Розділ 5: Запис_005.mp4 — Чорна вода та закони Ома

[ДАНІ ВІДНОВЛЕНО]

Дата зйомки: 11 червня

Час початку запису: 04:31:05

Пристрій: Цифрова камера (живлення від кустарної скрутки на 12V).

Статус файлу: Зображення статичне (камера встановлена на штатив). Увімкнено режим нічного бачення.

«...Блимає? О, пішов запис. Я поставив камеру на стару іржаву шафу. Сподіваюся, цей радянський трансформатор видає стабільну напругу і не спалить мені матрицю до біса.

Коротше, народ, ситуація така. Я від'їхав від архіву кілометри на два вглиб. Дрезина йшла нормально, але тунель різко пішов униз, і мої колії просто зникли під товщею чорної, непроглядної води. Затоплений перегін. Довжина... ну, метрів двісті, наскільки прожектор добиває. Вода виглядає густою, пахне гнилими водоростями та якоюсь хімією. Переходити це вбрід або намагатися проїхати — самогубство. Хтозна, що там на дні: може, обрив, а може, оголені силові кабелі.

Я знайшов поруч технічне відгалуження. Це стара насосна станція. Тут стоять два масивні промислові насоси для відкачування підземних вод. Вони вимкнені. А ще тут є розетки, які... частково живі.

Тому план такий: поки я розбираюся з цією іржавою електрикою, щоб запустити помпи й осушити тунель, мої гаджети будуть заряджатися. Телефон я підкинув на іншу фазу, а камера знімає мене збоку. Знаєте, зараз я почуваюся репортером із гри Outlast, який застряг у психлікарні Маунт-Мессів, ховається по темних кутках і судомно шукає батарейки для своєї нічної зйомки. Тільки замість батарейок у мене тут оголені дроти, а замість психів — зазомбовані мутанти. Хоча різниця невелика.

(Оповідач повертається спиною до камери. У зеленому інфрачервоному світлі видно, як він колупається у величезному відкритому електрощитку. Лунає тихе електричне потріскування)

Щитова — це просто жах. Схема управління згоріла, мабуть, ще до мого народження. Треба перекомутувати живлення в обхід пробитих діелектриків. Я дивлюся на цю мішанину радянських напівпровідників і реле та розумію, що мої лабораторні на ФЕА в КПІ були легкою дитячою розминкою. От якби зараз сюди мою викладачку... вона б точно вліпила мені недопуск за таку варварську скрутку.

Але фізика є фізика. Головне зараз — правильно розрахувати ланцюг і не переплутати полярність джерела живлення Е2, інакше коротне так, що від мене залишаться тільки димлячі берці. Це вам не графіки електромагнітних полів на міліметрівці масштабом десять на десять міліметрів креслити. Тут ціна помилки — життя.

(Герой дістає з кишені плоскогубці з ізольованими ручками, зачищає товстий мідний дріт)

Зараз замкну контур. Якщо все правильно, насоси мають...

(Гучний хлопок. Зі щитка вилітає сніп іскор, який на секунду засвічує об'єктив камери білим спалахом. Одразу після цього підлога починає дрібно вібрувати. Лунає наростаючий, оглушливий гул двох гігантських турбін)

Працює! Рідний політєх, я тебе обожнюю! Помпи запрацювали!

(Оповідач розвертається до камери, витираючи піт із чола. Вібрація від роботи насосів передається на шафу, камера починає дрібно тремтіти)

Зараз вода має швидко піти. Треба тільки почекати хвилин дес...

04:45:12

(Звук турбін стає рівномірним. Оповідач стоїть біля краю платформи, дивлячись у затоплений тунель. Раптом він різко обертається до об'єктива і прикладає палець до губ)

Тихіше... Чуєте?

(Крізь гул насосів пробивається інший звук. Це гучне, ритмічне хлюпання чорної води. На поверхні затопленого перегону, яка щойно була абсолютно гладкою, з'являються великі, неприродні кола)

Це не просто вода сходить... Там щось є.

(Оповідач хапає камеру зі штатива, відриваючи дріт живлення. Зображення сильно смикається. Індикатор заряду показує 14%. Він наводить об'єктив на чорну воду)

Потужне електромагнітне поле від насосів... Воно розбудило щось на дні. Дивіться туди!

(У зеленому спектрі нічного бачення видно, як вода вирує. На поверхню виринає щось бліде, слизьке і неймовірно довге. Воно нагадує розпухлу людську спину, але вздовж хребта тягнеться напівпрозорий плавець, як у глибоководної амфібії. Істота видає низький, вібруючий звук, від якого закладає вуха. Вона сліпа, але ідеально відчуває вібрацію води та електромагнітні хвилі)

Воно реагує на вібрацію помп! Воно шукає джерело!

Вода спадає. Я вже бачу іржаві рейки. До дрезини метрів п'ятнадцять. Мені треба добігти до неї, завестися і проскочити цю ділянку, поки ця тварюка не вилізла на сушу. Телефон! Треба забрати телефон!

(Зображення хаотично крутиться. Герой біжить назад до щитової, вириває смартфон із зарядки, кидає його в кишеню і мчить до краю бетонної платформи)

Тварюка наближається до насосів! Вона величезна!

Я стрибаю!

(Гучний плюскіт. Камера фіксує, як оповідач приземляється по коліно у чорну, смердючу багнюку, що залишилася на дні тунелю. Він важко, з хлюпанням біжить до своєї дрезини. Позаду чути дикий виск і звук ударів м'ясистого тіла об металеві труби насосної станції)

Воно вилізло! Воно розносить помпи!