Глава II Вугілля

Минуло кілька днів без пригод,а у вівторок Венді підійшла до Клауса і подякувала йому за сукню та   запитала:»Чому саме така?» Він відповів: «Тому, що мені цікаво:чи ти одягнеш її». Ну, це ж Клаус! Він і не міг відповісти інакше. Так усі інші дні пройшли, як завжди. Венді майже не спілкувалися з Клаусом, він був зайнятий відносинами з Ніколь. Астрід багато часу проводила з Колом, але за  традицією, вони всі разом сиділи за обідом або вечерею за їхнім столом і спілкувалися.

Ось настав вечір п'ятниці. Завтра концерт. Він починається о восьмій вечора і йтиме до ранку. Венді та Астрід спілкувалися про завтрашній день, сидячи на своїх ліжках.

- Венді, ну що ти вирішила? - запитала її Астрід.

- Ти про що? - зі здивуванням запитала дівчина. Венді в цей час гортала журнал, але відволіклася від свого заняття, коли Астрід її запитала.

- Ти одягнеш завтра сукню, яку Клаус подарував тобі?

- Так, -з  усмішкою відповіла Венді, - але я її злегка  підкоригую і ти мені з цим допоможеш.

- Ха, план хороший. Змінити твою сукню -цікава ідея. Що на це скаже Клаус?

- Ось завтра ввечері і побачимо. Вранці підемо до магічної майстерні на моєму факультеті і підправимо сукню. - Дівчата домовилися та лягли спати.

Рано-вранці вони піднялися і пішли до майстерні. Там були швейні машинки, тільки винахідливіші ніж у людей. Скоро з-під рук майстрині вийшла вишукана сукня з гарною блискавкою на спині, а плечі залишились відкриті. Так вона виглядала стильно.

Групи  приїжджали до кафе за територією школи, але на цьому ж острові. У кафе пускали із тринадцяти років та якимось чином там були і молодші класи. але потім їх попросили залишити заклад за кілька хвилин.

Дівчата ж після майстерні повернулися назад у свою кімнату і почали готуватись до концерту. Ну ,точніше, тільки Астрід, бо їй точно не вистачило б півгодини для того, щоб зібратися. Тому вона почала чепуритися за вісім годин до концерту.

Астрід  думала чи сережки , які подарував їй  Кол, пасують до  її сукні, що взути і  багато інших дрібничок турбували її.  Венді їй допомагала вибирати. Сама ж не збиралася так рано, а просто сиділа на ліжку,  гортаючи журнал.

Вже 19:30, а це означає, що концерт через півгодини. Дівчата вже готові. Хлопці обіцяли за ними прийти, можливо, ще після концерту вони захочуть розважитись на атракціонах або кудись піти.

Дівчата вийшли із гуртожитку. Багато народу йшло на той концерт, але Клаус і Кол відразу впізнали своїх подруг. Вони були чудові: і хлопці, і дівчата.

- Привіт, хлопчики! - з чарівною посмішкою сказала Астрід, дивлячись на Кола, який був приємно вражений виглядом своєї подруги. "Вона приголомшлива!" -  промайнуло в думках у Кола, коли він дивився на Астрід. Такі ж думки були і у Клауса ,коли дивився на Венді. Але Клаус, навідміну від Кола ,майже одразу перекинув свій погляд в бік Ніколь, яка  була теж тут, стоячи поряд з Клаусом.

- Дівчата, ви виглядаєте чудово! - сказав Кол своїм подругам.

- Гм… - Клаус хотів щось сказати, але зупинився.

Пізніше він звернув увагу на те, що Венді змінила сукню і вирішив запитати її про це.

- Венді, ти змінила сукню, яку я тобі подарував? 

- Так, змінила. Пробач Клаус, але воно було надто коротка для мене. Я її трохи підкоригувала, – сказала Венді, дивлячись на обличчя Ніколь, яке вже почервоніла від злості.

- Давайте вже вирушимо на концерт, а то спізнимося! - нагадала Астрід, піклуючись про те, щоб Ніколь їх не вразила  вампірським поглядом.

Вони вийшли за межі школи та телепортувались у парк ,де було це кафе та ще багато всього. Вони зайшли до кафе, де вже все готувалося до концерту гурту.

Хлопці, до речі, були одягнені в сучасний одяг якраз для вечірки. Але оскільки вони мисливці, у них завжди має бути якась зброя про всяк випадок. У них сьогодні були лук та стріли.

Всі пішли одразу до барної стійки, тому що їм ще немає вісімнадцяти і вони не могли замовляти міцні напої. Тому Астрід взяла собі лимонад, Кол енергетичний напій, так само як і Клаус з Ніколь. Венді взяла каву, бо вона її обожнює, хоча п’є не  часто.

- Хлопці, концерт уже розпочинається! - із захопленням кричала Астрід, яка бігла ближче до сцени, тягнувши за собою Кола. Венді сиділа біля бару і дивилася на концерт і десь краєм ока вона бачила, як Клаус та Ніколь веселяться, але не надала цьому значення.

- Венді,  щось не так із Колом! - раптом підбігли до неї Кол з Астрід.

- Що таке? – насторожено запитала чарівниця.

– У нього інстинкт мисливця спрацьовує. Щось недобре скоро станеться, - сказала Астрід і раптом через секунду скрізь вирубалось світло і на сцені пролетіла якась червона погань.

Спочатку багато хто подумав, що це спецефект, але всі мисливці, які були в залі, знали, що щось не так. Хлопці підбігли до сцени і побачили, що вся рок-група на сцені лежала на підлозі і не рухалась. Вони підійшли ближче, і Венді побачила біля тіл рокерів шматочки вугілля. Вони були мертві! Венді зрозуміла, що раз біля них було вугілля, то це означає…

- Кол, тут демони! Вони вбили їх! – закричала дівчина. Кол тут же дістав свій лук, який висів у нього на плечі і стріли. Знову все стало темним і раптом знову щось зачервоніло. Кол вистрелив і поцілив у нього і воно одразу зникло. Так ще одного і ще. Але їх стало надто багато. Інші мисливці теж не справлялися. Зовні створіння були ще більшими. Люди бігли до школи, незнаючи що робити.

- Клаусе, ти де? Іди допоможи , ти ж син стародавнього роду мисливців, – сказав Кол. Його друг спочатку взагалі не зрозумів, що відбувається - занадто  був зайнятий спілкуванням зі своєю дівчиною.

- Ніколь, йди до школи , а я поки що відбиватимуся від демонів, - сказав їй хлопець і почав все-таки допомагати своєму другові.

За кілька годин битви істоти більше не стали нападати і просто зникли. Майже все було зруйновано. Стомлені, усі попрямували до школи.