Розділ XIV Зворотний бік сили

Вони опинилися вдома. Астрід була непритомна, і Венді звеліла покласти її на ліжко. Кол пішов у гостьову кімнату і зачинився там. Венді та Клаус стояли над подругою і не знали що робити. Просто остовпіли. Фея спала у своєму ліжечку , бо  на годиннику було три години ночі. Багато часу вони провели у тій синій кімнаті. І це їх лякало, бо вони не стежили за часом.

Вони не знали, що робити. До них у будинок можуть забратися і викрасти їх будь-хто і будь-коли. Від такої думки ставало погано і хотілося непритомніти. Астрід бездихано лежала на ліжку і не ворушилася. Венді перевірила її пульс, він був, але дуже слабкий, а дихання поверхневе. Як її лікувати Венді не знала, тому просто залишила її в кімнаті відпочивати.

• Ти добре виконала трюк, коли загрожувала Дереку. Прямо як я тебе вчив,– сказав Клаус. Йому було не менш сумно та важко. Він не глузував і не посміхався, він просто сказав щиру похвалу, щоб почати розмову.
• Дякую. - Все, що дівчина змогла відповісти.
• Ти як? - спитав він, трохи підсунувшись до неї.
• Відстійно, – тихо відповіла вона трохи згодом і в очах забреніли сльози. – Мені зараз, як ніколи, відстійно. Тому що Астрід лежить непритомна і ледве  жива. Будь-якої секунди у неї може зупинитися серце або дихання і на цьому буде кінець. А я не можу їй допомогти! - Вона почала плакати. - Кол сидить в іншій кімнаті , і якщо з Астрід щось трапиться,  ми і його втратимо. Він не зможе нормально жити. Потім і я можу потрапити під роздачу, тому  що Астрід моя подруга, і я не можу впоратися з проблемами без неї. І ти не можеш боротися без нас усіх! Ми всі пов'язані між собою, як деталі одного механізма. Якщо втратимо одного, то втратимо всіх! - Злість і біль – найнебезпечніше поєднання емоцій. Тому що вони неконтрольовані та небезпечні, безрозсудні та згубні.
• Що нам робити? – спитав він тихо подругу. - Як нам упоратися? - Він зробив пару кроків їй назустріч, щоб вона зрозуміла, що зараз не одна, і він зможе їй допомогти та підтримати.
• Я не знаю… Астрід треба показати сильнішому магу, ніж я, але ми не можемо, оскільки нас будуть запитувати, як це сталося. А правду ми розповісти не можемо, бо нас точно посадять у в'язницю адже ми фактично співучасники і всім буде все одно на те, що ми не допомагаємо, а навпаки боремося проти Меттью. Ми зараз у безвихідній ситуації.
• Давай покличемо Аврелію? Я придумаю якусь історію, як це все вийшло, і вона нам допоможе.
• А чи можемо їй довіряти? – запитала тихо Венді, підійшовши майже впритул до Клауса. - Ми вчилися з Ральфом в одній групі, тільки він був на факультеті вампірів. Ми з ним знаходилися в одній школі, Клаусе, а зараз він мало не випив мою кров. А Ніколь ... Вона напевно і не повірить нам, якщо ми це їй розповімо. Вона просто визнає нас ненормальними як і всі навколо.
• Я підійду до неї завтра і спробую все пояснити.
• А що робити з феєю? Як її вберегти? До нас  у будь-який момент можуть прийти та забрати її і нас теж.
• Ти… Ти можеш руйнувати бар'єри? Значить, і створювати їх теж можеш! - Ідея чудова. Але чи діє вона?
• Я не знаю чи зможу.
• Я думаю, ти себе недооцінюєш. Просто спробуй, коли в тебе буде сила. - Венді кивнула і пішла до вхідних дверей. Вона була дуже втомлена, але задля безпеки була готова спробувати створити бар'єр. Навряд чи вийде, але хоча б спробує.

Підійшовши до дверей, Клаус у цей час стояв за нею, вона поставила руки і уявила, як цей бар'єр повинен виглядати, що повинен захищати. Поставивши руки долонями вгору, вона почала щось чаклувати, а Клаус за цим спостерігав. Будинок почав покривати бар'єр це було дуже помітно і всі перехожі, які були на вулиці, помітили це. Вони дивилися з жахом на обличчях і почали тікати, а у Венді знову на руках з'явилися рани. Це як побічні ефекти: сильна втома та порізи на руках. Знову було дуже боляче. Коли весь будинок був у прозорому бар'єрі, то це виглядало так, ніби будинок у прозорому міхурі. Цим міхурем був бар'єр,через  який ніхто не зможе пройти.

Після закінчення установки бар'єру, Венді знову впала на підлогу. Втома просто вбивала її як і Астрід, яка майже вмирає від неї. Венді згадала як Дерек казав, що якщо Астрід використає свою силу, вона помре і це майже збулося. Вона ризикнула заради друзів і зараз вмирає буквально на очах, а Венді мала заради неї спробувати створити бар'єр і це вийшло. Так як Астрід була смілива,так і її подруга спробувала зробити неможливе. Тепер вони знають, що їхня сила здатна на щось більше.

• Ти велика розумниця! - Клаус хотів обійняти подругу, але та поставила руку наче зупиняючи його рухи ,і той відійшов.
• Дякую. - Венді встала на ноги і пішла до своєї кімнати, щоб залікувати руки, які кровоточили ще з перших порізів учорашнього дня. – У мене є припущення.
• Ти про що?
• Я думаю, що наші сили мають дві сторони. - Клаус подивився на неї ,нерозуміючи  що вона каже. Вони пдійішли до кімнати Кола і покликали його. Зараз було про що поговорити, і це  терміново.
• Коле, ми знаємо, тобі зараз дуже погано, друже, але нам треба поговорити,-сказав Клаус.
• Не зараз, прошу, - сказав той, дивлячись у вікно .
• Ти частина команди і не тобі одному зараз погано, якщо хочеш сидіти і страждати, то, будь ласка, а якщо хочеш допомогти врятувати Астрід, то швидко спускайся у вітальню і поговоримо, – сказала Венді. Трохи жорстко, але він не може страждати, поки вони вирішують загальні проблеми. Друзі разом спустилися у вітальню. Венді замотала руки та сіла на диван, хлопці  приєдналися до неї.

Хвилинку всі мовчали.

• Я спромоглася створити бар'єр навколо будинку, - сказала Венді, дивлячись на Кола. Він нічого не відповів. -У мене є припущення, що наші сили можуть мати іншу сторону. Тобто я можу створювати бар'єри та руйнувати. Можливо, у ваших сил теж є протилежна дія.
• У мене супер сила. Це означає, що я можу бути сильним чи слабким? - запитав Кол. Злість і біль ще читалися в ньому.
• Я думаю, у тебе не зовсім супер сила. Я думаю, ти можеш руйнувати або створювати. Як, наприклад, ти зміг зруйнувати ланцюги у вежі, але також, я думаю, ти зможеш щось полагодити. Як приклад -якийсь механізм чи зброю.
• Добре, перевіримо. Зламай щось, - звернувся Клаус до друга. Венді пішла та принесла розкладачку. Її каркас був із  дуже міцного металу, може підійде як перевірка.
• Ось. Зламай це, а потім полагодь. - Кол послухався подругу. Він активізував свою силу і розгромив розкладачку в друзки. Сталося це за секунду, і не вартувало величезних зусиль. Потім він узяв усі зламані деталі до рук і почав якимось чином їх з'єднувати між собою, начебто пазли. Тільки він був дуже сильний і тому з кожною деталлю каркас ставати все щільнішим, ніж раніше.
• Вау. Твоя теорія підтвердилася, – сказав Клаус. - А що я тоді можу? - Венді нічого не відповіла, а просто дивилася в підлогу.
• У мене поки що немає ідей. Подумаємо про це пізніше, зараз треба подумати також про Астрід. Тобі, напевно, не сподобатися наша з Клаусом ідея, але немає іншого вибору. - Кол насторожився і навіть не почувши ідею, почав сумніватися. - Треба запросити Аврелію сюди, щоб та вилікувала Астрід.
• Ні. Ні ні! Виключено. Ми не можемо ризикувати, всі можуть дізнатися, що трапилося.
• Але в нас немає іншого вибору. Треба ризикнути заради Астрі, - сказав Клаусу і Колу нічого не залишалося, як просто погодитися.