Розділ 21

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або 

вводите у пошуковому запиті

Books_MK

Лія

Я спішу до декана. Ще вчора мала віднести йому ці книги. А я, як краща студентка на курсі не можу собі дозволити мати проблеми з деканом. Пара уже почалася, добре що зараз у мене вільне вікно. Я біжу коридором універу на ходу гортаю книгу дочитуючи останні сторінки. Вийшла за кут як стукнулася об когось. Всі мої книги і в принципі я почала падати назад як сильні руки схопили мене. Ну так, такого красеня я ще не бачила. Чорне волосся, неймовірні очі...Він повернув мене на ноги і присів щоб підняти книги.

-Потрібно дивитися куди ідете, леді.-сказав він віддаючи підручники.

-Дякую. І вибачте що стукнулася. Думала що коридори пусті бо пара уже почался...-почала я хоча б щось говорити у рахунок свого виправдання. 

-Немає проблем. І давай на ти. Я ще не настільки старий. Можу поцікавитися куди спішить така прикраса і без охорони?

Знаю що це тупий підкат, але чому мої щоки зараз злилися з коліром волосся?

-Я до декана іду. І...вже спізнююся.

Ну так, в моїй голові крім думки щоб втекти більше нічого і не залишилося. Я вже розвернулася і покрокувала назад як хлопець гукнув.

-Мені здається, чи кабінет декана в іншій стороні, принцеса?

Ох. Точно, яка ж я дурненька зараз виглядаю.

Я розвернулася і покрокувала на зустріч хлопцю а потім і попри нього. 

-Можна поцікавитися як тебе звати?-спитав він.

-Лія. Я Лія. А ти?

-А я Максим. Приємно познайомитися. Бачу ти дуже спішиш. Аж біжиш.

Я зрозуміла наскільки пришвидшила свій темп, тільки коли вазони на вікні почали майоріти з шаленою швидкістю. І от я вже біля потрібного кабінету.

-Я тебе ще знайду, принцесо.-сказав хлопець а тоді розвернувся і пішов.

Ох, потрібно заспокоїтися.Я вдихнула і коли вже хотіла зробити видих як підскочила від несподіванки. Двері кабінету відчинилися.

-О, Лія, ти книги принесла. І як вони тобі?Заходи.

Я зайшла в кабінет. Декан у нас був дуже добрим. Старенький дядечко але зато дуже милий. Він завжди був добрим і тому всі ставилися до нього більш друньо ніж з осторогою.Він почав щось говорити ал я нічого не чула. Перед очами тільки були ці неймовірні красиві очі та темна чк=уприна. Грайливий голос, і посмішка...

***

Пройшло 2 роки

Нещодавно я бігла коридором і наткнулася на весело хлопчика. А сьогодні вже маю іти знайомитися з його батьками.Це надто хвилююче. Коли я дізналася що його батько відомй бізнесмен мої ноги підкосилися. Виявилося що в ссестри Макса день народження, і в честь цьго дійства Макс познайомить мене з свїми рідними. Я стояла перед дзеркалом у сукні, трохи довшої до колін, красивого переливчастого салатового кольору. Макс казав що я виглядаю в цій скні неймовірно, але я все одно не впенвнена що це достатньо красиво для такої родини. Сама я з маленького села, що ж там тямлять у моді. Та ще й все своє життя провела у дитячому будинку де завжди насміхалися з мого рудого волосся. І хоча Макс вже знову ж постійно повторяє що моє волосся-найкраще у світі адже його колір неймовірний, я все одно думала про перефарбування. Але хлопець каже що він бачить мене тільки рижою, тому я все ж пройшла крізь це і не задумуюся над своїми недоліками. Здається, з приходом Макса у моє житття все стало іншогог гатунку. Ми проводимо більшість часу разом. Він похзнайомив мене з своїми друзями але щодо його родини...мені все одно страшно. Хоча я і достатньо сильно заставила його побігати. Він красивий, за ним дівчата зграями ходяь. А я що?Пограється і кине. Принаймні я тоді так думала. Зараз же мої думки іші. Він довів що йому потрібна тільки я і щомусь я вірю в це. Мої розглядання перервав Максим котрий увійшов до кімнати у чорному смокінгу.

-Ти красуня моя.-сказав він стаючи позаду мене і кладучи своє підбоіддя на мою голову.

Хлопець обійняв мене руками ззаду а я поклала свої руки на його.

-Я боюся.-чесно призналася я йому.

Він повернув мене до себе таким чином я дивилася у його очі.

-Чого боїшся?

-А якщо я не сподобаюся твоєму батьку?

-Мені не важлива думка батька. Мені важливо те, що відчуваю я до тебе а не він до тебе.Я знайомлю тебе з сімє тільки тому, що мама сказала показати нареті мою дівчину. Я люблю свою маму. Тому думка батька для мене ані трохи не важлива. Він остання людина до котрої я буду прислуховуватися. Ти найкраща. Просто повір мені. І все буде добре.

***

-Ліє, приїжджай частіше. Я буду за тобою сумувати.-сказала мама Макса обіймаючи мене.

-Я також з вами сумуватиму.

Мама Макса була такою доброю. Йому дуже повезло, і тепер я зрозуміла чому Макс завжди слухає її порад і настанов. Вони одне ціле. А от батько Макса-хоча я мала багато про що з ним поговорити, я відчула що їхні стосунки надто натягнуті. Цілий вечір перебуваючи поруч з Максом  і його батьком я відчувала який хлопець напружений.

Ми сіли в машину і Макс посміхнувся коли я видихнула.

-Я ж казав що все буде добре. А ти переживала. Навіть батьку сподобалася.

-Макс, а чому у вас з батьком такі...натягнуті стосунки. Весь вечір в мене відчуття було що ви готові бьули вбити один одного.

-Лія...в нас з батьком це уже як норма. Тобі краще звикнути. Він просто ненавидить мене. От і вся історія.

***

Макс