Розмова по душам

Кіра сиділа на ліжку в своїй кімнаті, розгублено дивлячись у вікно. Її думки були переповнені переживаннями про стосунки з Данею і постійні заборони матері. Вона знала, що її мати, Саманта, знову повернеться з роботи незабаром. Тоді вона вирішила, що пора поговорити з нею про те, що відбувається в їхньому житті.

Коли Саманта зайшла до кімнати, вона побачила, що донька виглядає занепаденою.

— Що трапилося, Кіро? — запитала вона, з турботою в голосі.

— Мамо, я хочу поговорити про Даню, — почала Кіра, обираючи слова обережно.

Саманта зітхнула, її вираз обличчя став серйозним. Вона сіла поруч з дочкою, і Кіра відчула, що настав час відкрити свої почуття.

— Я знаю, ти не любиш його, — сказала Кіра, намагаючись не підвищувати голос. — Але він зовсім не той, ким ти його вважаєш.

— Я просто хочу, щоб ти була щасливою, але це не зможе статися з ним, — відповіла Саманта. — Ти не знаєш, що він для мене означає. Я не можу дозволити, щоб ти зустрічалася з ним.

Кіра була шокована цими словами. Вона почала розуміти, що за цим не здавалося таким простим.

— Чому? — запитала вона. — Чому ти так не хочеш, щоб ми були разом?

Саманта на мить замислилася, а потім вирішила, що варто розповісти донці свою історію, сподіваючись, що це допоможе їй зрозуміти.

— Кіро, я з Остапом, його батьком, була одружена, — почала Саманта. — У нас був спільний бізнес, і ми з ним багато працювали разом. Але ми часто сварилися, і він, замість того, щоб розмовляти зі мною про наші проблеми, часто йшов з дому.

Кіра слухала, почуваючись, ніби потрапила в інший світ.

— Я дізналася, що Остап зраджував мені. Він зустрічався з нашою бухгалтеркою, Наталі. Вони тривали кілька місяців, а потім Наталі прийшла до нашого будинку і повідомила мені, що вагітна від Остапа. Це стало для мене справжнім ударом, і я не знала, як далі жити.

Саманта зробила паузу, відчуваючи біль, який не вщухав з тих пір.

— Невдовзі ми з Остапом розлучилися. Я почала гуляти, намагалася забути про свій біль, і в один момент я зустрілася з незнайомцем на вечірці. Тоді я завагітніла від нього. Це була дуже важка історія для мене, — закінчила Саманта.

Кіра з тривогою слухала матір, і раптом її очі розширилися від усвідомлення.

— Мамо, чи означає це, що Наталі — це мама Дані? — запитала вона, розуміючи, чому мати так ненавиділа хлопця.

Саманта лише кивнула. Кіра відчула, як щось всередині неї зрушилося. Вона зрозуміла, чому її мати так обережно ставилася до стосунків з Данією.

— Але Даня зовсім не такий, як Остап, — швидко заперечила Кіра. — Він не зрадить мене. Я ніколи не відчувала такого щастя, як з ним. Він підтримує мене, і я вірю в нас.

Саманта дивилася на Кіру, і в її серці щось почало пом’якшуватися. Вона побачила цю іскру в очах доньки, яка свідчила про її справжні почуття.

— Я просто хочу, щоб ти була обережною, — сказала Саманта, намагаючись знайти слова, які б не зранили Кіру. — Я не хочу, щоб ти страждала так, як я.

— Я розумію, мамо, — відповіла Кіра. — Але я не можу втратити те, що маю. Я кохаю Даню, і я знаю, що він кохає мене. Дай нам шанс.

Саманта зітхнула. Вона відчувала, що за всіма цими переживаннями її донька справді зросла. І врешті-решт, після довгих роздумів, вона зрозуміла, що не може заважати щастю Кіри.

— Добре, — сказала вона тихо. — Я дам вам шанс. Але пам’ятай, що я завжди буду поруч, і я хочу, щоб ти була щасливою.

Кіра, вражена і щаслива, обняла матір. Вона відчувала, як важка завіса між ними зникла, і в душі її запанував спокій. Тепер, коли вони відкрилися одна одній, Кіра знала, що їхні відносини тільки зміцняться, і вона готова була боротися за своє щастя з Данею.