Ворог Всередині

3 травня 2026 року, 23:50

— Ідуть. П’ятеро, — за десять хвилин потому промовив Всемогутній. Виставлений ним по периметру майже прозорий бар’єр було порушено. І навряд гості просто хотіли скупатися вночі, на початку травня. Це був Чорна діра і його мети. Стиснувши кулаки, Всемогутній кинув погляд на Сума. Той лише хмикнув.

— Ніколи не перестану дивуватись його боягузливому характеру. Спочатку він послав проти мене тебе, а тепер взяв із собою чотирьох. Жалюгідне курча.

— Він захищає своїх дітей, — в порожнечу пробурмотів Всемогутній. Очевидно, Сум, якщо і почув, то проігнорував його слова. Здається, він дійсно не розумів логіку дій Караченцева. Напевне, Сум був ображений відмовою кримінального короля грати за його сценарієм.

Важко зітхнувши і опустивши погляд на власне тіло, Всемогутній востаннє запитав себе, чи він готовий діяти за планом? «Готовий! Інакше і бути не може. Він обрав свій шлях, тож ніяких половинчастих заходів. Він піде ним до кінця».

— На підході, — попередив він, і в той же момент щось темне з колосальною швидкістю пронеслось поруч з ним та врізалось у заздалегідь виставлений другий, набагато міцніший бар’єр, прямо напроти голови Сума.

— Цс, — цокнув язиком худорлявий високий блондин, і його постать трохи розмилася. Другий аналогічний предмет вгризся в бар’єр на пару сантиметрів нижче за перший. Детальніше розглянувши обидва предмети, що для сторонніх очей просто нерухомо висіли в повітрі, Всемогутній змушений був констатувати, що це були бойові кулі. А отже, в свиті Караченцева знаходився найнебезпечніший вбивця Києва, легендарний мета-кілер Єгор «Куля» Скорко.

— Всім доброго вечора, — голос Чорної діри звучав підкреслено привітно, рівно настільки, щоб кожен, у кого був хоч грам мізків, зрозумів – настав час вшиватися.

— І тобі, дірко. Припхався на власний похорон? Та ще і дружечків привів, — вискалився Сум з-за спини Всемогутнього.

— Всемогутній, що це означає? — проігнорувавши випад Платонова, спитав Караченцев, явно підбираючи слова, аби звучати наскільки можна приязно. Хоча вийшло все одно не правдоподібно – голос Тимур дрижав, а сам він, скинувши куртку, явно був готовий до бою.

— Бос, бар’єр і зі сторони води. Сфера, метрів триста в діаметрі, — біля Чорної діри знову нізвідки з’явився Куля. Лише хмара пилу на дорозі і сіра лінія-післяобраз в повітрі вказували, що він не телепортувався, а дуже швидко пересувався.

— Він в будь-якому випадку має дихати, — потиснула плечима невисока жінка з покритим веснянками обличчям і блякло-рудим курчавим волоссям, що стояла праворуч від Чорної діри. Навколо неї почав утворюватися зеленкуватий туман.

— Завали пащу, Колискова, — відрізав Чорна діра, явно втрачаючи самоконтроль, — я запитаю ще раз – що тут відбувається? У нас було все на мазі, Всемогутній. Віддай мені вбивцю сина, і я поверну тебе в мен… поліцію.

— Господи, то ти реально не за бабки батрачиш? — вирвався у Сума здивований вигук. Всемогутній не став на нього зважати.

— Руслан Платонов заарештований і буде доставлений в поліцію. Він буде визнаний винним і сяде у в’язницю.

— Не сяде, — гаряче обірвав його Караченцев, — сам прикинь, поки я його там завалю, він перед усією братвою засвітить Аню. Я не буду так ризикувати.

— О, так, я розповім усім і кожному. Тим, кого ти сам на нари відправив, у кого бізнеси віджав, за кого не вписався – бажаючих познайомитись з Анечкою буде багато, — очевидно почуваючи себе у повній безпеці за бар’єром, знущально тягнув слова Сум, — і твоє мале янголя здохне. Як мій батько.

— Твій батько був мерзотою, — зло крикнула Колискова, — кожен мет радісно видихнув, коли він вмер.

— Та весь Київ зітхнув із полегшенням, — прогудів лисий гігант, зростом із Всемогутнього, що стояв щитом перед Караченцевим.

— Страха боялися. За мною ідуть із поваги. А мої кореша мене не здадуть – у вогонь за мною стануть. Страха ж злила його власна баба. Заради бабла.

— Досить! Всемогутній, принеси мені голову цієї погані, — загорлав Платонов. І вчергове був проігнорований.

— З чого б йому батрачити на тебе, шавка? — скептично відповів Чорна діра.

— Бо я знаю його секрет.

— Та ну. А чого тоді ти просто не грохнеш цього щура, і твої мутки лишаться твоїми. І не треба тут про кутузку – сам знаєш, це лайно як ніхто заслужив здохнути.

— Так, Всемогутній, ти ж у нас тепер про збереження життів, за боротьбу зі злочинністю і щось там таке? — вторив йому Сум, — ну то заарештуй цього вилупка, і я подарую тобі його імперію на золотому блюді. Голови цих чотирьох будуть насаджені перед вашим відділком на палях, а вся імперія Чорної діри згорить в пекельному вогні.

— І над попелищем воцариться це убозтво, що заллє весь Київ кров’ю.

— Тобто зроблю те ж саме, що ти робиш зараз.

— Заткніться, — тихо, однак чітко промовив Всемогутній, і обидва мети негайно замовкли. Вони прекрасно розуміли, що саме він вирішить, хто з них переможе, тож принаймні цим дрібним жестом намагались йому догодити. Та нажаль для них Всемогутній вже прийняв рішення.

— Руслан Платонов, ви заарештовані за доведення до самогубства із використанням метасил, і будете доставлені до в’язниці.

— Ні! Не канає, — розкинувши руки, вигукнув Караченцев, а його обличчя перекосилось від люті, — я захищу свою малу.

— Ти мав думати про благополуччя дітей до того, як втягнув сина в кримінал. І ти маєш усі необхідні ресурси для її захисту, тому я не бачу причин перетворюватись на твого пішака і бруднити руки кров’ю. Навіть когось на кшталт його, — вказав він на Сума.

— Ясно, — Чорна діра показово розслабився, на його обличчі з’явилася посмішка. Могло здатися, ніби він здався, та Всемогутній знав, що це не так. Довгий час перебування на чолі кримінального світу, жорстока руйнівна сила і страх за життя єдиної дитини змусять Караченцева атакувати. Окрім того, він очевидно не сприймав прізвисько Всемогутній всерйоз, вважаючи його лише гучним словом. Тим гірше для нього.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше