працюю у борделі, я там підслуховувала.

   — Розумію. Ти найманка чи з нічної варти?

   — Із варти, — Неміна не стала уточнювати, ким саме і в якому місті працює.

   — Я подумаю, що можна з цим зробити, — загадково сказав морячок, чмокнув дівчину в ніс, акуратно її обійшов і спритно заліз на дах борделя.

   Неміна проводила поглядом його нескладну постать, струснула головою і впевнено заявила у простір:

   — За цю людину я вийду заміж.

   — Що?! — заволав Дару, який найменше очікував подібних заяв. Проблем у неї інших немає, тільки залишилося заміж вийти. І тоді настане загальне щастя. — За цього страшка?

   Світ зійшов з розуму. Найкрасивіша дівчина столиці має намір вийти заміж за непривабливого типу з шаленою усмішкою та темним минулим. У цих морячків світлого минулого не буває в принципі. Він може бути і піратом, і рабом-втікачем, і дезертиром, і чимось гіршим.

   — Так. У нього такі сині очі, — замріяно сказала Неміна.

   — Сині очі?! — не повірив своїм вухам Дару, кольору очей він якось не роздивився, погляд морячка не надихав до розглядання, воно загрожувало кошмарами. — Та хто він такий?

   — Це не має значення. Він такий сильний. Батькові обов'язково сподобається.

   Дару про всяк випадок потрусив головою. Це сподобається її батькові? Дивний у неї батько. Якби у Дару була дочка, він би замкнув її за сімома замками, аби не допустити до неї таке щастя.