Розділ 4

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

Макс

Вранці коли я прокинувся то зауважив що сестра і досі спить. Дивно,це я ж зазвичай сонько і валяюся до обіду. Я обережно перебрався через сестру і взявши чисту футболку і шорти пішов у душ. На годиннику восьма ранку,і на диво у будинку тишина. Як ні в чому не бувало, я зайшов у душ, де холодний струмінь води остаточно змив мою сонливість. Обмотавши рушник на поясі  пішов до дзеркало, котре висіло над краном. Дістав зубну щітку і почав маневрувати нею по своїх зубах, як раптом почув що вхідні двері з шумом відчинилися. Повернув свою голову до них а там Каміла застигла і стоїть як укопана . Я запитально здійняв одну з своїх брів.

-Ти щось хотіла?-спитав спокійно.

Хоча уже помітив як її погляд почав блукати моїм тілом,все ж вона відвела погляд десь у куток і пробурмотіла

-Я.....ти збив мене! Я забула чому прийшла. І....чому ти голий?.-і тут до неї всі дійшла думка відвернутися.

-Ну,по перше я в ванній і навряд чи хтось ходить у душ одягнений. А по друге це ти увірвалася як буря,тому попрошу вийти. Хвилин через десять ванна буде вільна.

Я бачив як вона обурилася але нічого мені не відповіла а просто пішла зачинивши двері. Я посміхнувся сам до себе. Цікава  особа.

Каміла

Коли я прокинулася то зрозуміла що тут надто гаряче. Ще тільки десять хвилин по восьмій а сонце вже пече. Вирішила трошки позависати в телефоні. Все ж ніхто не прокидається так рано,не буду я як дурненька з самого рання вештатися по пустому будинку, в вихідний день.Хоча,кожен день літа для мене вихідний. Все ж я не витримала і подумала що було б чудово сходити у душ,освіжитися. Покрокувала до ванної кімнати,сподіваюся що дверима не помилюся, адже і досі не звикла до цього великого будинку. Катя вчора мені все показала але все ж я,людина котра у трьох соснах заблукає, може запросто зараз влетіти до кімнати Каті і розбудити її або ще гірше-до кімнати зведеного брата. З ним я толком так і не познайомилася але вже зрозуміла що він точно не радий нашому перебуванню тут,попри його милу поведінку вчорашнього вечора. 

Все ж я зайшла у потрібні двері,вже мріючи про холодну воду як побачила те,що точно не очікувала. Максим! Без футболки,і чому він витріщаються на мене? Ще й так ніби я щось натворила і чекає пояснень... Стоп, я ж натворила. Ну, думаю до мого довгого кумекання ви звикнете.

Ти щось хотіла?-спитав наче спокійно  він.

Я ж підсвідомо почала шукати виправданя. Дійсно,а що я тут роблю?Мої очі зрадливо почали його розглядати. Нічого собі,мої колишні однокласники порівняно з ним мурашки. Чого варті ці широкі плечі,підтягнуті руки, прес....стоп. Не буду ж я стояти і розглядати його? Хоча признаюся,кожен елемент його тіла вже закарбовувався у моїй пам'яті. І підсвідомо, на жаль чи на щастя,я не хотіла витіснити ці спогади. Так....треба знайти нормальне виправдання. Оця моя звичка залітати у кімнати надто погана. Принаймні після цього випадку можливо зроблю висновок.

-Я....ти збив мене! Я забула чому прийшла. І....чому ти голий!

Сказала я перше що спало на думку. Бля,треба розвернутися. Попри вчорашню зливу надворі і так тепло,а зараз моя температура тіла піднялася від надлишкових емоцій. А ще й ця погана риса....коли хвилююся або соромлюся вуха просто загоряться. І добре що зараз моє волосся не зібране, а то б було на що подивитися. Я просто відчуваю що вони зараз згорять. І звідки ці емоції? Хто їх узагалі придумав?

-Ну,по перше я в ванній і навряд чи хтось ходить у душ одягнений. А по друге це ти увірвалася як буря,тому попрошу вийти. Хвилин через десять ванна буде вільна.-от розумник.

Наче мій вліт у його простір його зовсім не збентежив. Я хотіла ще щось сказати але в останню мить схаменулася. Ще ляпну зараз по звичці щось далеко не нормальне,буде проблема. От мені того треба? Відповідь очевидна. Ні. Тому я пішла,проклинаючи свої думки іще раз наче випадково,хоча зовсім не випадко,глянути на нього. Але все ж здоровий глузд у голові переміг. От чому в універі на курсі не було таких хлопців? Чи в медики ідуть одні очкарики-ботаніки? А можливо я просто не звертала на них увагу.... Я повернулася у свою кімнату. Треба зібратися. І приборкати свою фантазію,аби вона була коли я в ній потребуюся. Наприклад,коли однокласники ображали у школі,чому вона не фантазувала що відповісти? А зараз....стоп! Хоча я як лікар розуміла що спинити думки неможливо. Але треба перевести їх у інше русло. Хоча б. Як мінімум перестати думати про цього хлопця. І взагалі уникати його. А то ще одного такого бачення мої очі не переживуть.А фантазія так точно.

Макс

Те що Каміла залетіла до ванної кімнати мене чомусь не здивувало. Звичайно ж було неочікувано але зовсім не змусило мене ховатися від неї або ж уникати її. Зовсім ні. Насправді,думаю що якщо чоловікові є що показати то навіщо це приховувати? Та й узагалі чому я у домі де живу більше часу, ніж вона, не маю права на спокійне розгулювання у будь якому вигляді? Саме тому після душу, я одягнув футболку,шорти і вирішив спуститися вниз де на кухні вже блудила Ліда. Вирішив просто поспостерігати за нею. Друга тримай близько ,а ворога ще ближче. Тому я взяв книгу з нашої кімнати-бібліотеки,мама дуже сильно любила читати тому батько виділив для неї і книг окреме місце, і спустився вниз на кухню. 

-Доброго ранку Максим.-привіталася ця жіночка привітно посміхаючись до мене.

Моя совість не дозволила відхилитися тому я відповів коротке.

-Доброго.

Я сів за кухонний стіл і розгорнув книжку. Виявилося, що це якийсь роман тому я просто робив розумний вигляд, і краєм ока спостерігав як Ліда рилася по шафах. Коли вона пішла по другому колу і її стікання поличками не припинилося я все ж спитав