Глава III Інформація

Венді встала рано-вранці і відразу пішла до бібліотеки. Всі ще спали ,тому вона була там зовсім одна. Після вчорашнього сюди навряд чи хтось прийде, і її це  тішило. Дівчина дістала книгу про демонів, яку знайшла на полиці в бібліотеці і почала читати історію їхньої появи.

             Історія про те,  як з'явилися демони:

У давнину, коли панував мир і спокій, на світі були чарівники, вампіри, перевертні, русалки та мисливці. Вони всі жили у мирі, але одного разу вампіри і перевертні вирішили розпочати війну проти магів за те, що ті,  на їхню думку, сильніші та у них багато заклинань і можливостей.

Перевертні та вампіри пішли в стародавній ліс і знайшли там нових магічних істот – це були феї. Але вони не були з крилами, так як ми  звикли собі їх уявляти. Вони були схожі на добрих духів, що світилися, допоки летіли. І вони часто допомагали пораненим звірам.

Магічні істоти вирішили поговорити з феями, адже вони були довірливі і не вірили в зло. Феї думали, що потоваришували з вампірами і перевертнями, і розповіли про серце, яке дає їм радість і щастя. За допомогою нього вони контролюють себе та допомагають оточуючим.

Вампіри захопилися ідеєю знищити серце та підпорядкувати їх собі. Тоді вони змогли б подолати відьом і відьмаків. Так і сталося: феї втратили свою  волю і перетворилися на червоних і жахливих духів. Прозвали їх демонами. Вони нападали на відьом, але мисливці їх і русалок захищали і допомагали їм. Відьми-ясновидиці подивилися в майбутнє і знайшли там людей, які зможуть повернути демонів у їхній колишній вигляд. Це пророцтво вони написали на сувої.

Пізніше вампіри та перевертні більше не могли утримувати таку силу у своїх руках і демони відлетіли до своїх лісів. Вони поселились біля  свого розбитого серця, яке раніше вчило їх любити.

Після вивчення матеріалу Венді вирішила прочитати наявну інформацію про учнів своєї школи. Швидше за все, хтось із колишніх учнів цієї школи вирішив напасти на нас. Не знаючи ,заради чого він так вчинив, але було ясно , що це точно зробила не людина.

Вона знайшла кілька імен: Кетрін Уайт, Меттью Демсон та Колін Мілс. Усі вони були сильними магічними істотами. Кетрін-перевертень, Колін-маг, Меттью-колишнім мисливцем.

Венді стало цікаво: чому колишнім мисливцем був Меттью. Хіба таке буває? Але раптом її думки перервав хтось, поклавши руку їй на плече.

– Клаус. Ти мене налякав! – сказала Венді, повертаючись до нього обличчям.

- Вибач, дорога.

- Ти щось хотів? Як Ніколь почувається? - сказала чарівниця, закриваючи книгу, яка лежала перед  нею на столі і піднімаючись з місця, щоб покласти її на полицю.

- Ніколь? Нормально, тільки ми з нею вчора трохи посварилася. Їй не сподобалося те, що я її не захищав. Але я не міг захищати у такий відповідальний момент усіх! Я- мисливець і допомагав тим, хто, на мою думку,  був у небезпеці. Вона ж була на той момент під захистом іншого мисливця.

Венді його підтримала, заспокоїла. Сказала, що не треба нервувати. А потім, коли її друг трохи прийшов до тями, сказала, що піде до директора, тому що вона знайшла щось дивне. Домовилися вони зустрітися у бібліотеці. Було з одного боку дивно, що Клаус зайшов до Венді, а з іншого боку тільки вона його по-справжньому вислухала б.

Венді пішла в кабінет директора, щоб запитати з приводу нападу та про Меттью.

- Привіт, Професоре! Можна увійти? – сказав Венді, постукавши у двері.

- Так, звичайно, Венді, проходьте. - сказав директор, відриваючи свій погляд від якихось документів на його столі.

- Професоре, розкажіть, будь ласка, що Ви можете сказати з приводу вчорашнього нападу. У Вас є припущення, хто це міг бути? – поцікавилася Венді. Директора здивувало це запитання, і він зневажливо глянув на дівчину.

- Так є. Але Венді тобі не можна втручатися у справи столиці. Ти ж це знаєш?

- Так, професоре, я знаю і погоджуюсь. Гадаю, що саме Ви можете розповісти мені про Меттью Демсона? Чому він перестав бути мисливцем? Хіба таке можливе? - Дивне питання, але воно дуже цікавило Венді.

- Відчуваю, Венді, що ти сьогодні засиділась у бібліотеці? - Директор підвівся і підійшов до неї ,щоб дівчина уважно вислухала його.

- Всього пару годин, –  посміхнулася вона. Насправді Венді багато часу приділила пошукам.

- Ну добре, я тобі розповім. Меттью був талановитим учнем, він був мисливцем, як ти це знаєш. Але в останньому класі він знайшов і підпорядкував  собі демонів і за допомогою них напав на своїх однокласників, які його обзивали, а потім і на весь клас. Його дія йшла в розріз з  діями мисливця, і його ген зрадив його та перетворив в звичайну людину. Від такої зміни в його організмі ,він втратив контроль над демонами, і вони знову пішли в ліс. З того дня його ніхто не бачив.

- Напевне, він відпочив після змін в організмі і знову підпорядкував собі демонів. Але навіщо це йому? Ви ж професоре знаєте його добре,бо Ви ж навчали його?

- Так, я вчив його. Він був розумним, але буйним хлопчиком. Його батько був злочинцем,за що був відправлений в інший всесвіт у магічну в'язницю. Але перш ніж його схопили,  батько навчив його, що люди повинні слухатися тільки його, а якщо вони не хочуть, то треба їх змусити.

- Мені його дуже шкода, професоре. Він не заслужив такого.                                                                  Схвильована Венді пішла з кабінету директора на зустріч із друзями до шкільного саду. Там на неї уже всі чекали .

- Венді, привіт! Де ти була? - Астрід підбігла до неї і обняла.

– Спочатку я була у бібліотеці, а потім пішла до директора, щоб дізнатися  про Меттью.

- Хто такий Метью? – усі запитали одночасно.

І Венді почала  розповідати все, про що вона дізналася. Хлопці іноді не все розуміли з її розповіді та  вона пояснила, що вона має на увазі.

-Зрозуміло. У нас зараз тривають практичні уроки. Ми битимемося з перевертнями і вампірами. Такі заняття мають проводитись в 11 класах, але через напад нам дають таку складну програму зараз, – сказав Клаус.