Розділ 2

Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060

Буду рада кожному хто приєднається)

-Дядя...

Я посміхнувся йому і присів. Не буду ж я дитину лякати. 

- Привіт. Я Максим,а тебе як звати?

- Мене звати Денис. А хто ти?

- Денис, це твій брат, - почув я голос батька за спиною і піднявся.

Він підійшов до малого і прошепотів щось на вухо йому, а тоді малий пішов на кухню куди я так і не дійшов.

- Максиміліан, мені потрібно з тобою поговорити. 

Я важко видихнув. Ну, до чергової сварки я не готовий. До того ж голова і досі відчутно поболює.

Батько пішов на верх, як я зрозумів до свого кабінету, і мені не залишилося нічого як покрокувати за ним. Проходили ми повз кухню, тому краєм ока я помітив там сестру, ще якусь дівчину і жінку. Розгледіти не вийшло, хоча і цікавило мене мало. Але мене точно помітили. Коли ми опинилися у знайомому кабінеті, батько показав рукою щоб я сів.

- Дякую, але я постою.

- Максим, - та ви що, батько звернувся до мене не Максиміліан, як він це зазвичай робить, а просто Максим. Прогрес котрий насторожує, - вчора я був на емоціях, тому пропоную забути про ті слова, що наговорив. Я винен, що не повідомив вам раніше про свої плани.  Але вам потрібно зрозуміти, що ми з вашою мамою вже декілька років не були щасливими в шлюбі. Ми планували розлучитися цього місяця, але сталося непоправне... Я дійсно буду сумувати за Настею, як не як, а з нею я провів щасливий перший шлюб . Але через час наша любов зникла. Ми обоє це розуміли, і вирішили просто бути друзями. А нещодавно подумали і розлучитися. Це нормально. Я покохав Лідію, вона любить мене то чому нам би не одружитися. Але мені буде важко, якщо потрібно буде вияснювати проблеми ще й з своїми рідними дітьми. Зрозумій мене. Життя іде далі, і нічого не стоїть на місці. 

- Я тебе ненавиджу, і це не зміниться. Єдине через що я тут - це Катя. І навіть не смій думати, що я коли небудь пробачу тобі це все. Бо цього не станеться.

Я розвернувся і зійшов сходами. Всі уже сиділи у вітальні, я не звертаючи увагу на них хотів вилетів на двір, а там і до мотоцикла недалеко, а там і вечір близько, можливо, ще кудись пригоди занесуть? У мою сторону прилетіло розлючене

- Максиміліан! Повернися негайно! - ну чому з батьком мені так важко знайти спільну мову? - Я не все тобі сказав. Що за дурна звичка перебивати і тікати?

- Дай мені час. Мені потрібно побути одному. Щоб не повторилося вчорашнє, - сказав я стараючись звучати спокійно, і повернувся до нього обличчям.

Він затримав на мені погляд, а тоді кивнув, мовляв добре, і я вийшов на двір і сів на свій мотоцикл. Куди я поїхав? А я поїхав на цвинтар до могили матері. Не знаю, де б я іще мав знайти той спокій котрий відчував тут.

Катя

Вчора, коли я повернулася додому, то відчувала змішання емоції. Але я маю бути спокійна і розсудлива. Такою, як була мама. Саме тому я вирішила включити головну, і повідправляти батька і Макса в різні сторони. Наспрвді мені було дуже прикро, що вони постійно сваряться. Хоча зараз я так само була злою на батька. Коли повернулася, то він сидів на дивані в вітальні.

- Де Максим?

- Він вирішив покататися. Тату, я розумію, що ти хочеш як краще, але міг хоча б скоріше попередити? Ти ж знаєш, я б тебе підтримала і тоді було б легше. А зараз всі думки просто перемішалися.

- Катя, я дійсно кохаю Лідію. Наші стосунки почалися ще скоріше ніж померла Настя. І вона знала, що в мене відносини з Лідою. І вона не перечила. Ми навіть хотіли розлучитися цього місяця. І, Кать, я знаю що ти мене підтримаєш, і хочу тобі ще в дечому признатися. Бо якщо Макс ще й про це взнає то точно дурниць натворить.

- Ти мене лякаєш.

- У мене є іще один син. Рідний. Тобто, завтра я мав познайомити вас не тільки з дружиною і її донькою, а й із своїм сином. 

Я схопилася за свою голову. Макс як дізнається то просто вибухне...

Але нехай це станеться завтра або в інший день. Сьогодні він і так достатньо розлютився. Так, я любила свою маму, але знаю, що Макс був з нею ближчим, ми наче поділилися. Я більше була до батька а Макс до мами. І попри це ми з мамою також часто знаходили спільну мову, але в Макса ж була тільки мама. Вони з батьком при кожній зустрічі сваряться. Без винятків. А ні, вони не кусалися хіба що доки Максу не виповнилося 7 років. Бо до того часу він був малим і ідей для сварок не було. Я ще трохи поговорила з батьком, а потім він мене покинув, сказавши що любить і пішов спати. А я ще довго сиділа на дивані обдумуючи всю ситуацію. Аби ж Макс не натворив дурниць. Як не як, він мій брат і я люблю його попри все. А ще тепер хвилююся. Треба було з ним поїхати. 

***

Прокинулася я ще вдосвіта, і одразу ж пішла до кімнати Макса де його вдало не знайшла. Значить, вдома він не ночував. Спустилася на низ де побачила батька.

- Ти не спав? Чому так рано прокинувся?

- Та я переживаю через сьогоднішню зустріч. Ліда з дітьми приїдуть десь в дванадцятій годині. Я ще  поїду в офіс, а тоді по них на вокзал. Ти з Максимом говорила? Він нагорі?

- Його немає. Можливо у друзів залишився. Все ж ти вчора йому достатньо сказав. Можна зрозуміти.

- Ой, ти вмієш сказати доречно, щоб совість уколола. 

Через пару хвилин батько поїхав на роботу а я вирішила іще полежати в ліжку і не зчулася, як знову заснула. Прокинулася в 11 годині і поспіхом підхопилася.  Я ж нічого не встигаю! Макс напевно вже повернувся. Я забігла в його кімнату, але коли його не знайшла там, і в цьому будинку то розпачливо видихнула. Пішла у душ, а тоді одягатися і паралельно надзвонювала братцеві. Ну як можна було до такої години вдома не з'явитися? Ще й телефон не піднімає! А якщо з ним щось трапилося? І навіщо я його вчора відпустила одного? Що мені робити? Вже разів з тридцять натискаю на почати виклик, і ці довгі нестерпні гудки, і їм немає ні кінця ні краю! Аж раптом, коли уже хотіла іти дзвонити батьку, почула відповідь