Розділ 2

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

-Дядя...

Я посміхнувся йому і присів. Не буду ж я дитину лякати. 

-Привіт. Я Максим,а тебе як звати?

-Мене звати Денис. А хто ти?

-Денис,це твій брат.-почув я голос батька за спиною і піднявся.

Він підійшов до малого і прошепотів щось на вухо йому,а тоді малий пішов на кухню куди я так і не дійшов.

-Максиміліан,мені потрібно з тобою поговорити. 

Я важко видихнув. Ну,до чергової сварки я не готовий. До того ж голова і досі відчутно поболює.

Батько пішов на верх,як я зрозумів до свого кабінету і мені не залишилося нічого як покрокувати за ним. Проходили ми повз кухню, тому краєм ока я помітив там сестру,ще якусь дівчину і жінку.Розгледіти не вийшло,хоча і цікавило мене мало.Але мене точно помітили. Коли ми опинилися у знайомому кабінеті батько показав рукою щоб я сів.

-Дякую, але я постою.

-Максим,-та ви що?Батько звернувся до мене не Максиміліан як він це зазвичай робить а просто Максим. Прогрес.-, вчора я був на емоціях, тому пропоную забути про ті слова що наговорив. Я винен що не повідомив вам раніше про свої плани.  Але вам потрібно зрозуміти,що ми з вашою мамою все декілька років не були щасливими в шлюбі. Ми планували розлучитися цього місяця,але сталося непоправне...Я дійсно буду сумувати за Настею,як не як, а з нею я провів щасливий перший шлюб . Але через час наша любов зникла. Ми обоє це розуміли і вирішили просто бути друзями. А нещодавно подумали і розлучитися. Це нормально. Я покохав Лідію, вона любить мене то чому нам би не одружитися.Але мені буде важко якщо потрібно буде вичснювати проблеми ще й з своїми рідними дітьми.Зрозумій мене.Диття іде далі і нічого не стоїть на місці. 

-Я тебе ненавиджу і це не зміниться. Єдине через що я тут-це Катя. І навіть не смій думати що я коли небудь пробачу тобі це все. Бо цього не станеться.

Я розвернувся і зійшов сходами.Всі уже сиділи у вітальні, я не звертаючи увагу на них хотів вилетів на двір а там і до мотоцикла недалеко. А там і вечір близько,можливо де кудись пригоди занесуть? У мою сторону прилетіло розлючене

-Максиміліан! Повернися негайно!-ну чому з батьком мені так важко знайти спільну мову?-Я не все тобі сказав. Що за дурна звичка перебивати і тікати?

-Дай мені час. Мені потрібно побути одному. Щоб не повторилося вчорашнє.-сказав я стараючись звучати спокійно. І повернувся до нього обличчям.

Він затримав на мені погляд аттоді кивнув, мовляв добре, і я вийшов на двір і сів на свій мотоцикл. Куди я поїхав? А я поїхав на цвинтар до могили матері. Не знаю де б я іще мав знайти той спокій котрий відчував тут.

Катя

Вчора коли я повернулася додому то відчувала змішання емоції. Але я маю бути спокійна і розсудлива. Такою,як була мама. Саме тому я вирішила включити головну і повідправляти батька і Макса в різні сторони.Наспрвді мені було дуже прикро що вони постійно сваряться. Хоча зараз я так само була злою на батька. Коли повернулася то він сидів на дивані в вітальні.

-Де Максим?

-Він вирішив покататися. Тату,я розумію що ти хочеш як краще,але міг хоча б скоріше попередити? Ти ж знаєш,я б тебе підтримала і тоді було легше. А зараз всі думки просто перемішалися.

-Катя, я дійсно кохаю Лідію. Наші стосунки почалися ще скоріше ніж померла Настя. І вона знала що в мене відносини з Лідою. І вона не перечила. Ми навіть хотіли розлучитися цього місяця. І,Кать,я знаю що ти мене підтримаєш і хочу тобі ще в дечому признатися. Бо якщо Макс ще й про це взнає то точно дурниць натворить.

-Ти мене лякаєш.

-У мене є іще один син. Рідний. Тобто завтра я мав познайомити вас не тільки з дружиною і її донькою а й із своїм сином. 

Я схопилася за свою голову. Макс як дізнається то просто вибухне...

Але нехай це станеться завтра або в інший день. Сьогодні він і так достатньо розлютився. Так,я любила свою маму але знаю що Макс був з нею ближчим,ми наче поділилися. Я більше була до батька а Макс до мами. І попри це ми з мамою також часто знаходили спільну мову але в Макса ж була тільки мама. Вони з батьком при кожній зустрічі сваряться. Без винятків. А ні,вони не кусалися хіба що доки Максі не виповнилося 10 років. Бо до того часу Макс малий і ідей для сварок не було. Я ще трохи поговорила з батьком а потім він мене покинув, сказавши що любить і пішов спати. А я ще довго сиділа на дивані обдумуючи всю ситуацію. Аби ж Макс не натворив дурниць. Як не як він мій брат і я люблю його люблю попри все. А ще тепер хвилююся. Треба було з ним поїхати. 

***

Прокинулася я ще вдосвіта і одразу ж пішла до кімнати Макса де його удачно не знайшла. Значить вдома він не ночував. Спустилася на низ де побачила батька.

-Ти не спав? Чому так рано прокинувся?

-Та я переживаю через сьогоднішню зустріч. Ліда з дітьми приїдуть десь в дванадцятій годині. Я ще  поїду в офіс а тоді по них на вокзал. Ти з Максимом говорила? Він нагорі?

-Його немає. Можливо у друзів залишився. Все ж ти вчора йому достатньо сказав.Можна зрозуміти.

-Ой, ти вмієш сказати доречно щоб совість уколола. 

Через пару хвилин батько поїхав на роботу а я вирішила іще полежати в ліжку і не зчулася як знову заснула. Прокинулася в 11 годині і поспіхом підхопилася.  Я ж нічого не встигаю! Макс напевно вже повернувся,я забігла в його кімнаті але коли його не знайшла там і в цьому будинку то розпачливо здихнула. Пішла у душ а тоді одягатися і паралельно надзвонювала братцеві. Ну як можна було до такої години вдома не з'явитися? Ще й телефон не піднімає! А якщо з ним щось трапилося? І навіщо я його вчора відпустила одного? Що мені робити? Вже разів з тридцять натискаю на почати виклик і ці довгі нестерпні гудки і їм немає ні кінця ні краю! Аж раптом коли уже хотіла іти дзвонити батьку почула відповідь 

-Алло.

Ну звісно,він трошки не розрахував час і можливості. Ну принаймні живий. Але коли він написав смс я просто таки обурилася.Якого...милого його занесло до Одеси? А найголовніше коли він встиг? За одну ніч.