Розділ 4

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Макс

Вранці коли я прокинувся, то зауважив що сестра і досі спить. Дивно, це я ж зазвичай сонько і валяюся до обіду. Я обережно перебрався через сестру і взявши чисту футболку і шорти пішов у душ. На годиннику восьма ранку, і у будинку тишина. Як ні в чому не бувало, я зайшов у душ, де холодний струмінь води остаточно змив мою сонливість. Обмотавши рушник на поясі  пішов до дзеркало, котре висіло над краном. Дістав зубну щітку і почав маневрувати нею по своїх зубах, як раптом почув що вхідні двері з шумом відчинилися. Повернув свою голову до них, а там Камілла застигла і стоїть як укопана . Я запитально здійняв одну з своїх брів.

- Ти щось хотіла? - спитав спокійно.

Хоча уже помітив, як її погляд почав блукати моїм тілом, все ж вона відвела погляд десь у куток і пробурмотіла

- Я.....ти збив мене! Я забула чому прийшла. І....чому ти голий?.- і тут до неї всі дійшла думка відвернутися.

- Ну, по перше я в ванній і навряд чи хтось ходить у душ одягнений. А по друге, це ти увірвалася як буря, тому попрошу вийти. Хвилин через десять ванна буде вільна.

Я бачив як вона обурилася, але нічого мені не відповіла а просто пішла зачинивши двері. Я посміхнувся сам до себе. Цікава  особа.

Каміла

Коли я прокинулася, то зрозуміла що тут надто гаряче. Ще тільки десять хвилин по восьмій а сонце вже пече. Вирішила трошки позависати в телефоні. Все ж ніхто не прокидається так рано, не буду я як дурненька з самого рання вештатися по пустому будинку, в вихідний день. Хоча, кожен день літа для мене вихідний. Все ж я не витримала, і подумала що було б чудово сходити у душ, освіжитися. Покрокувала до ванної кімнати, сподіваюся що дверима не помилюся, адже і досі не звикла до цього великого будинку. Катя вчора мені все показала, але все ж я людина котра у трьох соснах заблукає, можу запросто зараз влетіти до кімнати Каті і розбудити її або ще гірше, до кімнати зведеного брата. З ним я толком так і не познайомилася, але вже зрозуміла що він точно не радий нашому перебуванню тут, попри його милу поведінку вчорашнього вечора. 

Все ж я зайшла у потрібні двері, вже мріючи про холодну воду, як побачила те, що точно не очікувала. Максим! Без футболки, і чому він витріщаються на мене? Ще й так ніби я щось натворила і чекає пояснень... Стоп, я ж натворила. Ну, думаю до мого довгого кумекання ви звикнете.

- Ти щось хотіла? - спитав наче спокійно  він.

Я ж підсвідомо почала шукати виправданя. Дійсно, а що я тут роблю? Мої очі зрадливо почали його розглядати. Нічого собі, мої колишні однокласники порівняно з ним мурашки. Чого варті ці широкі плечі, підтягнуті руки, прес....стоп. Не буду ж я стояти і розглядати його? Хоча признаюся, кожен елемент його тіла вже закарбовувався у моїй пам'яті. І підсвідомо, на жаль чи на щастя, я не хотіла витіснити ці спогади. Так....треба знайти нормальне виправдання. Оця моя звичка залітати у кімнати надто погана. Принаймні після цього випадку можливо зроблю висновок.

- Я....ти збив мене! Я забула чому прийшла. І....чому ти голий!

Сказала я перше, що спало на думку. Бля, треба розвернутися. Попри вчорашню зливу надворі і так тепло, а зараз моя температура тіла піднялася від надлишкових емоцій. А ще й ця погана риса....коли хвилююся або соромлюся вуха просто загоряться. І добре, що зараз моє волосся не зібране, а то б було на що подивитися. Я просто відчуваю що вони зараз згорять. І звідки ці емоції? Хто їх узагалі придумав?

- Ну, по перше я у ванній і навряд чи хтось ходить у душ одягнений. А по друге це ти увірвалася як буря, тому попрошу вийти. Хвилин через десять ванна буде вільна, - от розумник.

Наче мій вліт у його простір його зовсім не збентежив. Я хотіла ще щось сказати, але в останню мить схаменулася. Ще ляпну зараз по звичці щось далеко не нормальне, буде проблема. От мені того треба? Відповідь очевидна. Ні. Тому я пішла, проклинаючи свої думки іще раз наче випадково, хоча зовсім не випадково, глянути на нього. Але все ж здоровий глузд у голові переміг. От чому в універі на курсі не було таких хлопців? Чи в медики ідуть одні очкарики-ботаніки? А можливо я просто не звертала на них увагу.... Я повернулася у свою кімнату. Треба зібратися. І приборкати свою фантазію, аби вона була, коли я в ній потребуюся. Наприклад, коли однокласники ображали у школі, чому вона не фантазувала що відповісти? А зараз....стоп! Хоча я як лікар розуміла, що спинити думки неможливо. Але треба перевести їх у інше русло. Хоча б. Як мінімум перестати думати про цього хлопця. І взагалі уникати його. А то ще одного такого бачення мої очі не переживуть. А фантазія так точно.

Макс

Те, що Каміла залетіла до ванної кімнати мене чомусь не здивувало. Звичайно ж було неочікувано, але зовсім не змусило мене ховатися від неї або ж уникати її. Зовсім ні. Насправді, думаю що якщо чоловікові є що показати то навіщо це приховувати? Та й узагалі чому я у домі де живу більше часу, ніж вона, не маю права на спокійне розгулювання у будь якому вигляді? Саме тому після душу, я одягнув футболку, шорти і спуститився вниз де на кухні вже блудила Ліда. Вирішив просто поспостерігати за нею. Друга тримай близько, а ворога ще ближче. Тому я взяв книгу з нашої кімнати-бібліотеки, мама дуже сильно любила читати тому батько виділив для неї і книг окреме місце, і повернувся на кухню. 

- Доброго ранку Максим, - привіталася ця жіночка привітно посміхаючись до мене.

Моя совість не дозволила відхилитися тому я відповів коротке.

- Доброго.

Я сів за кухонний стіл і розгорнув книжку. Виявилося, що це якийсь роман тому я просто робив розумний вигляд, і краєм ока спостерігав як Ліда рилася по шафах. Коли вона пішла по другому колу і її стікання поличками не припинилося я все ж спитав