Розділ 9

Всіх запрошую до мого телеграм каналу де виходять уривки розділів скоріше ніж тут, тому хто полюбляє спойшлери приєднуйтеся. Також тут я ділюся книгами котрі читаю і в загальному своїм днем. Такий собі блог. З нетерпінням чекаю кожного/кожну❤️

https://t.me/books_MR2060

М-да,якби колишні одногрупники або однокласники дізналися що я, Каміла Янкевич, була на вечірці, де не ясно яким чином, ввійшла у стан сп'яніння і цілувалася з хлопцем котрого навіть не пам'ятаю , та що там пам'ятати, я навіть дуба не даю з ким я цілувалася. А думка що це міг бути Макса мене просто приводить у момент сорому, зніяковіня і в принципі одні негативні почуття. Хоча....признаюся,насправді я була б не проти як би це дійсно був Макс. Але проблема в тому що я нічого не пам'ятаю. Звичайно ж це мій, на диво не перший поцілунок, ну гаразд,признаюся що в губи перший. А в щічку уже не рахується, чи що?Словом були б вони здивовані, це якщо легко сказати.Так,все....я вже надто далеко відійшла від теми. 

Словом, тепер у мене табу на вечірки,алкоголь і хлопців у принципі. Якби ще тиждень тому мені сказали, що я в таке ускочу,я б сказала щоб голову провірили а зараз і сама не знаю як поводитися. Те,що потрібно буде все вияснити у Макса, це факт. Але де ж цей Макс? Вже третя дня а його і досі немає. Після того, як я з Катею поділилася своїми переживаннями,на диво ми стали з нею достатньо близькими подругами попри те, що я боялася не поладнати з нею і Максом , вона також переживає. Не ясно через те що я не пам'ятаю перший поцілунок. Чи через те що це міг бути її і тепер мій також брат. Все ж таки я донька жінки, котра прийшла на місце їхньої матері. Та ще й так скоро. Сказати що я не в захваті від дій матері це нічого не сказати. Але я знову відійшла від теми! 

Ми з Катею провели весь свій час. Спочатку вирішили підібрати одяг до завтрашнього дійства, хоча що там підбирати. Чорна сукня-на будь який випадок життя. Що похорон,що вечірка на котрих моєї ноги не буде, на випускний котрий у мене також не пройшов прям добре.Точніше в однокласників це було круто а мене як ботаніка навіть у плани не в'язали. А також до завтрашнього ця сукня  може згодитися. До розпису Георгія і мами. Катя висловила своє припущення, що можливо Макс просто біситься через це і тому зник з дому. Я погодилася з нею, адже все не так просто, але всередині себе чомусь хвилювалася за цього брата котрий зник. Головне щоб я встигла з ним поговорити і щоб він з'явився на вечерю. Бо до завтра всі ці запитання в собі я не проношу. А питань багато. 

Потім ми вирішили разом з Денисом сходити у басейн котрий був на задній частині будинку. Сказати чесно, я в шоці з масштабу будинку. Він такий великий що тут заблукати-раз плюнути. Все ж, як сказала Катя я до цього звикну. З часом. Хоча в мене залишився тільки тиждень. І тоді знову я поміняю своє місце проживання. Адже як мене повідомив Георгій я буду вчитися в універі в іншому місті. З однієї сторони страшнувато, адже боюся не влитися в новий колектив, але переживання відкладу у інший довгий ящик. А дістану їх через тиждень. Все ж я іду не друзів шукати, а вчитися медицині. Напевно, пройшла ціла вічність ніж ми вилізли з води. Сонце і досі парить, а у воді так добре... 

На годиннику вже 5 вечора, Георгій повернувся з роботи і схоже також помітив відсутність старшого сина. 

-Катя,куди подівся Максим?-спитав він коли ми сиділи в вітальні дивлячись телевізор.

Хотіла б і я знати куди він подівся.

-Та,він....-почала вона тягнути слова.

Напевно, як справжня сестра хоче його відмазати і придумати щось більше правдоподібне. Але це стало непотрібне бо в будинок зайшов Максим. На ньому зараз чорна футболка, джинси і окуляри від сонця. Це отак він проходив цілий день? При жарі +28°С? Точно здурів. І як він взагалі не зварився? 

-Можу припустити що мене вже шукають?-спитав він і подивився далеко не на мене а на Георгія.

І мої страхи і запитання з новою силою почали крутитися у голові. Чому він на мене не дивиться? Невже поцілунок дійсно був з ним? І невже так погано? Або що я йому ще наплела? Ух. Треба заспокоїтися. Вже на параноїка починаю бути схожою. Тому я відвела погляд і втупила його кудись на полицю з книгами котра стояла позаду хлопця. Тут багато книжок. У цілому будинку. Це мені подобається. Люблю читати. 

-Так. Шукають. Я тебе від вчорашнього вечора не бачив. А коли ми востаннє сиділи за одним столом на вечері,обіді чи сніданку? 

-Можу припустити що востаннє це було тиждень і чотири дні тому.-сказав він.

Я бачила як між ними обома вирує якась наче буря. З боку якщо б не знали що це батько і син то можна було б подумати що це вороги. Запеклі вороги. І як так? Можливо це сталося через наш переїзд з мамою сюди? Треба буде спитати в Каті. Якось здалеку. А то вона ще подумає що я все вивідати хочу.Стоп, а чому це я цікавлюся проблемами Макса? 

-Сьогодні зроби ласку,спустися на вечерю Максиміліан. Я маю тебе про дещо попередити.-попри слова голос Георгія був достатньо жорстокий.

-Точніше ти маєш мені щось приказати. Так же, батьку? Ти ж ніколи нічого мене не питаєш тільки стверджуєш. З попередженнями думаю таке ж саме 

-Бачиш. Ти і сам докумекав. Видно щось та й розумного в тобі є. 

Георгій розвернувся і пішов. Макс зняв окуляри і важко видихнув а тоді потер очі. Тепер коли його окуляри були зняті, я помітила втому на обличчі. Що ж він робив цілий день? І тут він рушив до сходів і я згадала про всі свої запитання.

-Макс!-крикнула я і зірвалася з місця коли він уже був біля сходів.

-Ти щось хотіла, Каміла?-від його тону і погляду на мене мені захотілося тут і зараз провалитися.

-Я хотіла дещо сказати і спитати...-пробубніла я. 

-Здається вчора на вечірці ти достатньо сказала.-сказав він посміхнувшись.

Знущається? Якби ж я пам'ятала що казала. Вже самій страшно що я наплела. Ох,точно параноїком стаю.

-Я на рахунок цього і хотіла поговорити.