Розділ 8

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Бути старшим братом,це повний аут. Набагато легше ж молодшим. Ніколи ні у чому не винні,бо є ж старший і він розуму має мати більше. І навіть коли ти не винен,все одно дістаєш свою догану через те що не вслідив за меншими. От і зараз батько поклав на мене відповідальність за двох сестер. Одну з яких я толком навіть і не знаю. Я підійшов до Каті котра розмовляла з якимось хлопцем.

-Я перерву вас на секундочку. Катя,а куди поділася Каміла?

-О. Каміла....вона десь тут була. Можливо до басейну пішла.-сказала сестра.

Попри те що їм уже далеко за 18 я все одно відмахаю виховну годину від батька якщо не всліджу за обома. Тому я пішов до басейну і побачив те що зовсім мене не стосувалося. Каміла стояла і цілувалася з якимось типом. Я звичайно ж не проти її особистого життя але камон,скільки вони знайомі? П'ятнадцять хвилин як максимум? Я підійшов до них і різко відсунув хлопця. Той тільки подивився на мене і втік. Каміла ж набурмосила брови.

-Що ти зробив? Не бачив що люди зайняті.-ох,вона вже і випити встигла. 

Хоча я не здивований. Їм же немає через що перейматися. А ось я за кермом що не дозволяло мені розслабитися.

-Каміла,мені чисто фіолетово щодо того,чим ви займалися. Але зараз ти не зовсім при тямі,давай з хлопцями ти будеш ближче знайомитися у тверезому стані. 

-А ти мені хто щоб вказувати?-ух яка смілива. Вона ледь стоячи на ногах підійшла ще ближче до мене. Тепер уже впритул і я зауважив що вона трошки нижча за мене. Буквально на пів голови. Дійсно,не так і багато.

-Ти правильно поставила питання. Я тобі ніхто,і ще раз повторюю мені по цимбалах чим ти займаєшся,де і коли. Але зараз коли ти під моєю відповідальністю буль ласка,обійдемося без проблем з женихами.

-Хм. Ти такий сімпотний коли злишся.-сказала вона і торкнулася моєї щоки своїми руками.

Я різко ступив крок назад. А дівчина ж тільки посміхнулася.

-Я зараз не злий. Напевно на сьогодні вечірка закінчена. Поїхали додому.-я вже хотів піти як мене схопили за руку.

-Нііііі. Я не хочу ще додому. Тут так жарко. Давай скупаємося?

-Каміла....скільки ти випила?-мені вже самому ставало смішно з її поведінки.

Як мала дитина,ну чесно.

-Я. Не пам'ятаю. Здається один бокал шампанського. А можливо і два. Але не більше.І я не п'яна!

-Угу. Поїхали додому.

-Неа.Я хочу скупатися. Ходи зі мною.

-Ти здуріла? Яке скупатися? 

-Ну плавати я не вмію. Так що давай просто скупаємося. Ну давай. Чому ти такий серйозний? Ти зануда, Максиміліан.

Я важко видихнув. Дійсно,непереносимість алкоголю в них з Катею є спільною рисою. Але я не встиг і моргнути як  побачив що Каміла вискочила у воду. Вона зараз серйозно?

-Бачиш? Тут така тепла вода.

Я підійшов до краю і обурено подивився на неї. Маючи на меті вкласти всю свою суворість у погляд.

-Скупалася? Тепер поїхали додому.

-Гаразд. Подаш мені ручку? Бо я сама не вилізу.

Я знову важко видихнув.

-В тебе проблеми з диханням? Ти надто важко дихаєш.

Я промовчав і потягнув їй свою руку. Не зрозумів в котрий момент я полетів у воду. Ця дівчина вирішила потягнути мене за собою. От чорт. 

-Каміла! Я тепер мокрий весь.-обурився я на неї.

-Ти по доброму не хотів. Я вирішила трошки схитрувати. -сказала вона посміхаючись.

Ох Божечки, дайте сили з цими дівчатами. Що їм іще в голову може стукнути ? Я підплив до краю басейну і спираючись на свої руки вискочив з води. Тепер весь мокрий. З джинсів стікає вода,футболка також мокряк.Чудесно.Зате Каміла вже також вибралася. Цього разу їй принаймні не знадобилася моя рука. 

-Ти сердишся?-спитала вона дивлячись на мене своїми світлими очима.

-Так серджуся. Нам час їхати.

Раптом вона знову стала надто близько до мене. Її погляд уважно вивчав мене.

-Ти такий красивий.-сказала вона проводячи своїми тонкими пальчиками по моїх вилицях.

-Каміла,не говори те,про що потім пошкодуєш.

-Не пошкодую. Я ще в перший день помітила який ти високий і запальний. Який сильний і вродливий.-її слова супроводжувалися рухами руками,котрі напевно облапали вже всю мою верхню частину тіла.

-Ні!-сказав я надто різко навіть для себе.-Перестань все це казати. Ти просто зараз не при тямі.

-Ти ніколи мене не полюбиш? Так же.

-А на що ти сподівалася? Ти для мене ніхто. І ніколи не станеш більше ніж простою особою котра проживає у будинку. Тому перестань зараз робити це.

-Що робити?

-Це все! Перестань фліртувати врешті решт зі мною. 

Нашу розмову перервав образ Каті котра ішла до нас.

-Ну нарешті знайшла вас. А чого ви мокрі?

-Хтось вирішив скупатися. Вам напевно час їхати додому. Пішли ,я вас відвезу.

Ми пішли до виходу з будинку,перед цим Катя попрощалася з Сергієм. Схоже вони здружилися. Моя машина уже була тут. Попередньо її підігнав Віктор. Він з гонки повертався до будинку Вадима щоб залишити моцик і привіз машину. Все ж ми трошки обмінялися і назад він напевно що буде їхати на моєму мотоциклі. 

Всю дорогу додому була тишина. Мертва тиша. Я не повертався назад тільки кивнувши погляд у заднє дзеркало помітив, що Катя і Каміла заснули. Не розумію чому мене вибісили слова і дії Каміли. Треба тримати себе в руках. Через тиждень літо закінчується. Починається навчання. Мій останній курс у економічному училищі. Батько спланував моє життя до найменшої дрібниці,тільки от не міг мене втримати і я був радий що це в нього не вдавалося. Я ніколи не був і не буду зразковим сином. Навряд чи він дійсно покладає на мене навіть найменші надії. Хоча моє навчання спроектоване на тому,що після нього я піду стажуватися у фірму батька а потім стану його наступником. Хоча,думаю,зараз батько думає що фірма радже згорить ніж я приведу її до чогось хорошого. Ненавиджу своє життя. Знаю що так не можна казати але так є. Воно стало якимось надто однобарвним і спроектованим. А також надто багато різких поворотів з'явилося у ньому,котрі я не можу без проблем проїхати. Через два дні Ліда і батько офіційно розпишуться і це мене ще більше злить. А також зараз у мене з'явилася мета...дізнатися хто дзвонив матері перед її смертю. Знайти винуватця. Того хто настільки її пригнічив і ввів у шок. Того,хто спричинив напад і її смерть. І я це зроблю,я знайду винного чого б мені це не коштувало. Хоча... можливо я просто не маю чим зайнятися і тому шукаю собі пригод. Всяке може бути.