Розділ VIII Хочеться стати звичайними підлітками.

Час минав. Незабаром новорічний бал, якого всі так сильно чекають. До нього залишилося трохи менше трьох тижнів. Друзі сиділи у їдальні(навіть Ніколь до них приєдналася сьогодні). Канікули розпочнуться за кілька днів. Усі шкільні перевірки, точніше випробування з усіх предметів, пройдено. Це добре, тому що всі зможуть побачитися з сім'єю і провести з ними часу більше, ніж зазвичай. Але не всі роз’їдуться на канікули. Хтось їде на всі вихідні до рідного острова, а  хтось на пару днів. Наші друзі залишаються у школі  на весі канікули. Тільки Кол після балу поїде провідати маму.

• Цього разу Володаркою була  дівчина. І це вона нам дала такі покарання, – сказала Венді. Ніколь здивовано подивилася, але потім згадала, що Клаус казав, що їм надала покарання Володарка та вона вже забула про це. Хоча це все було не так давно.
• Так, вона забороняє робити візу до людського  світу. Останнім часом ніхто не зміг отримати її. Ну і  ,врезультаті,  вона їх зовсім скасувала, - сказала Астрід, знову роблячи щось у телефоні та періодично поглядаючи на хлопців та дівчат.
• Як її  хоча б звати? - запитав Клаус, обіймаючи  Ніколь за плече.
• Не впевнена,  але, здається,  Долорес  Вімс, – сказала Венді. Вона давно не читала  столичних новин, але все ж таки пригадала ім'я нової  Володарки.

Тут до столу підійшов Тайлер і покликав Венді на розмову наодинці. Та встала з-за столу і пішла за ним у далеку їдальню. Вони з друзями говорили, але він їх перебив і вона не розуміла, навіщо Тайлер її туди тягне.  Руки у нього були теплі, як і властиво перевертню. У перевертнів кров гаряча та приємна. Навіть у холодну пору вони тебе зігріють. Він тягнув Венді за руку , і коли вони прийшли в куток їдальні  зупинився і почався діалог.

• Тайлер, ти щось хотів? - спитала дівчина з допитливим обличчям.
• Венді , я хотів запитати, чи не підеш ти зі мною на бал? – Стоп! Що? Він зараз серйозно? Вона там про Володарку говорила, а він її на бал запрошує?
• Я думала, тобі Астрід подобається.
• Так і є. - Навіщо він це ляпнув  незрозуміло нікому. - Просто я знаю, що Кол вже запросив її на бал. Ось я і подумав тоді, що Клаус, напевно, запросить Ніколь, так як вона його дівчина, а ти, за моїми розрахунками,  залишаєшся без пари тому ... - Він все ще говорив те, чого краще не варто говорити.
• Тобто ти мене кличеш із жалю? - Та подивилася на нього з усмішкою, розуміючи,  що він не хотів її образити, але вийшло трохи інакше.
• Ну ні, не з жалю, а тому що тобі нема з ким іти на бал і мені  теж,  тому ми можемо піти разом і просто повеселитися. - Венді подумала якийсь час. Все-таки Тайлер вміє викручуватися із ситуації.
• Гаразд. Добре. Давай підемо разом. - Вони домовилися і Венді повернулася до друзів.

Поки вона йшла, хтось буквально залітає в їдальню  і закричав на весь голос:

• УВАГА ! УВАГА! НАПАД НА ЗВИЧАЙНИХ ЛЮДЕЙ. ВБИВЦІ - ВАМПІРИ АБО ОБОРОТНІ? МОЖЛИВО , АСТРИД, КОЛ, КЛАУС І ВЕНДІ ЗАМІШАНІ В ЦЬОМУ! НОВИЙ ВИПУСК НОВИН!

Після такого у друзів очі на лоб полізли. У Астрід піднялася температура, Клаус весь зблід, у Венді серце мало не зупинилося, а Кол мало не подавився їжею, яку він їв у цей момент.

Венді підбігла до хлопця ( той був із молодших класів і в руках у нього була чарівна газета новин), вихопила її у хлопчика і пішла до столу. Усі, хто був у їдальні, теж підійшли і взяли кожен собі по газеті.

У газеті було все те, про що говорив  хлопчик. Тільки ті звинувачення проти них є необґрунтованими.  Вони не могли вийти зі школи-це раз. По-друге, вони не могли поїхати до столиці. По-третє, у компанії немає ні вампірів, ні перевертнів. Ніколь, Тайлер, Ральф не є частиною їх компанії і вони не були присутні у той момент, коли guys пішли до Меттью. Друзі  вибігли з їдальні та побігли до директора. Тільки Ніколь залишилася сидіти на місці і до неї відразу підсів Ральф.

У кабінеті директора:

• Директоре, це не ми! Ми не влаштовували нападу на людей! Ми навіть зі школи не могли вийти! - Астрід взяла все у свої руки і навіть без дозволу зайшла до кабінету директора.
• О, господи, ви? Налякали мене. - Директор щось писав у якихось паперах іІ не очікував такої ефектної появи компанії друзів. – Так, Астрід ,я знаю що це не ви!
• Це наклеп на нас у газетах! -вирвалося з рота Клауса.
• Я згоден, але тепер про вас знають усі і кожен у всіх містах та на островах чарівного світу. Це теж велика проблема.
• І що нам робити? - Одночасно сказали Венді та Кол.
• Нічого! Я вас прошу нічого не робіть! - суворим голосом і з не менш суворим поглядом сказав директор. - А зараз мені і вам треба відпочити. У мене ще купа документів на шифрів (шифр-по-людськи це щось на кшталт підпису).

Діти вийшли з кабінету та  повернулися до їдальні щоб забрати свої речі. Клаус попрощався з Ніколь і з Ральфом, які на той момент ще сиділи за їхнім столом. Друзі пішли до шкільного саду, де, напрочуд,  було багато людей, потім у одну кімнату відпочинку, далі у кімнату відпочинку в іншій частині школи . І все було дарма! Скрізь було багато людей, і кожен із них тримав газету, в якій вони були на обкладинці. Всі від них відверталися, коли ті проходили поряд. Усі школи почали говорити про них як тоді після шкільного госпіталю. Тільки цього разу все було ще гірше. Всі цуралися  них, ніби ті їх, реально, можуть вбити. Але ж це не так!

Врезультаті вони вирішили підійти до огорожі школи. Там точно людей не буде. Так і виявилося, на їхнє щастя. Всю дорогу вони не розмовляли. Якщо хоч слово вислизне із їхніх вуст, вся школа почне говорити, що це змова. Чи у  всіх учнів школи  голови немає на плечах ? Чому вони вірять у те, про що надруковано в газетах?

Кілька днів тому, коли Кол запросив на бал Астрід, всі друзі почали говорити про це. Кол одразу розповів усе другові, а Астрід своїй подрузі. Це була несподівана новина. Клаус та Венді були раді за своїх друзів. Цікава пара вийшла. Але поки вони не зовсім пара, просто йдуть разом на бал . На відміну від Астрід та Кола,  інша пара не розповіла про той незручний момент своїм друзям. А навіщо, подумали вони? Але їхня напруга кілька днів була помітна на відстані більше одного кілометра. Вони так і не поговорили наодинці. Можливо це і на краще.

• Що це за нісенітниця в газетах про нас?! - Як тільки вони підійшли до паркану,  почав кричати Клаус.

• Заспокойся, твої  крики нам зараз взагалі не допоможуть! – сказала Венді. Той подивився на неї, вона це відчула. І більше Клаус не кричав від обурення.
• Що нам робити? – запитала Астрід.
• Може, нічого? Хоч раз може послухаємо директора? – сказав Кол. Всі інші  подивилися на нього так, ніби він дурень. Через кілька секунд пильного погляду на нього,  він зітхнув. -  Так ми ж ніколи не дослухаємось до директора. Та й дурні ж ідеї я пропоную. - Друзі  посміхнулися з такого жарту чи навіть посміялися, але це не спрощувало того факту, що їх всі боялися і  всі про них говорили.
• Потрібно  ввечері  зателефонувати батькам . Запитати, що там відбувається на островах і в столиці. Ми, їхні діти, теж можемо постраждати від такого впливу газет і новин на людей, - сказала Астрід спокійно.
• Так, згодна, – погодилася Венді. Вона присіла навколішки і дістала люстерко та поклала  його на підлогу. Що вона робить? - Відійдіть! - сказала відьма і друзі слухняно зробили те, що вона веліла.
• Що ти робиш? – запитав Клаус з нерозумінням.
• Я зараз за допомогою люстерка спробую створити заклинання і  побачити,  хто вбиває людей і чи правда те, що людей вбивають вампіри і перевертні.
• Це дуже довге заклинання. Ти сама казала, що його можуть робити тільки випускники… - Астрід не встигла договорити, як Венді створила заклинання. Друзі стояли в колі, а дівчина з люстерком  всередині нього.