Тінь втрати

Коли Даня приїхав до місця, де мала знаходитись Кіра, його серце забилося в млій тривозі. Він побачив машину Кіри, яка врізалася в дерево біля обриву, і перевернуту фуру. Увесь світ навколо затих, здавалося, час зупинився. Він швидко почав бігти до автівки дівчини, але поліція і швидка допомога оточували місце події, не дозволяючи йому наблизитися.

— Що сталося з Кірою? Як там дитина? — запитував він, з кожним словом відчуваючи, як у грудях зростає страх.

Але йому ніхто не відповідав. Поліцейські лише обмінювалися поглядами, зважаючи на його зростаючу паніку. Час тягнувся, як нескінченність, і в його серці вже відчувалася надія, що могла зникнути разом із Кірою. Через десять хвилин, які здавалися вічністю, лікар підійшов до нього з серйозним виразом обличчя.

— Мені шкода, — сказав він холодно, — але ми приїхали занадто пізно. Співчуваю вашій втраті.

Ці слова, сказані беземоційно, розбили Данине серце. Він не міг повірити в те, що дівчина, яку він так кохав і яка мала народити йому доньку, більше не зможе бути з ним. Це було неймовірно важким ударом, і сльози самі лилися з його очей, немов намагалися витримати біль, який він відчував у серці. Він відчував, як світ навколо зник, а на його місці залишився лише порожній простір.

Цей день, що приніс йому найгіршу новину, став початком невимовного горя. В один день Даня і Анабель втратили найближчих і найцінніших людей у своєму житті.

День похорону був таким же похмурим, як і його душа. Прощання з Самантою, Кірою та Джейсі — ім'ям, яке Даня та Кіра хотіли дати своїй донечці, стало неймовірно важким моментом. Із серцем, повним смутку, він спостерігав, як їхні останні миті проходять мимо, як ті щасливі дні, що, здавалося, мали принести тільки радість.

Після похорону Даня повернувся в місто, де почалася їхня історія. Він згадував їх перший танець на випускному балі, те, як вони вечеряли разом з мамою Кіри, і навіть той момент, коли він уперше захистив її, замість того, щоб знущатися. Зараз ці спогади обтяжували його, ставши важким вантажем, який ніхто не міг забрати.

Ця історія стала дуже сумною та трагічною, але вона назавжди залишиться в серці Дані разом із Кірою та Джейсі Семдерсами. Він знав, що їхня любов і пам’ять про них житимуть в його душі, хоча він і втратив їх фізично. Важкі спогади не залишили йому жодного спокою, але в кожному з них він відчував їхній дух, що підтримує його в цьому нестерпному горі.