Семуель Батлер свого часу чітко сформулював те, що губить молодих письменників — надмірне написання текстів
. Потреба в грошах змушує їх писати надто багато, тому письменники повинні мати інші доходи.
Як він висловився: «Немає золота — немає Святого Духа». Геній не залежить від грошей, але світ завжди намагатиметься знищити його, якщо матиме таку можливість.
Тут Конноллі посилається на знамениту формулу Батлера “No gold, no holy ghost”. Сенс у тому, що навіть талант і геній потребують матеріальної незалежності, якщо письменник хоче зберегти час і сили для серйозної роботи.
Необхідність заробляти на життя письменством породжує надмір текстів, а кількість поступово руйнує якість.
Отже, письменник, щоб уникнути надмірного продукування текстів, якщо тільки він не має іншого доходу, повинен або навчитися заробляти більше грошей на своїх книгах, або заробляти гроші в інший спосіб, не пов’язаний із написанням книг.
Щоб заробити більше грошей на книзі, необхідно або підлаштовуватися, жертвуючи смаком заради смаків читацької публіки, або знаходити технічні способи підвищення продажів.
Інші варіанти заробляти гроші й водночас знаходити час для письма:
журналістика ( блогінг, подкасти тощо);
викладання;
реклама ( копірайтери, маркетологи й т.д.);
державна служба;
бізнес.
Особливості різних способів:
Викладання передбачає тривалі канікули, але сама робота не дуже сприяє творчій уяві, проте вона може дати письменникові багато людей, з якими він може познайомитися. (Найкращі викладачі Оксфорда та Кембриджа рідко досягають літературної величі, а найвідоміші серед них — ті, хто змішався зі світом поза університетами.)
Це ще більшою мірою стосується державної служби. Вона часто висмоктує твій талант досуха. Оскільки державний службовець — це статична, жорстка й паразитична професія, яка поступово змінює свідомість письменника.
Найменш придатна: сфера реклами. Якщо тільки не йдеться про копірайтинг, який чимось нагадує написання віршів, але полягає у заміні процесу. Коли заради прибутку працюєш на виробника, який шукає слоган, письменник мусить думати про римування чи алітерацію, про відсутність голосних і приголосних, про те, чи зайде вона клієнту, про відтінки делікатного значення, доступні йому; він не матиме настрою писати що-небудь інше.
Адже якщо робота формально пов’язана з письмом, це не означає, що вона живить письменника. Навпаки тренує зовсім іншу функцію — йти на угоду з совістю, продавати, переконувати й підлаштовуватися під замовника.
Ці всі речі: державна служба, реклама, журналістика чи викладання забирають пір’я у синього птаха натхнення й розвіюють його за вітром.
Власний бізнес — найкращий з усіх.
Підсумок:
Якщо не вистачає грошей, то письменник змушений працювати більше, А це забирає час і психічну енергію, в результаті чого власне письмо стає другорядним і талант не встигає дозріти.
Основна задача письменника:
Не просто години для письма, а збереження певного внутрішнього стану, в якому може виникати справжня література.