Розділ 12

Яна

Я була здивована що Макс, використав свої бажання для такої пустої справи. Все ж я спочатку думала відмовити йому, але потім зрозуміла, що....це принесе і мені вигоду. Я з своїм батьком посварилася. Саме у вечір коли Макс запропонував це, а коли дізналася що він буде у Георгія на святі, то не могла впустити нагоди показати йому, що я не тільки сплю з хлопцями і займаюся дурнею. 

Насправді ця гра незабаром мені і сподобалася. Дійсно, вдавати дівину такого красунчика приносить мені насолоду. Насправді він мені з самого початку сподобався. Ще на першій гонці. І ось сьогодні....ми  вдаємо пару. Я знаю, що це тільки на сьогодні і все, в вечері я повернуся до свого колишнього шаленого життя і не прийдеться вдавати цю хорошу дівчинкою, котрою я була давним давно. Але все ж зараз мені це подобається. Хоча я і відчуваю його постійну злість і обурення. За весь час я зрозуміла, що в нього із батьком ще більше напружені стосунки ніж у мене з моїм. Ми не те щоб часто сваримося, але останнім часом він надто сильно почав натискати на мене. Через те що я займаюся більше хлопчачою справою. Але ж я себе змінити не можу. Ну тягне мене до футболу, гонок, і ані трохи не до романтики і всіх цих милих штучок. Я ж не винна в цьому. 

Зараз ми обоє вальсуємо у темп музиці. Я ловлю зацікавлений погляд батька на Максові. Його ж батько зиркає на мене.

-Здається, наші батьки зацікавлені більше партнерами дітей ніж самимим дітьми.-сказала я Максу.

Звичайно ж, я вчора притворялася що не вмію танцювати. Треба ж було ускладнити його життя.А ранішня погроза поки що не втілена.

-У мене так завжди.-сказав Макс знизивши плечима.-Інколи це дуже бісить. А потім згадую про мотоцикл у гаражі і....вся злість зникає.

-Не повіриш але цим ми з тобою схожі. Я частенько тікаю від проблем на мотоциклі і гонках.

-Я не зовсім це мав на увазі. Проблеми потрібно вирішувати, а не тікати від них. Або ж можна відкласти їх у довгий ящик, скориставшись перервою на моцик, але рано чи пізно хтось знову дістане ту проблему. 

-Ти завжди такий спокійний, розсудливий і правелний?Чи це не тільки на мене так впливає оточення людей?

-Насправді я не такий уже і спокійний. Інколи все достатньо....сильно вибішує.

-Ти нині цілий день вибішуєшся. Я ж це відчуваю. Хоча виглядом ти це не показуєш.-сказала я дивлячись у його очі.- Чому?

-Ти надто погано використовуєш цей психічний прийом.

Я посміхнулася.

-Спіймав. І все ж? Ти злий що батько вдруге одружився і покохав?

-Кохання не існує. Я бішуся не тому що батько вийшов заміж. Я бішуся тому що  він знайшов заміну мамі ще коли вона була живою. Він привів іншу жінку у будинок рівно через тиждень як звідти винесли труну.

-Вибач. Я...не знала. Це дійсно не правильно. Можливо тобі варто було поговорити з батьком.

-Серйозно?-він гірко посміхнувся.-Батько нас не повідомив і не спитав про Лідію. Він заствердив що вона переїжджає і вони одружуються. Він не запитує моєї думки і чого я хочу. Він ставить мене перед фактом. Як і з цим усім що сьогодні відбувається.

-Це жорстоко. Особливо враховуючи що він твій батько. А ти його син.

-Яна.-він важко видихнув.- В мене немає батька. Так, можиливо він є. Але тільки в документах . Скільки я себе памятаю він завжди так зі мною поводився. Я звик. Звик що я для нього син тільки перед журналістами і партнерами. В інших випадках я просто людина котру він ненавидить. 

-Не може він просто так ненавидіти тебе!

-А от і може!-сказав Макс а тоді наш танець закінчився.

День з Максом пройшов просто бездоганно. Коли всі гості поїхали, прийшов і мій час. Я востаннє попрощалася з Георгієм і Катею. В Макса неймовірна сестра. Ми навіть з нею подружилися і тепер у мене є іще одна подружка. А от Камілла цілий час так на мене зиркала,  наче я ворог народу. Ну вона такими очами на мене дивиться ніби готова тут і зараз вбити. Дивна вона якась. А коли я її про це спитала вона відповіла 

"Все добре. Ти тут ні до чого. Я просто без настрою і не виспалася"

Ну, у кожного буває. Не виспалася то не виспалася. Я також частенько без настрою ходжу і шукаю на кому ж то б злість зірвати. А найменша дитина в сімї-Денис. Він мене покорив. Цілий час ходив за нами з Максом. Він наче повністю копією його. Але всеодно він такий милий. Мені сподобався. 

Все ж Георгій навіть обійняв мене, а на Макса навіть погляд не кинув.  Ми дійшли до машини. Я ішла попереду і зауважила що Макс позаду зупинився. Я повернулася до нього і занепокоїлася. Він став надто блідим. Попри те що два верхні гудзики на його сорочці уже були розчепнутими він нахмурив брови і почав розтібати іще один. Я ж занепокоїлася.

-Макс, все гаразд? Ти надто блідий.-спитала я.

Реакції нуль з паличкою. Схоже йому  недобре.Я, яка почала кіпішувати гукнула Каті котра якраз заходила у будинок. А сама ж взяла його за руку і посадила на сидіння в машині. Він навіть не опирався. Я чула, що його дихання все важкіше.Катя принесла склянку в якій була вода. 

-Що сталося?-спитав Георгій котрий схоже зацікавився ситуацією.

-Я не знаю. Він різко побілів. На ногах не тримається.

Я намочила долоню і торкнулася шиї Макса очі котрого були ледь розплющенні і дивилися наче взагалі повз усе. Він різко відсмикнувся коли мої кінчики пальців торкнулися його шкіри. 

-Катя, подзвони у швидку. Мені щось це не подобається.-сказав Георгій.

По його вигляді не можна сказати що він пережива. Раптом Макс спробував встати і я не зрозуміла в яку секунду він впав вперед, прямісінько у мої руки. Я не всилі його втримати присіла.

-Макс. Макс!-але реакції нуль.І це вже почало не на жарт тривожити.Його повіки опустилися а голова відкинулася наче була занадто важкою щоб зберігати колишнє положення. 

Я налякано торкнулася його шиї шукаючи пульс, а зробити це було важко. І хоча я, не знавець у медицині , але пульс Макса був надто швидким.Ніби його серце от от вирветься з грудей...