ПРОЛОГ. НЕЗВИЧАЙНИЙ ЦИРК

ВОРОН

Повість – легенда

Час дії: кінець ХІХ - початок ХХ ст.

«Падіння пера з крила птиці спричиняє грім на Далеких світах».

«Агні – Йога»

На початку літа все місто було схвильоване передчуттям незвичайного видовища.

Вітер, що залетів з півдня, куйовдив афіші, виривав з рук вуличних торговців газети з хвилюючими рядками про незвичайний цирк.

Жадібні руки нудьгуючих людей нетерпляче розкривали тріпотливі на вітру газети, де великими літерами значилося про приїзд цирку «Цефей». Особливо вабила людей до кас обіцянка приїзду знаменитого мага і чарівника Монтадо.

ТАЄМНИЧИЙ СВІТ МАГІЇ І ЧАРІВНИЦТВА!

ВРАЖАЮЧА ПРОГРАМА НЕЗРІВНЯННОГО МАГА МОНТАДО! ЛЕВИ, ЯКІ ГРАЮТЬ НА ФЛЕЙТАХ. ЗАЙЦІ – БАРАБАНЩИКИ. ОСЕЛ – ТРУБАЧ. ВОВК – СКРИПАЛЬ… НЕЗВИЧАЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ. МАТЕРІАЛІЗАЦІЯ БАЖАНЬ. ЗАПРОШУЄМО ВАС У СВІТ ІЛЮЗІЙ І ТАЄМНИЦЬ!

Схвильовані люди годинами вистоювали біля кас, сперечаючись про магічні здібності Монтадо.

- Адже це все звичайне дресирування, - заявляли одні.

- Звичайне дресирування? Не скажіть! За своїми природними здібностями ці звірі не можуть грати на інструментах. Та й зібрати разом їх неможливо! Перед нами диво чистої води! – говорили інші.

За три дні до вистави всі квитки були розкуплені.

Того щасливого літнього вечора чепурно одягнений натовп рухався у напрямку святково сяючого будинку, де розмістився і давав виставу новий цирк.

Гірлянди вогнів сяяли у фонтані. Артисти в циліндрах, у фраках і атласних жилетах радісно зустрічали глядачів біля входу, роздаючи їм програмки. Надувались різнокольорові повітряні кулі, пропонувалися пищавки, сопілки та смачні півники на паличках.

Гримів оркестр. Пахло тирсою, дикими звірами та дамськими парфумами.

Коли вистава почалася, сотні людей затамували подих, спостерігаючи, серед мерехтіння вогнів, то за повітряним польотом срібних гімнастів, то за канатоходьцями, які з мавпячою спритністю пробігали, мов павуки, тонкими струнами канатів… Силач, весь у бугристих м'язах, які танцювали під його кораловою шкірою, поважно жонглював важкими гирями. Смішні та безглузді Рудий і Білий клоуни до сліз потішали публіку, але й самі проливали з намальованих очних ямок чималі струмки, що перетворювалися по ходу на різнокольорові мильні бульбашки. Потім вони хапали ці молочні хмаринки і, розмахуючи ногами, підлітали над ареною.

Гнучкі, немов пантери, акробати під гарячі оплески глядачів красиво виконували в повітрі складні сальто.

  Потім зазвучала музика Штрауса, зала завмерла: шість струнких, білих коней, танцюючи вальс, підкорили глядачів витонченістю та красою.

Коні зникли, а на зміну їм з'явився білий пудель Вірто – чудовий знавець арифметики. На запитання "Скільки у Вірто очей?" - пес гавкав двічі. "Ну, а скільки у Вірто хвостів?" - впевнено гавкав один раз.

Чудові, витончені наїзниці, що виконували джигітовку, підкорили публіку, назавжди залишившись у пам'яті навіть найвибагливіших глядачів. В них не можна було не закохатися!

Але всі чекали на головного гостя сьогоднішньої програми – знаменитого мага - ілюзіоніста Монтадо.

Він з'явився перед глядачами, як і належить чарівникові.

Монтадо раптово виник із нічого, просто в повітрі, трохи налякавши уніформістів. У темряві він випромінював бліде сяйво. Цирк завмер, напружено дихаючи.

Чарівник був в білосніжній сяючій сорочці, багато вишитому вузькому камзолі, рукави якого були відвернуті, як манжети, у вузьких панталонах, шовкових панчохах, та у капелюсі. Через плече був перекинутий плащ.

   Чорне кучеряве волосся спадало на плечі. У руці Монтадо мав блискучу палицю з бруньками, що сяяли зеленими вогниками.

Під «Nocturne» Шопена маг став повільно спускатися по невидимих сходах.

Одним помахом свого чарівного палиця він змусив жінок, що сидять у залі, зарум'янитися – їхні руки прикрасилися червоними трояндами. Грім оплесків був відповіддю магу, і він відразу додав гвоздики до піджаків чоловічої частини глядачів.

Далі маг, що на той час уже спустився на арену, і усівся зі своєю палицею у високе крісло, утворив навколо себе хвилястий килим, який незабаром перетворився на озеро. В бірюзовій воді  плавали лебеді, що тут же обернулися німфами в білосніжних шатах.

Сам маг сидів на кріслі, як на острові, керуючи всією чарівною дією. Ось оплески, новий помах – і всі сині води озера раптом спрямовуються вгору і потім падають на арену (на якій крісло перетворилося на будиночок), кристаликами снігу…

Далі Монтадо порадував людей незвичайними фокусами. А завершив виставу  чарівний оркестр звірів, які зіграли «Марш Радецького» Йоганна Штрауса, чим чимало здивували та порадували глядачів.

***

А коли втомлений маестро увійшов у свою кімнату і став знімати спекотний для нього костюм, то раптово зупинився і, дивлячись на шафу, тихо сказав:

- Довго збираєтесь там сидіти?

З-за шафи вийшов блідий худорлявий чоловік із невеликою щіточкою вусів. Він недбало змахнув зі свого вбрання пил.