Розділ IV Через світи та всесвіти

Минув тиждень, друзі гарно спілкувалися. Все було добре. Тільки Ніколь поводилася якось відсторонено. Це було дивно і незвично для такої вампірки. Вона часто відсторонено дивилася у вікно і літала у хмарах на обіді та  уроках.

Нарешті  настав Хелловін. Друзі план дій обговорили, але не стали вплутувати Ніколь, не хотіли створювати їй якісь проблеми.

Астрід,  як завжди, вирядилася. Вона була в чорній довгій сукні, а зверху кофта із прозорої сітки. Волосся було розпущене. Туфлі на не дуже високих підборах,  маленька сумочка на ланцюжку гарно висіла на її плечі. Макіяж був витончений та професійний. На руці - родинна каблучка, яка передавалася з покоління в покоління в сім'ї Веллів. Її прадід, а потім і дідусь з батьком, служили  королівській родині русалок.

Венді  одягнулася в спідницю :знизу-  звичайна чорна, а зверху ще прозора з фатину. Також на ній була чорна майка-топ та джинсова куртка, а на ногах кеди. Волосся зав'язане у високий хвіст, а попереду симпатично звисали два пасма. Макіяж був скромний: лише помада на губах і туш  на віях.

Кол  одягнув джинси, білу сорочку та смолисточорні кеди. Волосся було красиво укладене.  Він виглядав розкішно.

Клаус був одягнений у чорні штани, білу сорочку, яка була неохайно заправлена в штани і не до кінця застебнена. Волосся було неохайно скуйовджене, але Клаус виглядав стильно і дуже  сучасно.

Друзі зустрілися біля входу до гуртожитку.

- Дівчата, ви виглядаєте просто чудово ... - сказав Кол тихо ,так як від здивування та від витонченості дівчат він ледве дар мови не втратив. Клаус просто дивився на подруг і навіть нічого  не додав до компліменту Кола.

– Ви, хлопці, виглядаєте дуже стильно, – сказала Венді, а Астрід  її підтримала. Через пару хвилин, допоки вони просто дивилися один на одного, Венді помітила, що поруч з Клаусом немає Ніколь.                                                                                                                                                                      – Клаусе, а де Ніколь?

- Гм, та вона не прийде. Вчора сказала, що їй потрібно буде поїхати до столиці та взяти все необхідне для її шістнадцятиліття. І на Хелловін вона не встигне приїхати.

- Дивно якось, – сказала Астрід.

- Так. Але гаразд. До речі, Клаус як ти почуваєшся? Ще не почалися побічні ефекти від протиотрути? - запитала Венді.

- Ні, все нормально, навіть, якщо чесно, я почуваюся просто чудово! Венді, до речі, ти бачиш мертвих  чи ні?

- Ні поки що все нормально.                                                                                                                                                       Відьми та відьмаки на Хелловін можуть бачити померлих. Ті починають розмовляти з ними і якщо чарівник почне з ними контактувати, то мертвий зможе проникнути в тіло мага і потім через нього потрапити у світ живих. Це дуже небезпечно і  всіх магів вчать цьому на спеціальному уроці.

Друзі  після короткого діалогу пішли на вечірку. Всюди були прикраси на Хелловін. Їх швидше за все взяли в людському  світі. Так як у чарівному світі і справді існують чарівні істоти то який сенс вампірам прикидатися вампірами і так з іншими. Тому Хелловін це просто спосіб повеселитися. А  всі маги бояться цього дня, щоб випадково не впустити дух мертвих у світ живих.

Вони дійшли вже  до входу  на вечірку. Було спочатку трохи страшно, адже минулого разу тут помер  рок-гурт, але згодом  всім стало байдуже. Головне повеселитися.

Кол і Астрід одразу  пішли танцювати. Клаус підійшов до бару за якимось напоєм. Венді ж сіла не диван і дивилася, як друзі танцюють.

Згодом до Венді  підійшла Астрід.

- Венді, чого сидиш?  Пішли танцювати, коли ще у нас буде така можливість?

- У нас ще багато справ на сьогодні, ти ж знаєш про це. І я боюсь зустріти тут мертвих. Проблеми будуть сильні. Я вже бачила кількох при вході на вечірку. Добре, що вони відстали від мене.

- Та ну, давай потанцюємо! Переживаєш ще  із-за мертвих. Якщо ти вдень поруч з нами, то вони не зможуть до тебе підібратися, і ти не почуєш їхнього голосу, якщо танцюватимеш і слухатимеш музику. — І Астрід потягнула подругу танцювати. Пізніше до них приєднався Клаус.

Венді побачила як хтось виходь із клубу. Він був загорнутий у плащ. Потім дівчина подивилася на годинник, який був на стіні. Вже було пів на десяту. Незабаром треба буде йти на зустріч.

- Хлопці, нам час! – крикнула Венді занадто голосно через жахливо гучну музику. І хлопці прийшла до тями і пішли за Венді до виходу.

– Венді, ми могли ще двадцять хвилин танцювати! - почала обурюватися Астрід.

- Астрід, краще прийти вчасно. - Астрід подивилася на Венді і та відвернула голову, мабуть, вона образилася. - Клаусе, Коле, ви взяли арбалети чи ножі? Ну хоч якусь зброю?

- Звичайно. Тільки ми не брали з собою на вечірку, а залишили в коридорі дорогою до кімнати відпочинку там де буде наша зустріч.

- Добре, – сказала Венді і вони всі  швидким кроком пішли в зазначене місце. Всюди було багато мертвих, але чарівниця намагалася не звертати на них увагу. Поки що це виходило в неї.

Прийшовши до кімнати відпочинку, вони побачили темну постать у центрі зали. Всі були готові до зустрічі. Хлопці були з повним комплектом своєї зброї. Астрід стояла поряд з Венді за ними.

- Вітаю, дорогі друзі, – сказав незнайомець у плащі. І раптом він різко зняв  із себе плаща і друзі побачили його бліду шкіру,  темне і коротке волосся ,а на руках виднілися вени, в них майже не було крові.

- Ми тебі не друзі та не помічники, – твердим голосом сказала Венді.

- Оу, тепер зрозуміло, хто тут найсміливіший. Давай, Венді, не соромся, задавай питання, які тебе цікавлять. Мабуть твої друзі не такі сміливі, як ти думаєш. Завжди доводиться все робити самій, як це і було все твоє життя, адже так? – Голос був як у якогось клоуна. Він ніби з неї насміхався. Венді подивилася на хлопців і зробила крок уперед  до незнайомця.