Розділ 1.2

- Катя, чому ти витягла мене звідти? - обурився я на сестру, коли ми вже були на вулиці.

- Макс,заспокойся. Ви б роздерли один одного. А мені як і батько так і брат потрібні живі! Вам треба охолонути і все обдумати.

- Тобто...ти підтримуєш цю його ідею? Я навіть не знаю як це назвати.

- Це його життя, але якщо чесно то я також через це на нього зла.

Я обурено видихнув і повернувшись спиною до сестри почав ходи взад вперед. Обурення не зникло, але все ж принаймні перехотілося повернутися в будинок. Я покрокувала до свого мотоцикла, здається сьогодні мають бути гонки, мені ж треба розслабитися? А може вб'юся та й по всьому. (Жарт.)

- Ти куди?

Я повернувся, і побачив що Катя іде за мною.

- Ти ж сама сказала розслабитися. От я і їду стрес знімати. А ти повертайся в будинок. Змерзнеш.

- Макс, мені здається що це погана ідея. Куди ти їдеш посеред ночі?

- Катя, вибач, але зараз ти мене просто більше злиш. Я вранці повернуся. Мені потрібно подумати і заспокоїтися. До того ж, тобі потрібно своєму татусику нерви заспокоїти. Він десь розхвилювався бідний 

- Він і твій тато також.

Я промовчав. Сів на мотоцикл і з ревом зірвався з місця. Вже через пів години я обїхав половину міста. Подзвонив Віктору.

- Алло, старий, я вже думав тебе у розшук подавати. Не дзвониш, на смс не відповідаєш. Ти як взагалі?- почув знайомий голос.

- Вибач, останній тиждень я дійсно як старий дід. Сьогодні гонка буде?

- О, впізнаю Максиміліана. Невже домашні справи настільки тебе домахали?

- По перше,я не Максиміліан. Ти знаєш, що я ненавиджу як мене так називаються.

- Ну гаразд. Хотів зпародіювати твого батька, але видно не вийшло.

Та що ж сьогодні за вечір такий? Все про батька та й про батька.

- Ну а щодо гонки, то сьогодні на нашій точці не буде. Поліція почала надто уважно все рознюхувати. Але....можу запропонувати дещо іще. Підїжджай до мого гаража, я відкрию тобі іще один маленький секрет нічного міста.

- Плюс.

Я вимкнув виклик і посміхнувся сам до себе. Віктор завжди знає все і про все, що стосується гонок. Насправді він мене і вмішав у них. Коли я почав навчатися в універі ми чудово подружилися, створили свою команду і тепер так і залишилися впятеро. Коло будинку друга я був за п'ять хвилин, і коли він виїхав з гаража то ми помчалися на зустріч пригодам, як би сказали в мультфільмах, а якщо серйозно то поїхали ми на гонку, де нас іще не знають. 

- Новенький, приймеш виклик від дикої кішки? - спитала мене якась дівчина, щойно ми завітали на чужу територію.

-І що мені за це буде? Чи на цікавість?

Красива блондинка подивилася на мене з посмішкою, насправді мені подобалося грати в недоступного з дівчатами. Особливо котрі мене зацікавлюють. Дівчина ступила ще на крок ближче, мило посміхаючись і дивлячись у мої очі провела пальцем по щоці. Дивна спроба зваблення. Принаймні на мене таке не діє.

- Якщо запропоную гроші ти ж відмовишся, - солодко сказала вона ще ближче стаючи до мене.

- Можливо. А ти хочеш мене на землю звалити? Вже фактично лежиш на мені.

- А ти не такий простий. Ну гаразд.  Давай на бажання. Будь яке. Без обмежень. 

- Це вже цікавіше. 

- Тоді наступний заїзд наш, котику.

Вона пішла від мене на ходу вимахуючи своїми довгими як у моделі ніжками.

- Я бачу, ти собі вже подружку знайшов, - вималювався біля мене Стас.

- Як думаєш, яке бажання мені загадати їй коли виграю? - спитав іще одного друга з нашої банди. Насправді сюди приїхали не тільки я і Віктор а й інші. Стас, Влад і Божена. Єдина дівчина в нашій групі мотогонщиків. Вона є сестрою Віктора, тому не дивно що обоє є  досить швидкими і запросто ухиляються від проблем. 

Пролунав свисток, що свідчило про наступну пару котрі змагатимуться. Я сів на мотоцикл і глянув на Стаса котрий наостанок сказав

-Удачі. Котику, - і посміхнувся

Одже, він почув останні слова цієї блонди. Ну, Стас це Стас, не упустить можливості посміятися. Підїхавши до старту, я глянув на свою суперницю. Її мотоцикл не сильно відрізнявся від неї. Такий же милого рожевого кольору, як і вона сама. Прямо як барбі. Дівчина була у шоломі, і подивилася на мене з подивом як я зрозумів з її очей. Все ж вона зняла його і спитала

- Де твій шолом?

- Я їжджу без шолому. Ненавиджу, коли щось тисне або заважає.

- Але це елементарні правила безпеки. Якщо злетиш з траси або перевернеться він принаймні чимось врятує.

- Я не боюся смерті. 

- Ти так самовпевнено це сказав.

- Мені немає що втрачати. То чому я маю боятися того, що засну вічним сном як принцеси в казці?

Наші обміни фраз перервала ще одна дівчина з прапорцями. Дівчина збоку одягла шолом, і щойно прапорці опустилися вниз, як ми зірвалися з місця. Я посміхнувся сам до себе. Як же я сумував за цими відчуттями, коли серце шалено б'ється, вітер розвіює волосся, колеса і двигун піді мною шумлять, і ти відчуваєш....щастя і легкість? Але блонда не здавалася, навіть встигла перегнати мене на одному з поворотів. Але я швидко наздогнав її. Скажу чесно, вона була гідною конкуренткою, але не достатньо сильною. Тепер ця дівуля винна мені бажання.

- Тобі просто повезло, - сказала вона коли ми нарешті заглушили мотор.

- Угу. Але везіння мені допомогло. Тепер ти винна бажання.

- І що ж загадайте?

- Не так скоро. Я подумаю. 

- Думай. Я людина честі, тому буду чекати твоєї наступної появи. Коли закінчиш роздуми.

Вона розвернулася і показово пішла до якогось хлопця. Цікаво, я ще коли небудь побачу цю нахабу?Хіба що, як буду загадувати бажання. А в моїй голові їх уже з'явилося не мало.

***

Прокинувся я від нав'язливого рингтону мобільника. Ну кому я потрібен в таку рань? Голова розколюється, так і знав що не треба було пити з Стасом, його не перепєш. Він - алкоголік із стажем. Доречі, де я зараз знаходжуся? Розплющивши очі, я не побачив нічого крім темних стін. Ну хоча б тут вікно шторами затулене і сонця не видно. Знайшов телефон під подушкою, і побачив що це Катя вкотре дзвонить. І що ж їй треба? Вчора сама мене з дому вигнала, а тепер надзвонює. Все ж я прийняв виклик, бо знаючи її вона не відчепиться.