Розділ 26

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або 

вводите у пошуковому запиті

Books_MK

Я вийняв телефон коли не міг просто ігнорувати його вібрацію у внутрішній кишені своєї куртки. Так,з приходом жовтня на дворі стало відчутно холодніше. А сьогодні навіть дощ пройшовся. З Камілою ми не пересікаємося. За винятком того ранку коли вона виходить і сідає в машину до Ігоря. А от з ним у нас власна війна. І хоча я вже скільки разів казав Камілі що він-небезпечний і їй варто знайти собі іншого піддослідного для розчарування у коханні вона вперто каже щоб я не ліз до її життя. А про наш спільний ранок взагалі не згадуємо. Його наче і не було. Я дістав телефон і побачив імя мого турбувальника "БАТЬКО" висвітлювалося на екранні. Я проігнорував  і поклав телефон назад в кишеню.

-І хто ж тобі спокою не дає?-спитав Стас котрий сидів на своєму мотоциклі збоку.

Я відпив з пляшки пива а тоді відповів

-Батько.

Сьогодні день перед канікулами.Тобто вже завтра субота, неділя а тоді тиждень вихідних. Стас, Влад,Віктор і я зараз сидимо на свїх моциках і п'яємо пиво розмовляючи.Боженка ж з Камілкою кудись поїхали.Я здивований що вони в принципі подружилися.Дві різні людини і подруги.Хоча мені незрозуміти що твориться в головах у цих дівчат. То вони миленькі, а в інший момент готові руку відгризти. Я закотив очі коли телефон знову завібрував. Все ж, видно батьку терміново потрібно поговорити зі мною? за ці 30 днів котрі він навіть не згадував про мене. Я вийняв телефон і все ж важко видихнувши прийняв дзвінок.

-Максиміліан! Я скільки разsв тобі дзвоню і ти телефон не піднімаєш.Що за неподобство і неповага.-закричав любий татусь у слухавку.

-Я зайнятий.Взагалі то не повинен відповідати на твої дзвінки.Враховуючи, що ти цілий місяць мені не дзвонив.

-Гаразд.Тоді я коротко скажу.Ти завтра з Камілою повертаєшся додому.

-Це з якого дива?Я хочу залишитися тут.

-Максиміліан, давай не ускладнювати.В неділю зустріч з партнерами.Нагадаю що твоя майбутня робота-це робота в моїй фірмі.Все ж я не настільки дурний щоб передавати всі акції тобі.Тому я їх розділяю між вами всіма. І цього тижня ви почнете ознайомлюватися з міцем.Ти ж там  був тільки два рази.Ще заблукаєш.

-Тобто я повинен приїхати тільки через майбутню роботу?-засміявся я.-Ти чудово знаєш що вона мене ніколи не цікавила.

-Але мої грощі тебе цікавлять! Так що ти приїжджаєш завтра.Інакше все твоє фінансування зупиняється.Не змушуй мене знову заблоковувати всі твої рахунки.І цього разу немає матері щоб я через неї їх розморозив.Так що подорослішай нарешті!

А тоді я почув гудки в слухавці.Клааас.Я повернувся назад до хлопців.

-Наш план щодо відпочинку на цей тиждень вчетверо відміняється.-сказав я сідаючи назад на моцик.

-Не тільки в тебе.Так що лишаєтеся ви, Стас і Влад.-сказав Віктор.-Мені батько також написав щодо цієї зустрічі і планів.Ненавиджу коли повідомляють в останню мить.

-Ха.В мене все життя так.-сказав я посміхаючись.

-А нам повезло.Батьки не запрягаютть.Бути молодшим дає свої плюси.-сказав Влад витягуючись.

Влад і Стас не є синами великих бізнесменів, вони є звичайними власниками акцій але все ж і дрібними їх назвати у бізнесі не можна. Ніколи не варто недооцінювати свого ворога. Як нас вчать в універі. І до того ж у Стаса є старший брат, котрому 30 і він уже керує разом з їхнім батьком фірмою. Брату Влада ж іще не настільки все плачевно бо він тільки на рік старший за нього. Тому тільки цього року почав своє трудіння на владу. А я ж старший і попри ненависть батька до мене він не забуває про факт, що саме я стану його наслідником.Зараз же він хоче поділити фірму між нами всіма що мене, якщо відверто радує. Вже не буде вся відповідальність на мені. Хоча...напевно я рано радію. Катя вчиться не на економічеому. Вона дизайнер.Камілка як я зрозумів також отримає свою частину але вона медик.А економіка і медицина трохи не по дорозі. Тобто...я зарано почав радіти. У Віктора і Божени все простіше. Вони самі вибрали свої професії. Віктор сам висунув ініціативу стати бізнесменом а от Божена у нас піар-менеджерка. У їхній історії все ясно, просто і власнобажано. Я ж вчуся на економічному бо батько запхав. 

Ми з хлопцями просідили і проговорили так до одинадцятої ночі а тоді розїхалися по домам. Я приїхавши до підїзду не міг не помітити що вікно де завжди горить світло, дякучи Камілі і її спостеріганням за мною, зараз темне.Схоже вона і досі не повернулася.Я вже зайшов у ліфт як почув позаду

-Почекай!

Каміла зайшла і я натиснув кнопку 11. Ліфт помалу почав підійматися вгору.

-Як провела час з Боженою?-поцікавився я бо стояти в повній тишині було якось...незручно.

-Цікаво.Спочатку в кіно пішли, потім парком прогулялися. А ти?

-Батько дзвонив.Ми завтра повертаємося додому. 

-Ооо.Це неочікувано.Я думала ти не їдеш на канікули додому.

-Не їду.Але через батька і його...примхи змушений.

-Все ж у тебе він є.Цього напевно має бути достатньо. А я свого навіть не памятаю...

-Хіба твоя мама не розлучилася з ним?-спитав я.

-Ні.Хоча це напевно було б краще. Він був поліцейським.Як розказала мама, його вбили на одному з завдань. Перед моїм народженням. -сказав вона і я повернувши голову побачив сум у її очах.

-Мені шкода.-і так, це було єдине що мені прийшло в голову.

Каміла посміхнулася.

-Так дивно.Я його навіть жодного разу не бачила.Єдине що знаю, це з розповідей мами. Але все одно хотілося б щоб він був поруч.

Раптом ліфт зупинився. Ми тільки на шостому поверсі і тепер ще й у темряві. 

-Що сталося?-спитала Каміла перелякано.

-Схоже, ми застрягли.-сказав я.

-Макс.-сказала Каміла тремтячим голосом.-Мені страшно.Макс. Макс ти де?
-Спокійно.-сказав я витягнувши телефон з кишені.