Ворог Всередині

3 травня 2026 року, 14:40

Кинувши слухавку, Всемогутній, без жодних церемоній, виник прямо на кухні квартири Ангеліни Костенко, не дбаючи ні про яку ввічливість. І, як він і підозрював, жінка була не сама. На крик Ангеліни, котра якраз наливала собі чаю, на кухню вбігло двоє чоловіків. Перший з них, лише побачивши Всемогутнього, вихопив пістолет-кулемет, і негайно всадив у візитера обойму. Розуміючи, що коли кулі відрикошетять від нього, в приміщенні з’явиться три трупи, Всемогутній за долю секунди розчинився, виникнувши перед стрільцем. Вихопивши у нього з рук зброю і розламавши її на друзки, Всемогутній, правим боковим, відправив суперника в нокдаун. Другий чоловік, що схилився над Ангеліною, швидко підвівся, закриваючи жінку собою. В його руці блищав величезний ніж. Крім того, від погляду Всемогутнього не уник факт, що він натиснув на якусь кнопку на руків’ї, після чого лезо ледь помітно побіліло. Концентрований розчин того препарату що гасить метасилу. Дорога річ к для звичайного найманця.

— Досить! — так гаркнула Ангеліна, що аж Всемогутній підскочив на місці, — брейк. Міша, Ростік, відбій. Це не той, хто вам треба. Він не зашкодить.

— Але, пані, — спробував щось сказати хлопець з ножем, але Ангеліна його перебила.

— Вам сказали що? Фальстарт. Ідіть, лишіть нас із містером Всемогутнім наодинці.

На мить йому здалося, ніби чоловік продовжить сперечатися, але, кивнувши, він театрально крутнув ножа, різким та ефектним жестом загнавши його в піхви. Після того він допоміг другому чоловіку підвестись. Потираючи забиту Всемогутнім щелепу, той, акцентовано поклавши руки на дві пістолетні кобури на поясі, розвернувся і пішов геть, демонструючи, на додачу, закріплений на спині складний дробовик. Фанат ножів, також не затримуючись, поспішив за товаришем, лишаючи Всемогутнього один-на-один з Ангеліною.

— То чим зобов’язані настільки ефектному візиту, містере Всемогутній? — запитала вона, жбурнувши ганчірку на підлогу, туди, де лежали уламки розбитої нею чашки.

У відповідь Всемогутній лише усміхнувся. Вона знала його особу, знала ще тоді, коли він назвався Сполохом. Відкривши було рота, аби почати розмову, він, не втримавшись, широко усміхнувся, сідаючи на те ж місце, що і минулого разу.

— Поділитесь, що вас так розвеселило? — не надто приязно спитала жінка, залишаючись на ногах.

— Я ідіот, — дозволив він собі зізнатися, — пам’ятаю, коли ви висловлювали сподівання, що ваша донька не матиме здібностей, я хотів вас підбадьорити. Хотів сказати, що метасили має менше 3% населення планети. Що раз у вашому роду та роду Костенко немає металюдей, то і хвилюватися нічого. Але ви ж розумна жінка, і без мене маєте це знати. То чому ви так переживали, щоб Аня не стала метом? Або чому ви так відкрито відмовлялися говорити, як Марко зв’язався з криміналом? Чи хоча б, чому Чорна діра так активно цікавився долею рядового поплічника? Я так бився над цими питаннями, але варто було проговорити їх поспіль — і відповідь стала очевидною. Хоча, хороший детектив здогадався б в момент, коли виявив, що в паперах, переданих Тимуром, є усе, крім фотографій Марка. Невже там усе настільки очевидно?

— Так, — на цей раз жінка не сперечалася, — Марко був викапаний батько. Ця татарська смаглявість, і форма носа — їх нічим було не приховати. Все вірно, Тимур — батько моїх дітей.

— За цим я і прийшов. Я тут, Ангеліно Вікторівно, щоб серйозно поговорити з Чорною дірою.

— Я нічим не можу вам допомогти. Я не володію інформацією про його місцезнаходження.

— Ви впевнені, — пильно поглянув на неї Всемогутній. Йому б не хотілося проходити нове коло брехні. Та, схоже, що жінка казала правду.

— Очевидно, між нами виникло певне непорозуміння, і ви вважаєте, що я такий собі гангстер, тіньовий лідер злочинного світу? Однак, я лише дружина Тимура, і все. Я не знаю, ні які справи він веде, ні де його знайти. Востаннє вживу я його бачила два місяці тому, а говорила якраз за день до вашого першого приходу.

— Я підозрюю, що син Страха хоче вбити вашу доньку, аби помститися за батька.

— Це доволі логічно, — на диво легко стенула плечима вона, — не зрозумійте неправильно, я навіть не знаю, хто такий Страх. Але стиль життя Тимура передбачав подібне. Ще коли ми тільки починали зустрічатися, а це двадцять років тому, я попереджала його — не треба іти у кримінал, живи нормальним життям. І що я чула у відповідь? «У мене величезні сили», «було б не розумно ними не користуватися», «дивись, яких вершин я досягнув». От тільки про те, що з них можна впасти, він не подумав.

— Ясно, — похмуро відповів він. Мета його візиту неминуче віддалялася.

— То ви прийшли для того, аби похизуватися, що встановили, ким був Марко Тимуру?

— Взагалі, я прийшов, аби дізнатися, хто міг знати про їхню спорідненість, але…

— Але це будь-хто, хто мав очі, — якось сумно договорила жінка, — вже надто вони були схожі. Та і ніхто нічого не заперечував. Тимур вважав, що достатньо міцно стоїть на ногах, щоб привести сина в бізнес.

«Найостанніший чмошник січе», — згадав він слова Князя. Будь-хто знав особу Фініша. В його розслідуванні це точно не допоможе.

— Виходить, дечого він не врахував, — похмуро проказав Всемогутній, збираючись іти.

— Вірно. Він такий сильний. Якщо виникає якась неприємність, Тимур зустрічає її в лоб. І чомусь він думає, що інші чинитимуть так само. Він не здатний зрозуміти, що коли ти сильний, набагато сильніший за своїх ворогів, вони не атакуватимуть в лоб, а вдарять у спину.

Вона говорила відсторонено, очевидно, більше сама собі, ніж Всемогутньому, а тому не помічаючи, який ефект на гостя чинять її слова. В якийсь момент, рвучко піднявшись, Всемогутній, без слів, розчинився в повітрі, повернувшись до себе додому.

«Коли ти сильний — твої вороги вдарять у спину». Ці слова виїдали його зсередини. Вони звучали в його голові знову і знову, а згодом, вторячи їм, залунали нові, давно забуті привиди минулого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше