Розділ 37

Попередження!

Наступні розділи місцяць багато трагічних та емоційних сцен. Людям, котрі є особливо чутливими, і котрі не хочуть розчаруватися бажано не читати. Або ж попередньо приготуватися до цього.

Макс

Здається, в моє тіло хтось ввів голки і забув вийняти. Біль. Гострий і нестерпний біль-це все, що я відчув щойно мої очі зустрілись з лампою наді мною. Я спробував ворухнути своєю рукою, але вона була міцно привязана шнуром до краю ліжка. Ну, принаймні не підвішений. Але, напевно біль один і той самий. Від цього всього я ледь стримався, щоб розчаровано не закричати в усю силу котра залишилася. Проте, вона іще мені знадобиться. Повернув голову вбік і побачив білі пасма від чого зрозумів що Каміла не змогла втекти. І зникла моя останнє надія. Схоже дівчина відчула мій погляд, бо за хвилину ми дивилися один одному в очі. Я чітко бачив її страх від всього, що відбувається, і страх до того що відбуватиметься. Почувся скрип і нитка якогось світла прорізалася по підлозі а потім зникла супроводжуючись таким же скрипом. У кімнату...Чи  гараж...Чи де ми були, зявився силует. На його обличчі була чорна маска тому ми бачили тільки очі, ніс та губи. Ми не змогли б його впізнати. Тому що, через цей біль котрий відволікав це є неможливим

- Наш принц і принцеса до тями прийшли. - сказав незнайомий голос хижо посміхаючись. - Це чудово. А то я думав, що вас треба будити якимось іншим методом. 

Чоловік взяв десь з тумби шприц з синьою рідиною. Каміла одразу ж засмикалася, а я просто потупив погляд.

Дійсно, для одного вечора мені було замало розбитися емоційно, так ще й тепер шанс смерті наблизився. Навіть не знаю що гірше, фізичний чи душевний біль? Але два в одному точно не приваблює.

- Тихо, принцеса. Це всього на всього як комарик вкусить. Хіба не так кажуть медики перед уколом?Максиміліан, ти якийсь надто спокіний. Можливо з тебе і почнемо?

Чоловік наблизився до мене і скотч відліпився з мого роту, залишаючи тільки печіння.

- Не чіпай її. - сказав я одразу.

- Та ти що. Совість заколола, правда? Я ж знаю що відбулося вчора ввечері після презентації. Дізнатися, що  людина якій довірився зрадила, це неймовірно. Правда? Та ще й дві за раз. Аяяй Каміла. Це тобі має совісно бути. - сказав той відійшовши кудись в кут.

- Хто ти?- спитав я адже обізнаність цієї людини в моментах мого життя лякала.

-  Думаєш, я так тобі і скажу? Якщо так, то ти глиибоко помиляєшся. Просто запамятай, я той кого тобі варто боятися. І той, хто дасть тобі вибір. Я ж не безсердечний. Тому, Максиміліан вибирай. За, нехай буде, три дні одного з вас я залишу. Живим. Ну, це звичайно залежить від поведінки. І тобі, як зрадженому даю вибір. Або тебе знайдуть тут або твою сестрицю-дівчину зрадницю. Правда, не можу гарантувати що той, хто залишиться буде живим. І не ввійде в будинок вперед головою. 

- Не чіпай Камілу. - сказав я тихо попри те що різко захотілося знову заснути.

- Джентельмен...ну гаразд. Тобі напевно цікаво, що тут таке. - він знову стояв у світлі з цим шприцом.- Після снодійного люди, не надто відкритті до розмов. Але я все ж розповім. Я довго працював над цим препаратом. Це унікальна рідина. Я її тестував на деяких особах. Ефект...такий як я і очікував. Знаєш, я впевнений що тобі є що згадати.

- Тобто?

- Цей припарат заставляє мозок згадати найгірші митті в твоєму житті. В декого це були незначні спогади. Іграшку в дитинстві не купили, або ж зрада коханої людини. Але в тебе цього всого цілий букет. Бідний хлопчик. - сказав той удавано сумно. - Зрада першої дівчини і підстава, ненависть батька, смерть матері, іще одна зрада. Доречі, про батька. Він в тебе такий турботливий. Якби не твоя Катя, напевно б і не подзвонив до поліції. Але ти не переживай. Я вже надіслав йому чудові фото. Думаю, йому і відео сподобається. 

- Дуамєш його совість пробудити?- не знаю звідки ця фраза взялася але я її одразу ж і ляпнув.

- Чудово, що ти розумієш, що вона у нього спить. Але ми заговорилися. Камілка, ти не ображайся але вся чудова рідина дістанається твоєму чудовому  брату-хлопцю. Це ж його вибір.

Чоловік зняв ковпак з шприца і голка почала наближатися до моєї руки. І яким би я спокійним не був, зараз все було не так. Моя рука почала як тільки можна оминати цю голку, невідомо що ж там  дійсно є, і яка дія буде.

- Вирішив у ігри зі мною пограти?- сказав той хижо посміхаючись а тоді натиснувв коліном на мою руку в області вени після чого голка зайшла під шкіру, десь нижче за його коліно. Я ледь стримався щоб не скрикнути. Ще з дитинства ненавиджу ці голки.

Катя

-Слухайте, перевірте його телефон. Можливо це все підлаштовано.- сказав батько комісару у кабінеті якого ми всі зараз сиділи.

- Я розумію ваше занепокоєння, але це не підлаштовка. І близько не жарт. На камерах ресторану чудово все видно. Але чоловіки були в масці, а машину на якій їх вивезли знайшли на узбережжі річки. Там повно слідів Максима та Каміли. Вам потрібно набратися терпіння. Викрадач точно захоче викуп. І в той момент ми його притиснемо. 

 - А якщо не захоче?- спитала Лідія схвильовано.

- Давайте думати логічно, для чого викрадати двох студентів батько яких є багатою людиною. Для викупу і грошей. Це не перший випадок. З ними все буде добре.

Телефон батька засвітився. Він якраз стояв біля комісара котри перевіряв його.

- Ось. Незнайомий номер. Зараз наші айтішники знайдуть цей номер і все буде чудово.

- Що він написав?- спитала я.

Комісар з посмікою відповів.

- Ясно, що хоче викуп. Ось, прочитайте. В мене уже стаж декілька років. Мені навіть читати повідомлення не потрібно.

Він віддав батьку телефон і я подивилася через його плече. Тільки от комісар цей зовсім не...комісар,

- Думав що втечеш від мене? Якщо так, то ти глибоко помиляєшся. Знаєш, цікаво чи є в твого сина пекельні моменти котрі можна згадати.Думаю, з таким люблячим батьком їх є безліч. Ти завинив мені, Гошка. І я це тобі не пробачу. Можеш не намагатися шукати мене,це даремно. Я тільки привид у своєму сірому і одноманітному житті. Але за допомогою крові твого сина, ти нарешті помітиш мене. Сподіваюся в тебе є хоча б крихта любові, щоб відчути провину. Провину за те, що син котрого ти все життя тільки сварив, зараз змушений розплачуватися кровю за твої витівки. Я міг би сказати, щоб ти нарешті ввімкнув свою совість. Але її, на превеликий жаль в тебе немає.  - прочитав батько вголос.