Глава I Восьмий рік навчання

Заняття розпочалися місяць тому. Клаус мав день народження в серпні, але у нього було відчуття, ніби він святкував його весь вересень. На загальних уроках його ще ні разу не було, як і його друга Кола. Астрід і Венді вже облаштувались у гуртожитку. Їхні ліжка стояли поруч. Щоб так сталося, Астрід домовилася з Тайлером. Він був перевертнем із засмаглою шкірою, а Астрід йому подобалася.

                На обіді четвірка була на місці. Венді, як завжди, і обідала, і щось писала чи читала. Астрід розповідала, як минули її канікули, а  хлопці слухали її. Венді зрідка приймала участь у розмовах за обідом.

                 В понеділок рано-вранці Астрід захотіла перед уроками піти в шкільний сад і потягла туди за собою Венді. У таку рань там мало хто ходить.

                -Венді ,йдемо швидше , я хочу тобі дещо показати , - сказала Астрід , тягнучи при цьому Венді за руку.

                -Що таке? Чому ти так поспішаєш до шкільного саду? - Венді не розуміла, що відбувається. Чому це подруга вирішила піти туди?

                - Зараз розкажу. Ідемо швидше, – сказала Астрід. Прийшовши в сад, вона посадила свою подругу на лавочку і наказала дивитися на двері 14 кабінету.

                - Що таке, чому я повинна дивитися на двері? Астрід з тобою все гаразд? - з подивом від того, що відбувається, запитала Венді. Раптом Астрід дала їй знак            щоб та пригнулась і дивилася на дівчину, яка виходила з кабінету.

              - Хто це?

                – Це дівчина Клауса! - сказала Астрід і схвильовано чекала реакції подруги.

                - Ну чудово. Я рада за нього. Вона нічого, така красива , чорноволоса. Саме така, як Клаус любить,– спокійно і без жодних емоцій сказала Венді.

                - В сенсі?! І ти так беземоційно відповіла ? Ти з-за своїх книг і уроків навіть не знаєш, що у твого друга є дівчина! - сказала русалка, нерозуміючи такої реакції подруги.

                - Якби він хотів сказати мені про це, тоді б так і зробив .

                - Венді, він сказав учора за обідом!  Він був злий на тебе, бо ти читала свої книги навіть   не подивилася на нього, - у гніві сказала Астрід своїй подрузі.

                - Ой! А яка зараз година, Астрід?

                – Зараз 8:45. - До початку урока ще 15 хвилин!

                - Добре, я встигну поговорити з Клаусом перед уроком. - І вона побігла до гуртожитку, точніше до телепорту, котрий був у саду та за допомогою якого вона телепортувалася .Далі вона підійшла до гуртожитку,потім піднялася до спальні хлопців знаючи, що Клаус точно ще у ліжку. А от Кол, навряд чи там міг бути, бо вже залишалося 10 хвилин до початку занять.

                - Коле - це ти? – з просині запитав Клаус.

                - Ні , це Венді, – сказала дівчина і без стуку увійшла до кімнати. Як вона і здогадувалась, там був тільки Клаус. Він лежав на своєму ліжку без футболки. Це викликало у неї певний шок, оскільки він виглядав надзвичайно привабливо.

                - Що тобі потрібно? – з усмішкою на обличчі спитав він. - Вчора ти навіть мене не слухала, а сьогодні вриваєшся до мене в кімнату, де я лежу майже голим. – Поки він це казав, усмішка не сходила з його обличчя.

                - Так, до речі, про те, що я тебе вчора не слухала. Нам треба з тобою поговорити. Венді вирішила перейти до суті справи.

                - Ну говори. Тільки зачини двері за собою і відвернися, щоб я міг переодягнутися.  Поки він це все казав, його усмішка ставала ще більшою.

                - Добре, - Венді зробила все, як сказав Клаус. Спочатку зачинила двері, а потім стала спиною до нього і почала говорити. - Вибач, що я тебе вчора не слухала. Мені так шкода, я 

просто у хмарах літала. Мені Астрід розповіла, що в тебе з'явилася дівчина. Я дуже рада за тебе!

Поки Венді це все говорила у Клауса потихеньку спадала усмішка з обличчя і коли він до кінця переодягнувся, то несподівано підійшов до дівчини і розвернув її обличчям до себе, тримаючи за плечі. Венді була в шоці, вона ніби скам'яніла на той момент і просто стояла нерухомо дивлячись на друга.

- Я тебе прощаю. - пошепки сказав Клаус її на вухо. - А тепер якщо більше ти нічого не хочеш сказати, то давай підемо на урок. У нас залишилося 2 хвилини до початку. - Після того як він  сказав, що скоро почнеться урок, Клаус узяв Венді за руку, і вони разом вилетіли з кімнати та стрибнули в портал. Тут же вони опинилися в аудиторії на останніх партах де поряд вже сиділи Кол і Астрід, говорячи про щось перед початком лекції з анатомії.

– Де це ви були? - з посмішкою на обличчі запитала Астрід, а Кол подивився двозначним поглядом на Клауса.

– Ми просто поспілкувалися. Правда, Венді? - Клаус подивилася на неї і обійняв правою рукою, зробивши його фірмову усмішку від якої всі дівчата непритомніли (окрім Астрід та Венді). Напевно тому Клаус та Кол можуть з ними дружити.

– Та ми просто поговорили, - сказала Венді і скинула руку Клауса зі свого плеча, злісно дивлячись на нього. - Я краще пересяду вперед, щоб уважно слухати лекцію.

- Так ,дорогенька, ти нікуди не підеш. - Коли Венді встала ,то він смикнув її за руку так, що вона впала йому на коліна. Кол і Астрід були в шоці від дій Клауса, але, з іншого боку, він інакше і не міг зробити, адже це Клаус. - Ми ж з тобою друзі , то ж будь добра сидіти з нами.

Венді підвелася з колін Клауса і сіла на стілець поруч, зробивши незадоволене обличчя. Вона стала діставати підручник і блокнот, щоб ,якщо їй буде щось незрозуміло, то вона змогла б після уроку запитати у професора.