Розділ 27

-Максиміліан!Які ще на...-я здивовано глянув на батька.Невже він щойно хотів вжити ненормативну лексику?-Які перегони?
-Гоша, не кричи. Можливо все не так як ти думаєш.Я впевнена що Макс усе пояснить.-вирішила заспокоїти розлюченого батька Лідія.

Ну хоча б за це я їй вдячний.Батько важко видихнув а тоді сів назад на своє місце.Я бачив як Лідія потирає його руку.Чортова любов.Хоча це зараз грає у мою користь. 

-Я чекаю пояснення.Як твої...справи стосуються Ігоря.І чи варто мені переживати щодо їхньої законності.

Я важко вдихнув а тоді видихнув.Мій погляд втупився в обличчя Каміли котра здається жаліли за те що ляпнула лишнього.

-Ці перегони незаконні...-почав я але він перебив мене

-А я що казав! Це ж незаконно.По перше.А по друге небезпечно.Які ще перегони.-вигукнув батько але коли він затиїх я продовжив.

-Так вони незаконні.І без правел.І ти вкотре розчарований у мені.Я це знаю. І до того ж не думаю що тебе турбує моя безпека.Для тебе головне-це твій довбаний бізнес і фірма.А я тебе цікавлю виключно як наслідник.Тому не потрібно вдавати що взагалі хвилюєшся.-не стримався я.

-Гаразд. Ти не думаєш про мене, Катю але ж матір ти любив. 

-Тільки не треба давити на жалість.Хоча ти тільки і це вмієш робити.-підхопився я.

-А ти не кричи. Якщо тобі на мене начхати то про Настю чого не подумав?Ти чудово знаєш що вона постійно хвилювалася за тебе.А можливо їй про перегони сказали і тому вона померла.Через тебе.-встав батько.

-Гош, не перебільшуй.-сказала Ліда.

Я ж уже свердлив батька поглядом.

-Тат, здається ти вже перетинаєш межу.-сказала Катя також встаючи.

-Не смій, звинувачувати мене у смерті матері. Вона, на відміну від тебе цікавилася моїм життям.І знала й про перегони, і про іще один мотоцикл.І про Лію вона знала набагато більше ніж ти.Тому не смій казати що вона померла через мене.-сказав я тихо а тоді вийшов з-за столу. 

-Максиміліан, ми ще не закінчили.-гукнув батько в спину.

І дійсно, не закінчили.

-Якщо тебе цікавить Ігор, то я вмазав йому через те що він мені мотоцикл поцарапав коли намагався всунути, а також йому дуже сильно сподобалася компанія Каміли.Тому нехай вона завтра і розмовляє з ним. І мені все одно, заблокуєш ти мої рахунки чи ні. Я вже ситий по саме горло.Провів з тобою тільки годину а вже готовий з скелі скочити щоб як найшвидше піти з твоєї компанії.Тож роби що хочеш.А я піду.

Я швидко покрокував до виходу і сівши на мотоцикл поїхав.Давно не відчував саме цей руль в своїх руках.І до того ж мені варто зігнати свою лють.Як і завжди ипісля зустрічей з батьком.І чому завжди все так важко?

Каміла

Я уже щиро жаліла за сказане.Георгій був надто суворий з Максом.А...звинуватити його у смерті матері це було взагалі...абсурдом.Макс вилетів кудись на вулицюю і вже незабаром всі почули звук двигуна. Георгій сів за стіл і важко видихнувши спер свою голову до рук.

-Тат, мені здається це було...занадто.-сказала Катя.

-Ти не мав би звинувачувати його у смерті атері.Знаючи які в нього з нею були стосунки.Це звичайно ж твоє діло і я не буду вказувати, але це було занадто.-сказала мама.

-Я знаю.Знаю, але...-Георгій заперечливо похитав головою.

-Каміла, може ти мені хоча б щось ясніше поясниш.-звернувся він до мене.

-Думаю, перегони це справа Макса і я не лізу в його життя.-сказала я.

Не хочу сказати іще щось що потім вилізе боком.

-А якщо в загальних рисах.Чому вони з Ігорем побилися?

І що мені тепер робити?Я з Ігорем дружу.Кожного ранку ми зустрічаємося і їдемо до універу. Ми з ним здружилися.Він подобається мені і ми навіть думали про нас у ролі пари.Він милий. добрий а також ввічливий зі мною. Він мій ідеал. І я не хочу зраджувати йому правдою в котрій він був дійсно не правим. А з іншої сторони Макс.Хоча ми з ним тільки друзі але я просто не хочу щоб він знову сварився з батьком.Їхні стосунки-це...щось надто дивнею.На межі гнів і злості. І я не хочу щоб вони іще раз стали на цю межу.

-Ігор був суперником Макса на одному з заїздів.Він намагався усунути його.-врешті зробила я свій незррозумілий вибір.

-Тобто усунути?-нахмурившись спитала мама.

-Він пробував його пірізати, штовхнути...робив все щоб Макс не втримав керування і...впав.Можливо це тільки моє бачення з сторони але Ігор їхав зовсім підло і нечесно.Я не знаю які у вас відносини з його батьком.Але, думаю що він вирішив усторонити вашого сина, Георгію.-закінчила я і втупила огляд у стіл.

-Каміла, а що ти там робила?-спитала мама.

-Мам...друзі з універу запропонували піти подивитися.Я погодилася.-і знову брехня з моєї сторони. Моя совість нині спить.

Все ж я пішла до своєї кімнати, полежавши там декілька годин з компанією книжки вирішила спуститися вниз.Там побачила Катю і Божену котрі сиділи на дивані.

-Чому ти не сказала що на перегони їздила зі мною?-спитала Божена щойно я сіла до них.

-Я ж не знаю чи твої батьки знають про це.Вирішила не ризикувати.Вже Максу проблем наробила.

-Справжня подруга.-сказала Божена посміхаючись.-Доречі, а Макс де?

-Не знаю.Поїхав кудись.Йому треба добряче заспокоїтися.Якби мені батько таке сказав я б уже не витримала.-сказала Катя.

-Його можна зрозуміти...А ви сукні вже купили? На завтрашній вечір.-спитала Божена.

-Ні.А що завтра має бути?-cпитала Катя.

-А батько тобі не казав? Зустріч з партнерами.Такий собі бал.

-Ні...

-Тоді чого ми ще тут? Давайте збирайтеся і гоу за покупками.-сказала Божена підводячись.

Нині на ній були чорні джинси і білий топ.А на верх джинсовка.Все ж ми поїхали у торговий центр.І хоча шопінг-це зовсім не моє, але ходити з Катею і Боженою по бутиках було цікаво і весело.Вже за три години ми, втомлені але щасливі були вдома з пакетами і сукнями на завтрашній вечір.Дивно, наскільки скоро пройшов день.І ось уже після вечері, на котрій Макса і досіне було, ми розійшлися по своїх кімнатах. Але заснути я не могла.Звичка, завжди дочікуватися Макса дала про себе знати і зараз я сиджу в його кімнаті, на його ліжку і дивлся у вікно. Можливо я б не мала сюди заходити але потреба вибачитися була надто велика.Ну і не буду приховувати що хвилювання також.