Розділ V Сіль

Через три дні Венді вже майже розшифрувала листа Меттью. Вчителі мають повернутися сьогодні, а за тиждень у Кола день народження. Венді не спілкувалася з Клаусом після їхньої сварки, а от Астрід та Кол багато часу проводили разом. У всіх були справи та заняття, уроки та домашнє завдання.

- Венді вимкни світло. Мені треба рано вставати на пари, – сонним голосом сказала Астрід. Адже було три години ночі.

- Зачекай, Астрід, я майже вже розшифрувала листа. А на пари ти все одно спізнюєшся.

- Ні цього разу я не запізнюся, я з Колом домовилися зустрітися перед уроком.

- Ага, значить із Колом домовилася зустрітися. - Ця фраза пролунала неоднозначно і з усмішкою.

- Так, Венді, але це щось  означає? - Русала підвела голову і подивилася на подругу трохи прижмуреними очима так як через яскраве світло дівчина не могла нормально дивитися на подругу.

- Що саме? - Венді відвернулася до вікна і нечутно розсміялася.

- А те, що ти на щось натякаєш. - Астрід вже повністю розплющила очі.

- Я … натякаю? Ні, що ти. І , взагалі, тобі вставати треба рано, тому спи. Я теж уже вимикаю світло. - Венді зробила те, що сказала і лягла в ліжко, сховавшись під  ковдру.

Вранці ,на подив, Астрід і справді рано встала і майже не запізнилася на зустріч із Колом. Вона була просто розгублена : не знала що одягнути і як нафарбуватися, але Венді їй допомогла та заспокоїла, і Астрід впевненою ходою, наче  королева, пішла на місце зустрічі.

Знову пройшов день .Венді було самотньо, оскільки вона посварилася з Клаусом і майже не спілкувалася з Колом та Астрід.

Після уроків Кол підійшов до відстороненої Венді.

- Венді, Венді! – дорогою до гуртожитку він підбіг до неї.

- О,  Кол! Вітаю! Ти щось хотів?

- Сьогодні у Ніколь повне перетворення на вампіра, - сказав Кол, трішки поправляючи своє волосся.

- А, точно. Але мені яке до цього діло? Я з нею не часто спілкуюся. - Венді не спілкувалася з нею часто через її характер. Вона  ненавиділа зарозумілих людей і людей з високою самооцінкою. А Ніколь була повною протилежністю Венді і не відповідала її принципам.

- Ну ти не хочеш відвідати захід, підтримати? – запитав Кол.

- Я, гадаю, ні. Мене більше зараз цікавить те, що ви там з Астрід обговорюєте? Ну, якщо не секрет, звичайно.

- Та  ми радимося з приводу мого дня народження. До речі, вона сьогодні була така гарна! Якщо чесно, я не дуже хочу його святкувати, але дуже  хочеться провести час з вами.

- Та вже зрозуміло. Приємно, звичайно, що ти хочеш провести час із нами всіма, але, на жаль, я навряд чи зможу прийти на твій день народження. Я не хочу зайвий раз зустрічатися з Клаусом, бо мені неприємно, коли він проявляє грубість по відношенню до мене. Я розумію, що, можливо, неправильно вчинила тоді, але він не мав права кричати на мене, - сказала Венді з сумним обличчям, але в кінці на ньому можна було розглянути емоцію агресії.

- Та я згоден, він вчинив некрасиво, але ти повинна розуміти, що на нього починають діяти побічні ефекти від протиотрути на укус вампіра. Насправді, дуже дивно те, що у нього до цього часу не виникало відчуття дискомфорту як це буває при введені протиотрути. Зазвичай, там дуже складні побічні ефекти.

- Мені тепер байдуже відносно  нього та  його подружки. Мене взагалі їхні проблеми не стосуються.

- Ну, чини як хочеш,але тільки на мій день народження 11 числа приходь обов'язково. Я тебе запрошую. Він проходитиме у кафе за школою. – і вони розійшлися по своїх  кімнатах.

Десь  о 23:46. Венді продовжувала розгадувати зашифрований лист від Меттью.  Астрід, з невідомої причини, не було в гуртожитку в такий пізній час. Венді не стала хвилюватися,  можливо, вона знову  заговорилася з Колом. Але цього разу все було не так. Раптом до кімнати вбігає Астрід. Її обличчя було перекошене від жаху.

- Венді, біжи швидше за мною до гуртожитків вампірів і захопи з собою книгу про них. - Астрід  почала тягнути Венді з ліжка. Та вже одягнула піжаму і не була готова до цього, але слухняно зробила так, як сказала її подруга.

Вони зі швидкістю світла прибігли до кімнати Ніколь. Та лежала на ліжку вся тремтіла, крутилася, із рота йшла піна.Було страшно, що вона зараз втратить свідомість. Було дуже страшно .Біля ліжка стояли Клаус та Кол.

- Що відбувається? Ви що отруїли її? – Венді була шокована побаченим.

- Ти що! Ні ,звичайно! – сказала Астрід. Венді дістала книгу, але нічого не знайшла. З допомогою заклинання вона дістала ліки від алергії для вампірів. Їх навчали цьому на уроках з «допомоги заклинань». Добре, що в неї на факультеті був цей предмет. Вона попросила Кола і Клаус взяти її за ноги і за плечі, щоб Венді змогла влити в рот вампірші ліки. Вона зробила це, і Ніколь перестала тремтіти і поринула в глибокий сон. На годиннику вже було 00:01. А це означало, що Ніколь більше ніколи не подорослішає, не постаріє і ніколи не помре від старості.

- Венді, як ти це зробила? Ти просто молодець! Дякую велике тобі що допомогла! – Кол одразу почав хвалити Венді. Їй було дуже приємно.

- Венді ,відійдемо поговоримо, – підійшов до неї Клаус. Вона кивнула йому і вони вийшли з кімнати. – Венді, спасибі, що допомогла. Ми б без тебе не впоралися.

- Немає за що. Я просто зробила те, щобзробив би кожен. - Вона вже зібралася йти, але Клаус схопив її за руку. Вона ж зупинилася і повернулася до нього обличчям, подивившись на нього нерозуміючим поглядом.

- Венді, вибач мені за те, що тоді накричав на тебе. Пробач! Просто я був дуже злий на тебе за те, що ти говорила з Меттью. Я хвилювався за тебе. Мене здивувала твоя сміливість. Ти вчинило неймовірно. Я не наважився б підійти до нього, а ти не побоялася ризикнути.

- Ти теж вибач мені за те, що я не обговорили все з вами. Я хочу виправити свою помилку, тому хочу запросив вас всіх завтра до себе, щоб обговорити те, як я розшифрувала лист Меттью.

- Добре, я передам Колу та Астрід. А Ніколь, я думаю, треба відпочити.