Розділ 54

– Цей титул, – імператор зробив крок уперед, і червоний туман поповз за ним, огортаючи підніжжя трону, – стоятиме поза традиційною феодальною ієрархією. Маркіза буде підзвітна виключно імператорському трону.

Герцоги та міністри почали нервово переглядатися. Створення нового титулу, що стояв поза традиційною ієрархією, могло повністю змінити баланс сил в імперії. Дехто вже подумки прораховував, як це може вплинути на їхні власні володіння та вплив.

– Маркізі будуть надані землі, – продовжив імператор, і його голос став схожим на шипіння отруйної змії, – ті самі землі, від яких відмовилися всі присутні тут. Території на далеких кордонах імперії, що постраждали від великої битви і досі наповнені магічними міазмами.

Герцогиня Скорпіо ледь помітно здригнулася – ці землі межували з її володіннями, і вона краще за інших знала, які жахіття ховаються в тих проклятих місцях. Імператор, здавалося, помітив її реакцію, бо його наступні слова прозвучали особливо гостро:

– Там, де ви бачите лише руїни та небезпеку, я бачу можливість для відродження. Маркіза отримає повну адміністративну владу над цими землями. Вона матиме право встановлювати місцеві податки, призначати суддів та старост, контролювати всі ресурси та керувати власним військом.

Його погляд ковзнув обличчями присутніх, і кожен, на кому він зупинявся, відчував, як холодний піт стікає спиною:

– Щоб забезпечити належне управління цими землями, я особисто призначу маркізі... помічників.

Він зробив паузу, насолоджуючись напругою, що зростала в залі:

– Дворецький для контролю фінансів. Старша служниця для організації побуту. Командир армії для військових питань. Вони забезпечать маркізі всю необхідну... підтримку.

В останньому слові причаїлася прихована загроза, від якої навіть найдосвідченіші царедворці відчули, як їхні серця пропустили удар. Усі розуміли, що ці «помічники» будуть очима та вухами імператора, що спостерігатимуть не лише за маркізою, але й за всіма, хто наважиться втручатися в її справи.

Герцог Снейк, відомий своєю політичною проникливістю, вже бачив у цьому призначенні набагато більше, ніж просто нагороду для юної леді. Це був майстерний хід імператора – створити новий центр влади, що не залежав від старої аристократії, але повністю контролювався троном. А розташування цих земель... воно створювало своєрідний буфер між кількома могутніми герцогствами, даючи імператору додатковий важіль впливу на непокірних васалів.

– Це честь, якої ще не удостоювався ніхто в історії імперії, – підсумував імператор, і його очі спалахнули ще яскравіше. – Маркіза Анабель Нахт стане символом нової ери – ери, де відданість імперії винагороджується належним чином.

Багряні відблиски в його очах пульсували в такт цим словам, а червоний туман, що стелився підлогою, здавалося, живився страхом та благоговінням присутніх. Герцоги мовчали, розуміючи, що стали свідками народження нової сили в імперії – сили, яка могла або стати їхнім найсильнішим союзником, або найстрашнішим ворогом.

Важка тиша, що повисла в залі після слів імператора, була перервана несподівано різким голосом герцога Снейка. Його зазвичай бездоганна витримка зрадила його – в інтонаціях прорізалося щось схоже на відчай:

– Ваша Величносте, дозвольте поцікавитися... – він на мить затнувся, відчуваючи, як багряні очі імператора пропалюють його наскрізь, – за які такі особливі заслуги?

Посмішка, що з'явилася на обличчі імператора, змусила всіх присутніх інстинктивно відсахнутися. В ній було щось настільки хиже, настільки моторошне, що навіть найстаріші царедворці відчули, як їхня кров холоне в жилах.

– Введіть його, – наказав імператор, і його голос пролунав подібно до удару грому.

Важкі двері розчинилися безшумно, ніби самі собою. До зали увійшов молодий чоловік, і всі присутні одночасно затамували подих. Його вогняне волосся, таке саме яскраве, як у імператора, було зібране в традиційний хвіст аристократії, спадаючи по спині розплавленим металом. Чорні очі палали тим самим кривавим вогнем, що й у імператора – древнім, могутнім, божественним.

Попри бездоганно скроєний костюм із чорного оксамиту, розшитий золотими драконами, та величну поставу, в його рухах відчувалася прихована небезпека хижака. Він рухався як смертоносна істота, що тимчасово прийняла людську подобу – кожен крок був відточений та економний, як у звіра перед стрибком. Навіть повітря навколо нього, здавалося, згущувалося від концентрації сили.

Імператор підвівся з трону, і червоний туман, що клубочився навколо його ніг, став густішим. Його голос, коли він заговорив, був сповнений такого тріумфу, що здавалося – сам простір дзвенить від напруги:

– Знайомтеся, – промовив він, роблячи крок до молодого чоловіка. – Це Кайус. Кайус Астрейон, – він зробив паузу, насолоджуючись шоком на обличчях присутніх. – Мій син, який був викрадений і багато років страждав, але завдяки шляхетній маркізі Анабель Нахт повернувся до нас.

У залі запанувала така тиша, що можна було почути, як тріскотять свічки в золотих канделябрах. Герцоги дивилися на принца з жахом та благоговінням, не в змозі відвести погляд. Він був дивовижно схожий на офіційного спадкоємця – і водночас разюче інший: там, де в його брата була лише форма, у Кайусі відчувалася сама суть імператорської крові.

Анабель, яка весь цей час стояла нерухомо, наче статуя з темного срібла, граційно вклонилася. У її рухах не було ані тіні страху чи невпевненості – лише королівська велич, що так пасувала її новому титулу:

– Дякую за честь, Ваша Величносте, – її голос прозвучав чітко та впевнено. – Обіцяю служити імперії вірою та правдою.

Коли вона покинула залу, імператор повільно обвів поглядом приголомшені обличчя присутніх. Його усмішка стала ширшою, оголюючи гострі ікла, а в очах танцювало багряне полум'я.

– То що, – запитав він із такою солодкою отрутою в голосі, що всі здригнулися, – продовжимо наше засідання?