Розділ 4

Масивні двері кабінету відчинилися майже беззвучно. Старий герцог Флавій Фог увійшов так, ніби це не його викликали до імператора, а навпаки — імператор мав би дякувати за його присутність. Роки не зігнули його спину й не навчили покори. Навіть зараз він тримався з тією холодною впевненістю людини, яка надто довго крутилася біля влади й одного дня почала вважати себе її справжнім господарем.

Його темно-сіре волосся було акуратно зібране у традиційний хвіст аристократії, перехоплений золотим обручем із гербом роду Фог. Важкі персні на пальцях тихо виблискували у світлі свічок, а темний камзол, розшитий сріблом, сидів бездоганно. Так одягаються люди, які хочуть виглядати молодшими, небезпечнішими й впливовішими, ніж є насправді.

Хоча у випадку Флавія проблема була не в одязі. Він і справді був небезпечним. Герцог зупинився посеред кабінету й схилив голову у бездоганному поклоні. Рівно настільки, наскільки вимагав етикет. Ні, міліметром нижче.

— Прошу вибачення за непередбачений візит, Ваша Величносте.

Його голос звучав спокійно й шанобливо, але Гор занадто добре знав цю людину, щоб повірити хоч одному слову. За десятки років при дворі Флавій Фог навчився загортати отруту в оксамит краще, ніж придворні ювеліри коштовності.

Імператор повільно обернувся. Їхні погляди зустрілися, і у повітрі миттєво стало тісно. Тіберій, який стояв біля дверей, подумки вже молився всім богам одразу, щоб ці двоє не вирішили сьогодні влаштувати державний переворот просто в кабінеті. З іншого боку, це хоча б скоротило паперову роботу.

— Тільки те, що ви батько моєї дружини, Флавію, — імператор навмисно вимовив його ім’я без титулу, — не дає вам права порушувати протокол.

Голос Гора звучав тихо. І саме тому був страшним. Фог ледь помітно стиснув щелепи, але його обличчя залишилося незворушним.

— Прошу пробачення. Але справа не терпить зволікань.

«Зарозумілий виродок», — подумки процідив герцог, дивлячись на імператора. 

Колись цей хлопчисько був лише спадкоємцем, якому Флавій дозволив увійти до своєї родини. А тепер імператор дивився на нього так, ніби перед ним стояв не герцог імперії, а просто бруд під чоботом.

Влада дивовижно швидко псує людей. Хоча, якщо чесно, імператори й до трону рідко бувають нормальними.

— І що ж настільки термінове? — В очах Гора спалахнув хижий вогонь. — Чи ви просто вирішили зіпсувати мені вечір?

Флавій проігнорував насмішку.

— Чи правда, Ваша Величносте, — обережно почав він, — що ви дарували імператорське бажання Анабель Рейвен?

Тиша в кабінеті стала густішою. Тіберій повільно заплющив очі. О. Отже, сьогодні вони вирішили сваритися саме через це. Чудово. Просто чудово.

Імператор повільно підійшов до столу, провівши пальцями по інкрустованій мапі імперії. Його рука ковзнула територіями герцогств і зупинилася саме над землями Фогів.

Випадковість? У цій кімнаті навіть пил випадково не літав. Тонкі губи Гора розтягнулися в повільній посмішці.

— А хіба це зависока ціна за життя мого єдиного сина?

У голосі імператора з’явився метал. Флавій відчув, як по спині повільно стікає холод. Він чудово знав, наскільки небезпечно зараз продовжувати цю тему. І все ж страх програти виявився сильнішим за інстинкт самозбереження.

— Імператорське бажання — це святиня імперії, — обережно промовив герцог. — Подібну привілегію не отримували навіть принци крові.

— І?

— Вона може попросити що завгодно.

Гор мовчки дивився на нього. Флавій відчув, як серце починає битися швидше.

— Що, якщо вона забажає герцогства? — продовжив він. — Або…

Він зробив коротку паузу. Ніби сам вагався, чи варто вимовляти це вголос.

— …стати майбутньою імператрицею?