Розділ 1.2

-Катя,чому ти витягла мене звідти? - обурився я на сестру коли ми вже були на вулиці.

-Макс,заспокойся. Ви б роздерли один одного. А мені як і батько так і брат потрібні живі! Вам треба охолонути і все обдумати.

Я обурено видихнув і повернувшись спиною до сестри почав ходи взад вперед. Обурення не зникло але все ж принаймні перехотілося повернутися в будинок. Я покрокувала до свого мотоцикла,здається сьогодні мають бути гонки,мені ж треба розслабитися? А може приб'юся та й по всьому. (Жарт.)

-Ти куди?

Я повернувся і побачив що сестра іде за мною.

-Ти ж сама сказала розслабитися. От я і їду стрес знімати. А ти повертайся в будинок. Змерзнеш.

-Макс, мені здається що це погана ідея. Куди ти їдеш посеред ночі?

-Катя,вибач але зараз ти мене просто більше злиш. Я вранці повернуся. Мені потрібно подумати і заспокоїтися.До того ж тобі потрібно своєму татусику нерви заспокоїти. Він десь розхвилювався бідний 

-Він і твій тато також.

Я промовчав. Сів на мотоцикл і з ревом зірвався з місця. Вже через пів години я був у іншому місті. Подзвонив Віктору.

-Алло,старий,я вже думав тебе у розшук подавати. Не дзвониш,на смс не відповідаєш. Ти як взагалі?-почув знайомий голос.

-Вибач,останній тиждень я дійсно як старий дід. Сьогодні гонка буде?

-О,впізнаю Максиміліана. Невже домашні справи настільки тебе домахали?

-По перше,я не Максиміліан. Ти знаєш що я ненавиджу як мене так називаються.

-Ну гаразд. Хотів з-пародіювати твого батька але видно не вийшло.

Та що ж сьогодні за вечір такий?Всі мого батька згадують.

-Ну а щодо гонки то сьогодні на нашій точці не буде. Поліція почала надто уважно все рознюхувати.Але....можу запропонувати дещо іще. Підїжджай до мого гаража,я відкрию тобі іще один маленький секрет нічного міста.

-Плюс.

Я вимкнув виклик і посміхнувся сам до себе. Віктор завжди знає все і про все що стосується гонок. Насправді він мене і вмішав у них. Коли я почав навчатися в універі ми чудово подружилися,створили свою команду і тепер так і залишилися в шістьох. Коло будинку друга я був за п'ять хвилин і коли він виїхав з гаража то ми помчалися на зустріч пригодам,як би сказали в мультфільмах, а якщо серйозно то поїхали ми на гонку,де нас іще не знають. 

-Новенький,приймеш виклик від дикої кішки?-спитала мене якась дівчина щойно ми завітали на чужу територію.

-І що мені за це буде? Чи на цікавість?

Красива блондинка подивилася на мене з посмішкою,насправді мені подобалося грати в недоступного з дівчатами. Особливо котрі мене зацікавлюють. Дівчина ступила ще на крок ближче,мило посміхаючись і дивлячись у мої очі провела пальцем по щоці.Дивна спроба зваблення. Принаймні на мене таке не діє.

-Якщо запропоную гроші ти ж відмовишся.-солодко сказала вона ще ближче стаючи до мене.

-Можливо. А ти хочеш мене на землю звалити? Вже фактично лежиш на мені.

-А ти не такий простий. Ну гаразд. Давай на бажання. Будь яке. Без обмежень. 

-Це вже цікавіше. 

-Тоді наступний заїзд наш,котику.

Вона пішла від мене на ходу вимахуючи своїми довгими як у моделі ніжками.

-Я бачу ти собі вже подружку знайшов.-вималювався біля мене Стас.

-Як думаєш?Яке бажання мені загадати їй коли виграю?-спитав іще одного друга з нашої банди. Насправді сюди приїхали не тільки я і Віктор а й інші. Стас,Влад,і Божена.Єдина дівчина в нашій групі мотогонщиків. Вона є сестрою Віктора тому не дивно що обоє є  досить швидкими і запросто ухиляються від проблем. 

Пролунав свисток,що свідчило про наступну пару котрі змагатимуться. Я натягнув свої рукавиці,сів на мотоцикл і глянув на Стаса котрий наостанок сказав

-Удачі. Котику.

Одже він почув останні слова цієї блонди. Ну,Стас це Стас,не упустить можливості посміятися.Підїхавши до старту я глянув на свою суперницю. Її мотоцикл не сильно відрізнявся від неї. Такий же милого рожевого кольору як і вона сама. Прямо як барбі. Дівчина була у шоломі і подивилася на мене з подивом як я зрозумів з її очей.Все ж вона зняла його і спитала

-Де твій шолом?

-Я їжджу без шолому. Ненавиджу коли щось тисне або заважає.

-Але це елементарні правила безпеки. Якщо злетиш з траси або перевернеться він принаймні чимось врятує.

-Я не боюся смерті. 

-Ти так самовпевнено це сказав.

-Мені немає що втрачати. То чому я маю боятися того,що засну вічним сном?

Наші обміни фраз перервала ще одна дівчина з прапорцями. Дівчина збоку одягла шолом і щойно прапорці опустилися вниз як ми зірвалися з місця. Я посміхнувся сам до себе.Як же я сумував за цими відчуттями коли серце шалено б'ється,вітер розвіює волосся,колеса і двигун піді мною шумлять, і ти відчуваєш....щастя і легкість? Але блонда не здавалася, навіть встигла перегнати мене на одному з поворотів. Але я швидко наздогнав її. Скажу чесно,вона була гідною конкуренткою але не достатньо сильною. Тепер ця дівуля винна мені бажання.

-Тобі просто повезло.-сказала вона коли ми нарешті заглушили мотор.

-Угу. Але везіння мені допомогло. Тепер ти винна бажання.

-І що ж загадайте?

-Не так скоро. Я подумаю. 

-Думай. Я людина честі, тому буду чекати твоєї наступної появи. Коли закінчиш роздуми.

Вона розвернулася і показово пішла до якогось хлопця. Цікаво, я ще коли небудь побачу цю нахабу?Хіба що, як буду загадувати бажання. А в моїй голові їх уже з'явилося не мало.

***

Прокинувся я від нав'язливого рингтону мобільника. Ну кому я потрібен в таку рань? Голова розколюється,так і знав що не треба було пити з Стасом,його не перепєш. Він алкоголік із стажем. Доречі,де я зараз знаходжуся?Розплющивши очі я не побачив нічого крім темних стін,ну хоча б тут вікно шторами затулене і сонця не видно.  Намацала телефон під подушкою і побачив що це Катя вкотре дзвонить. І що ж їй треба? Вчора сама мене з дому вигнала а тепер надзвонює. Все ж я прийняв виклик,бо знаючи її вона не відчепиться.