розділ 6

   Неміна акуратно заштовхала міцно зв'язаного морячка під ліжко, щоб під ногами не мішався, пригладила мережива на стегнах і припала до старанно висвердленої дірки в стіні. Чути було непогано. Якби її ще не відволікали від цього захоплюючого заняття всякі стурбовані типи... Під ліжком незабаром місця не залишиться. Там і так уже троє чоловіків валяється.

   Двері відчинилися, і в кімнату зайшов четвертий претендент на місце під ліжком. Медом їм тут намазано, чи що? Невже в цьому закладі лише одна кімната, в яку лізуть усі морячки з усіх кораблів, що стоять у порту? Відволікатися на цього відвідувача зовсім не хотілося. Мешканцю сусідньої кімнати доповіли, що улюблений і шановний кимось напарник знову попався. Карма в нього така. Вічно його ловлять під час спроби проінспектувати чуже добро.

   Неміна вирішила ігнорувати відвідувача поки це буде можливо.

   Відвідувач виявився дивним. Він зачинив двері і сперся об них спиною, щоб конкуренти не набігли, і, по собачому схиливши голову на бік, став милуватися прикрашеним мереживом жіночим задом, що дивиться в зеніт. Фантазував, мабуть.

   Неміна зчепила зуби і почала слухати. Їй дуже хотілося знати, куди цього разу заховають її партнера і коли його вбиватимуть. Дару взагалі славний хлопець, розумний, відмінний нюхач і непоганий нічний вартовий, зі складними завданнями справляється запросто. Але з банальною контрабандою йому не щастить, вічно його ловлять, а Неміні, як і його попередньому напарнику, доводиться його рятувати. Бідний Дару вже встиг звикнути до побоїв, що передували порятунку, і ставився до них філософськи. Інша річ — незрозуміло, чому він наполегливо рветься перевіряти ці склади? Сподівається, що рано чи пізно прокляття вичерпається?

   Любитель повалятися під ліжком номер чотири стояв біля дверей і жодних рухів у бік об'єкта милування не робив. Напевно, не міг зрозуміти, до чого цю дивну позу віднести. Не пояснювати ж йому, що невраховані отвори в стіні, що знаходяться далеко від підлоги, будуть занадто помітні.

   Неміна його ігнорувала, напарник важливіший за невідомого мужика, що підпирає двері. Втім, вона йому була вдячна за те, що він жодного разу не відреагував на спроби вломитися в кімнату. Заміняв собою неіснуючий замок. І від стурбованих відсутністю у морі жінок моряків буває користь. Іноді. Неміна пообіцяла собі сильно його не бити.

   Нарешті, проклятий голова новоствореного контрабандного гнізда вдосталь наговорився і вирішив, що робити з нюхачем. Неміна подумки його привітала. Кретин. Думає, що зникнення одного нюхача буде не сильно помітне в такому великому місті. Точніше двічі кретин.

Першу помилку він зробив тоді, коли не погодив свою діяльність з нічною гільдією, не бажаючи сплачувати членські внески та підкорятися її дивним правилам, на кшталт не вбивай варту та мирних жителів, які не мають жодного відношення до твоєї справи. Наївний кретин так і не зрозумів, чому гільдія Синьої Скелі найсильніша в імперії і чому імператор не поспішає викорінювати це порочне гніздо. А тому й не поспішає, що на її місце прийдуть подібні кретини, які не шанують жодних законів. Стан справ, який є на даний момент, влаштовував майже всіх. Ну, спіймають там когось, відправлять на галери, звідки його, якщо він був досить добропорядним злочинцем, викупить та сама гільдія. Ну урочисто знайдуть черговий склад, якщо хтось зовсім зарвався. Ну, повісять якогось дурня, що не шанує законів гільдії. А в іншому дуже мирне місто, точніше міста. Добропорядні громадяни вбивають один одного частіше, ніж злочинці.

Неміна встала, потяглася, похитала головою і уважно подивилася на чергового клієнта доброчесного борделя. Нічого так клієнт. Страшненький. Справжній морський вовк. Відправити його до школи мистецтв, художники таких піратів з нього намалюють, прямо диво. Ні, він не був потворним волохатим велетнем із гаком замість руки. Цілком собі витончена істота, мабуть, навіть худа, сорочка грубого полотна висіла на ньому, як на вішалці. Невисокий, не набагато вищий за саму Неміну. Обличчя негарне, кістляве, вилицювате, ніс тонкий, з горбинкою, посмішка якась песимістична, крива, а очі надто уважні та розумні. Вінчала цю красу копа темного волосся, чи криво стриженого, чи кимось драного.

   Найбільше Неміні в його зовнішності не сподобалося дві речі — широкий важкий тесак за поясом, і виплетена зі срібних, мідних і вичернених сталевих смуг рукоятка меча, що стирчить над плечем. Причому рукоятка не сподобалася більше. Якщо тесак міг дістатись хлопцеві від пірата, який намагався взяти його корабель на абордаж, то меч зна.чій людині багато говорив. Перше, про що він казав, краще з цим хлопцем не зв'язуватися. Такі мечі будь-кому дістатись не можуть. Причина цього проста до банальності. Таянські майстри-зброярі надто пишаються своєю зброєю, щоб дозволити невмілим рукам її зганьбити. Щоб просто взяти такий меч у руки, потрібно бути майстром-мечником, щоб зуміти ним скористуватися, потрібно бути великим воїном. І не так важливо, якими шляхами меч до хлопця потрапив. Якби він був його недостойний, помер би в першому ж бою не без допомоги цього меча.

Вбивати майстра-мечника не хотілося. Рідкісність, ще й така, страшнувато-приваблива. Тим більше, Неміна пообіцяла господині борделя не калічити її клієнтів. На ведення переговорів не було часу. Потрібно було якось розлучити хлопця з мечем, бо малою кров'ю з ним не обійдешся.

   Дівчина трохи подумала і ухвалила єдине можливе рішення.

   — Роздягайся, — якомога пристрасніше сказала вона, аж самій гидко стало. Неміна на місці хлопця у пристрасть, що раптово спалахнула, не повірила б. Та й не дуже у неї вийшло цю пристрасть зобразити, досвіду обмаль.

   Мечник задумливо хмикнув, оглянув її з ніг до голови, наче дефекти шукав, але сперечатися не став. Тесак ліг на смугастий стілець, що зображував меблювання кімнати на пару з ліжком. Меч разом із піхвами був акуратно повішений на спинку того ж стільця. Поряд примостилася сорочка. Чоботи зі стуком упали на бік, досить далеко один від одного.