Ворону в студію!
вся версія
- Нам усім потрібна ворона! – почала вона розмову зі своїми людоподібними. Хвостатий рудий котисько в мить, наче розуміючи про що йде мова на поважному зібрані, розвернув свою пухнасту голову та поглянув у вічі своїй людоподібній хазяйці.
- Яка ворона? – в спокої перепитав бородатий людоподібний.
- Така. Хвостата. Крилата. Чорна. Справжня! – з великим захопленням в голосі мовила генераторка ідеї.
- Що вона буде з нами робити? – долучились до розмови малявки.
- Вона з нами буде жити.
- З нами неможливо жити, - додаючи басухи в голосі апелював бородатий.
- А вона зможе. Кіт може ж!
- А де вона буде срунькати?
- Там де й ми всі…
- Ага, кругом, - з посміхом констатував реальність бородань.
- Ти й кота не зразу полюбив. Любов – то така сила. Їй треба вчитись.
- Я втомився вчитись любити. Не любити – простіше. Тут й вчитись не тре…
Розмова якось раптово закінчилась. Як й почалась, зрештою.
Та, що так хотіла ворону, відпустила цю думку.
Трансерфинг реальності тепер їй в поміч..
Відредаговано: 22.11.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
