Розділ 5

Насправді, коли ми зайшли і будинок то я зауважив що всі сидять у вітальні. Навіть зведена сістер там. Але Денис не пішов до них, а покрокував за мною у кухню. На столі я побачив красиво закручені конверти млинців. Я поглянув на них і сам не знаю чому взяв яблуко котре лежало поруч. Не те, щоб я не хотів їсти приготовану Лідою їжу, але чомусь мій попередній голод як вітром здуло.

- А ти мамині млинці не будеш їсти? - почув запитання Дениса.

- Та я щось перехотів їсти. Яблуко також корисне.

 Я вирішив піти до своєї кімнати, як мене зупинив голос з вітальні. А саме Катя

- Макс, ти зайнятий?

Я ввійшов туди і запитально підняв брову. Дійсно, часто полюбляю висловлюватися мімікою а не словами. Помітив, що щойно я зайшов до кімнати, як Каміла напружилася.

- Ти можеш відвести нас у центр? Бо ти ж знаєш, що я у водінні авто не така вже і вправна.

- Я скажу більше, тебе за кермо взагалі пускати небезпечно для здоров'я.

 У той же момент у мене полетіла подушка. Я посміхнувся.

- Добре. Заспокойся. Я не маю бажання в таку спеку сідати у машину, але зроблю це. І тільки тому, що мені скучно вдома.

- За годинну ми зберемося. Ок?

- Ок.

- А можна мені з вами?  -раптом спитав Денис.

- Синку, тобі буде скучно з дорослими. Навряд чи ти захочеш ходити по магазинах, - відізвалася Ліда.

- Максу не скучно, значить мені також не буде, - сказав він серйозно.

- Ну, як хочеш. Але можливо дівчата не захочуть брати тебе з собою...

- Кать,можна мені з вами? Я не буду заважати. Обіцяю, - сказав він і подивився на сестру.

- Хіба може таке маленьке чудо заважати? Звичайно ж можна.

- Я не маленький. Я великий, - сказав він і смішно поставив руки в боки.

Я посміхнувся. Але все ж якщо погодився на це дійство то треба іти переодягнутися. В своїй кімнаті знайшов білу футболку і переодягнувшись рушив знову на низ. На ходу прихопивши сонячні окуляри. Внизу відчинив холодильник, звідки витяг кубики льоду і додав їх до лимонаду. І це поєднання було неймовірним. Пройшло тільки пів години, тому я взяв книгу котру читав ще вранці, і пішов до вітальні, де продовжив прочитання. Насправді залишилося декілька сторінок де і почався за звичаєм повний треш. Хоча книга сама по собі не схожа на стандартний роман. Тут є надто багато що мене цікавить. Хлопець-гонщик. Та ще й як я зрозумів, він є досить підступним. Вона-археологиня і почалося все з того, що дівчина накинулася на нього, бо подумала що він грабіжник. А потім дізналася, що він той самий суперник чоловіка її сестри на перегонах. Одним словом, історія досить цікава, і ні, це не реклама книги. Я просто ділюся тим, про що читаю. 

- Макс,ти нічого не їв сьогодні. Я тобі млинців на кухні залишила, але ти навіть не торкнувся їх, - почув схвильований голос Ліди.

Хм. Їй дійсно цікавий я, і узагалі все що зі мною пов'язано?

- Сьогодні апетиту щось немає. Це ніяк з вами не пов'язано, - відповів я

І знову повернув погляд до книги. Бачив що жінка сіла на диван поруч. Але ніякої уваги цьому не придав. Все ж я закінчив читати цю історію і з полегшенням видихнув. Раптом униз збіг Денис. Я помітив що він сів навпроти і знову уважно дивився на мене.

- Мамо, а в мене є біла футболка? - спитав він.

На даний момент на ньому були шорти з губка-бобом і синя футболка.

- Не знаю. Напевно що є. А що?

- Тоді я піду переодягнуся.

Чомусь я не був здивованим коли Денис знову повернувся, а дівчат і досі не було. Хоча, з моменту коли ми розійшлися у вітальні пройшло більше години. Якщо вони і на своїх закупах так довго будуть, тоді  додому повертатимутся на таксі. І навіщо я на це погодився? Зайнятися не було чим? Я перевів свій погляд знову на ті ж  самі очі відтінку кави з молоком і ледь не посміхнувся. Хлопець повністю перекопіював мене. Зараз він у білій футболці, чорних шортах, та ще й сидить так, як віддзеркалення моєї пози. В цей момент якраз спустилися сістерс і я перевів на них погляд.

- Ну скільки можна було збиратися? Пройшла не година а цілих дві.

- Ну ти ж знаєш, що дівчатам важко визначитися з одягом, - пробурмотіла Катя.

- Ох. З дівчатами завжди якісь пригоди. Поїхали.

Я пішов наперед і відкривши гараж сів у свій чорний Rang Rower. Ну, сьогодні мотоцикл був змушений залишитися вдома, адже переважно я катався на ньому. А це авто було подарунком батька тому проблеми мені були не потрібні. Я виїхав з гаража і Катя, Каміла і Денис заскочили в середину. Ох, тільки щоб я не пожалів за свою згоду.

***

Вже за декілька годин ми поверталися додому. На годиннику четверта година а це означає що вечірка вже на носі. Я страшенно не хотів перетнутися з батьком перед нею, тому вирішив що поїду до п'ятої години, тобто коли його ще не буде вдома. Але видно доля вирішила інакше. Коли ми повернулися я подумав, що було б доречно допомогти сестрам з їхніми пакетами. Хоча сонце і досі парило, але вже було набагато легше ніж в обід. Ну це логічно, обід все ж є обідом. Денис за час поїздки вимотався настільки, що зараз просто заснув у машині. Все ж я відніс пакети у будинок, а потім вирішив і його перенести туди. Як би я не хотів ненавидіти цю сім'ю, але Денис був настільки милим і настільки він мені сподобався що я відчував що починаю привязуватися до нього. Все ж, малі діти це моя слабкість. Пам'ятаю як сестра була малою я завжди любив проводити з нею свій час. Співати колискові, розмовляти з нею коли вона уважно дивилася на мене з колиски, читати їй казки і взагалі робити все що належить старшому братові. У багатьох сім'ях між дітьми бувають незгоди, але думаю що ми з Катею є тим самим винятком. Я люблю проводити з нею час, звичайно ж у мірі розумного і не 24/7. Також я не завжди можу відмовити їй у проханнях. Напевно саме тому я пожертвував своїм часом і сидінням вдома, на поїздку під палючим сонцем везучи їх у торговий центр. 

Пакети я залишив у вітальні а далі дівчата погодилися самостійно донести їх до своїх кімнат. Я ж повернувся до машини і обережно щоб не розбудити взяв Дениса на руки. Знаю, що ця його сплячка посеред дня може погано вплинути на режим але не хочу я його будити. Не можу. Якщо Ліда це зробить то це буде нормально. Руки малечі опинилися на моїй шиї,він ще мило схилив голову до моїх грудей а я старався іти рівно, щоб не розбудити. Зайшов у будинок і одразу ж захотів вжити нецензурні словечка коли побачив його на сходах. Батька. Але чому так рано? Він бачив що Денис спить тому тільки глянув на мене. Я ж відніс малого до його кімнати і пішов у свою. Там взяв джинси і чорну футболку, а тоді пішов у душ. Все ж за години сидіння в машині під сонцем я достатньо впрів. До ванної на диво ніхто не залетів, що радувало. Холодні струмені води щойно вдарили по плечах як стало легше. Хоча після того як плечі загоріли під сонцем і без захисного крему то було відчутно пекучість, але мені це чомусь тільки подобалося. Опісля я одягнувся, не забув і про годинник на руку. Декілька бризків одекалону і я готовий. Волосся я не вкладав. Подобається коли воно в хаотичному вигляді. Прихопив з собою шкіряну куртку. Вночі буває холоднувато та й вечірка під відкритим небом. І до того ж ми з хлопцями вирішили поїхати перед нею на перегони. Участь можливо брати не будемо , але подивитися можна. Схопив телефон із шафи і покрокувала у своїх красовках на низ де всі вже вечеряли. На диво, вже дальше за п'яту. Та й я в принципі не квапився, адже і так батько уже дома. Сенсу нуль. Але як би я не хотів бути невидимим, мене помітили.