Опинившись на місці, Всемогутній негайно почав сканувати місцевість, сподіваючись застигнути ворога зненацька, якщо він ще не підготував свій капкан. Проте, було схоже, що Платонов дійсно не збирався тікати. Незабаром Всемогутній засік злочинця, що зручно вмостився на товстій, нависаючій над водами Дніпра гілці великого дерева, яке самотньо височіло на краю крутого п’ятиметрового схилу. Очевидно, в літній сезон це місце користувалось попитом для стрибків із тарзанкою, однак зараз, у холодний травневий вечір, тут не було нікого. Окрім них.
Якщо Руслан Платонов і помітив прибуття Всемогутнього, то не подав тим жодного виду. Продовжуючи сидіти на гілці, обличчям до води, він зробив різкий рух рукою, і в воду полетів недопалок цигарки. Злочинець же тим часом дістав з пачки нову і підпалив її. Всемогутній на мить застиг – надто багато дій він бажав здійснити одночасно: атакувати, сказати, що він заарештований, висловити протест. Однак вже наступної секунди він просто промовив:
— Ти вбив власну матір.
Це не було питання, навіть не звинувачення, просто факт, що не підлягав сумніву. Платонов також не збирався це заперечувати.
— В моє виправдання, вона була паршивою матір’ю, — глухо буркнув він, продовжуючи вдивлятися у відблиски місячного світла на водній поверхні.
Всемогутнього таке виправдання не вдовольнило. Слідкуючи за тим, щоб не зустрітися з хлопцем поглядом, він наблизився до дерева, намагаючись підходити збоку.
— Можливо, у неї були причини? — філософськи запитав він.
— Були, — погодився хлопець, — моя здібність не просто дає мені можливість занурити людину у її найважчі моменти життя, а і змушує мене їх відчути рівно так, як їх відчуває жертва. Тож я крізь себе пропустив всі її страждання. І маю повне право винести вирок – недостатньо.
— Недостатньо для тебе, але не для неї. Люди різні, — Всемогутній продовжував діалог, розуміючи, що щось тут не так. Він міг вбити Платонова одним помахом руки, тут і зараз, та щось його зупиняло. Явно не жалість – жаліти цю істоту він не мав жодних підстав. Тож на хвильку на галявині запанувала тиша. Поки Всемогутній розбирався в собі, Руслан допалив цигарку.
— Так і будемо мовчати? — з його запитання Всемогутній зрозумів, що Платонов чекає арешту. «Добре, він зіграє в цю гру, якщо виходу немає».
— Руслан Сергійович Платонов, ви заарештовані за вбивство, — намагаючись звучати максимально загрозливо, Всемогутній був готовий до будь-якої реакції. Однак лише хмикнувши, вбивця послав в воду черговий недопалок.
— Якщо твоя ласка, то називай мене Сум. Та і не думаю я, що у тебе є повноваження, або навіть бажання мене заарештовувати, Всемогутній. Давай, зроби те, для чого прийшов. Виконай наказ свого господаря і прикінчи мене.
Всемогутній вже було відкрив рота, щоб заперечити це, однак не став. Який сенс брехати самому собі? Він дійсно працює на Чорну діру і ловить того, хто вбив сина Караченцева. Він дійсно прагне вбити виродка, або передати його в руки Тимура на катування. Але щось знову сіпнулось всередині, і він продовжив спроби зрозуміти, що саме. Але для цього треба був час.
— Мене це не хвилює. Я розслідував справу і здійснюю громадянський арешт. Тепер я передам докази офіційному слідству, а тебе чекатиме в’язниця. Що з тобою станеться там – виключно твої проблеми, мене вони не обходять.
Слова вилітали легко, складаючись у осмислені речення. Однак в них бриніла театральність. Фальш. Це не та відповідь, якої він прагнув.
— Он як, — а от Платонова ці слова чомусь порадували. Спритно зістрибнувши з дерева, показово не відводячи очей від ріки, Сум став до Всемогутнього спиною, — який ти злий, готовий корчити з себе хорошого, а сам смакуєш, як я здохну у в’язниці. Що ж, я таке поважаю, такі протиріччя роблять нас більш людяними. І раз ти показав справжнього себе, я зроблю тобі пропозицію. Давай разом знищимо Чорну діру.
Ці слова неначе оглушили Всемогутнього, продовжуючи звучати в його голові все гучніше і гучніше. Звісно, колись він вже думав над цим. Знищення кримінального короля дозволило б йому повернутися у відділ, але тоді він був не впевнений, що зможе там утриматись. Його б знайшли спосіб усунути ще раз, і не важливо, які там у нього були заслуги в минулому. Але зараз…
— І тоді ми запануємо разом. Я очолю його злочинну імперію, і з твоєю допомогою розквитаюсь з вбивцями мого батька. Ти ж отримаєш всі заслуги за їх арешт. Отримаєш статус – побудуєш блискучу кар’єру. Отримаєш славу – станеш народним героєм. Отримаєш гроші. І кров. Можливість вбити всіх наближених до Чорної діри, злочинців, що роками пили кров міста. Цього він тобі точно не запропонує.
— Навряд я побачу Караченцева найближчим часом. Він заліг на дно, і не думаю, що охоче зустрінеться зі мною, — намагаючись потягнути час, відповів Всемогутній, на що Сум лише хмикнув.
— Помиляєшся. Я вже послав йому звістку, де саме знаходжусь. Хвилин за десять-п’ятнадцять він буде тут.
— Що? Чому? Навіщо ти це зробив? — не здатний зрозуміти логіку Платонова, не стримав здивування Всемогутній.
— Тому що мій план вбивати кожного песика, якого Караченцев відправить за моєю головою, провалився. Не думав я, що Чорна діра – такий боягуз. Послати за мною такого монстра, як ти – сильно. У мене не було ані шансу. Лишалося всього два варіанти – тікати усе життя, чекаючи удар у спину, або атакувати з усіх сил, тут і зараз. Тому я викликав вас обох сюди і запропонував тобі альянс. Якщо ти погодишся – ми обидва переможемо. Якщо ні – то я і так мрець, не важливо, від твоєї руки чи Караченцева.
— Он воно як. А скажи но, як ти прорахував, що я не вб’ю тебе одним ударом з дистанції, як тільки побачу? — все ще приходячи в себе від шокуючої пропозиції, запитав Всемогутній. Він відчував – прийняте поспіхом рішення буде неправильним, і намагався зосередитись на пошуку вірного шляху.
— Та дуже просто. Тобі ж цього хочеться. Постановки, хизування, драми. Ти, з такими силами, можеш знищити будь-якого злочинця за мить. А що робиш ти? Дозволяєш Блекауту всадити в себе обойму, вбиваєш Стазиса лише, коли він здався, та і якщо будинок, де ховався Азбест, згорів, значить, ти дав йому вдарити першим. Звісно, ще були Ядро та Арсенал, але проти дівчинки-реактора тягнути час було небезпечно для всього міста, як і проти конструктора ядерної бомби. Тому, вони – виключення.
#1667 в Фентезі
#398 в Міське фентезі
#598 в Детектив/Трилер
#239 в Детектив
Відредаговано: 08.11.2026